Що не подобається українським біженцям у Великій Британії

Українців, які тікали від війни, далеко не все влаштовує в житті за кордоном.

Резонанс отримав нещодавній сюжет британського телеканалу Channel 4 про те, як українські біженці оселилися в сім'ї в Бірмінгемі, але за тиждень з'їхали "через культурні відмінності": українцям не сподобалося багато "кольорових" мігрантів у районі.

"Ми були шоковані"

Андреа з Бірмінгема, яка вирішила розмістити у себе українку та її сина в рамках програми "Домівки для України", мешкає в районі, де багато представників різних національностей. За словами жінки, після заселення українка заявила, що "в цьому районі надто багато мусульман".

"Ми були шоковані тим, як важко їй було прийняти різні культури: надто багато мусульман, надто багато людей з різним кольором шкіри", - сказала журналістам Channel 4 Андреа, яка сприйняла думку українки як прояв нетолерантності та расизму.

Невдоволення біженців викликав і той факт, що у місцевій школі більшість дітей темношкірі та вихідці з Азії.

Українка повідомила, що дуже турбується за себе та за сина. Він навчається у школі, у якій "недостатньо білих дітей". В результаті Андреа та її українська гостя вирішили розірвати угоду про проживання за взаємною згодою.

Багато українців справді насторожено ставляться до мігрантів не з Європи.

"Я особисто підбирала школу дитині, враховуючи контингент, тут багато навіть квартир купують у благополучних районах, щоб діти потрапили в хороші школи з пристойними однокласниками. Що ще не подобається? Сморід від розкурювання косяків з марихуаною - буквально всюди. Так місцеві розслабляються. Але так і в багатьох інших містах Європи", - нарікає киянка Оксана Надточій, яка оселилася в Лондоні.

Одна з найактуальніших проблем для багатьох – холод у квартирах при дорогій комуналці.

"Говорили, що холодна зима буде в Україні, а по ходу ми тут більше мерзнемо. Удома дубак повний. У мене в кімнаті (живу у спонсорів) - 12 градусів, іноді ще нижче. За три тижні встигла запаленням легень захворіти і через тиждень після одужання - ангіна. А господарі квартири "дуже стурбовані" і принесли тоненький пледик і грілку, з якої доводиться спати для зігрівання. Будинок вікторіанської епохи (XIX століття) на 3 поверхи. Хожу в будинку в термобілизні, кофті та шапці. У квартирі з'явилася пліснява. Англійці ж загартовані - вулицею взимку навіть діти в шортах і спідницях ходять. Мені стає холодно тільки від самого вигляду", - ділиться харків'янка Дар'я Малькут, яка живе в Манчестері.

Інша сторона медалі – це усілякі болячки.

"Діти ходять із кашлем, соплями, і цим взагалі ніхто не париться. Загалом я підтримую такий принцип. Але коли у моєї дитини температура була 37,6, я вирішила, що краще вона залишиться вдома. Я зателефонувала до школи, розповіла. Наступного дня мені зателефонували зі школи і запитали, а ваша дитина physically sick or just ill. Я досі не знаю, в чому була суть питання: що означає "фізично хворий" або просто "хворий", я ось особливо не відчуваю різниці. Є список хвороб, де написано, коли ви можете або не можете ходити до школи. Цікаво, що при скарлатині ви можете йти до школи через день після початку прийому антибіотиків. У нас же вважається, що ти все одно заразний і треба сидіти вдома довше, – каже Малькут.

"Дома було завжди 19. Зараз 13-14. Мені не підходить, холодно. Ми живемо зі спонсорами, вони економлять. Завела бесіду - принесли три ковдри додатково. Популярні в Англії електричні грілки-простирадла", - вторить їй Ірина Подоляк із Брістоля.

Ті, хто сам винаймає житло, скаржаться на дорогі газ та світло.

"Приблизно 300 фунтів на місяць (майже 14 тисяч гривень), за рахунок дотації від держави до сплати - близько 230 фунтів. Це, звичайно, дорого, але краще, ніж мерзнути. У нас вдома не холодно", - розповідає Галина Лещишин із Сум, яка проживає в центральній Англії.

"У мене невелика квартира і тільки електрика. Заощаджую дуже, радіатор у спальні майже не включаю. Воду в бойлері грію двічі на тиждень. У ванній взагалі температура нуль. У спальні може бути +5. Відчуття, що спиш на вулиці. На кухні, де включаю опалення, приблизно 14 градусів. За місяць вийшло 108 фунтів. Напевно, як опалюватиму ще й спальню, буде всі 200. А якщо захочу, щоб було тепло, а не 14 градусів, то може і всі 300 фунтів», - розповідає нам Оксана Нечипорук, яка мешкає у провінції під Лондоном.

"У них газ лімітований. Купується картка з кубами газу і в апаратик вставляється. Так працює опалення з гарячою водою. Немає газу - вода холодна і в будинку холод. Або електричні батареї, які дуже рідко включаються, економлять, а на ніч відключається опалення повністю. Люди сидять удома у светрах і з грілками. Я не звикла вдома бути в кофті. Раю з центральним опаленням та гарячою водою, як у нас, немає", - каже нам киянка Оксана Слюсарчук, яка винаймає кімнату в Ліверпулі.

"Золоті" зуби та місяці очікування прийому у лікаря

Ще одне "хворе" місце – медицина. Українці нарікають, що швидкі не виїжджають, як у нас за кожним чихом, а терапевти від усіх хвороб прописують парацетамол.

Якось мені довелося викликати невідкладну моїй трирічній дитині - вона раптово почала задихатися і знепритомніла. Так оператор по телефону почав з'ясовувати, чи не маю доступу до дефебрилятора. Потрапити до фахівця – той ще квест. У дочки-підлітка моєї подруги на шкірі з'явилися страшні виразки, терапевт у поліклініці виписав мазь, яка не допомогла. Так ось її поставили в лист очікування на прийом до дерматолога (а це разом з ендокринологом - найпопулярніші спеціалісти). Коли дійде черга, неясно. Відомо лише, що чекати доводиться навіть до року, кілька місяців точно. Причому попереджають, що прийом може бути телефоном чи по відеозв'язку, а не очний. Правила змінилися після ковіда і вирішили залишити. А що? Зручно. Тільки лікареві. Ну, як дерматолог може оглянути по телефону? А платний дерматолог на 15-хвилинному прийомі за 250 фунтів (12 тисяч грн) – теж не гарантія допомоги”, – розповідає нам українка Наталія Підлужна.

Дуже дорого у Британії лікувати зуби.

"Багато заради економії їздять до Польщі та до Угорщини. У Британії пломба - 100-150 фунтів, звичайна коронка - 1000 фунтів. Для незаможних є знижки - 70 фунтів за пломбу, що теж дорого. Можуть поставити і безкоштовно тим, хто сидить на посібниках. Але це чорна пломба, які в Україні ставили, здається, ще в допотопні часи... Та й чекати прийому треба близько трьох місяців. Знеболювальні не допомагають і спати ви не можете. Чесно - я найменше люблю говорити неправду, але інакше вам тільки порадять звернутися до вашої зубної практики (а це місяці очікування на прийом). Чому ж у цій високорозвиненій у соціальному плані країні така біда зі стоматологією? Who knows...", - каже киянка Ірина Панченко.

Самі фарбуються і клеять вії

Багато хто в Україні звикли до високої якості послуг у сфері краси за відносної дешевизни. Фарбування та стрижка волосся, манікюр, косметологія – це традиційно слабкі місця в Європі. І знайти хорошого перукаря - часом той ще квест навіть у Лондоні.

"У Лондоні ціна та якість перукарських послуг - не пов'язані поняття. Нерідко майстрів шукають за рекомендаціями, через знайомих та соцмережі. І часто це вихідці з України та Росії. Багато інших, щоб працювати в салоні, проходять короткі курси - і вже беруть до рук ножиці. Дуже багато некваліфікованих майстрів, результат роботи яких часто доводиться виправляти. В одному навороченному салоні мою знайому так обкромсали, що вона вже боїться стригтися. А деякі навіть чухають всіх підряд одним гребінцем. При цьому ціни захмарні навіть у слабких майстрів. Волосся легко може обійтися в 300 фунтів (14 тис. грн), тоді як в Україні - 2-3 тис. грн", - розповідає Ольга Костюк, яка перебралася в Англію.

"За моїми спостереженнями, самі британки спокійно ставляться до послуг краси. Тут вважають за краще самим клеїти нарощені нігті по фунту з супермаркету, або ж взагалі не роблять манікюр. Те саме і з волоссям - ніхто не робить культу із зовнішності. Може, через дорожнечу послуг, а може, просто інший менталітет. Тут багато жінок з ранку як встають - так і йдуть на роботу, не вмившись, не причесавшись. І їм нормально. Є, звичайно, і ті, хто стежить за собою. Ходять у солярій (тут люблять засмагу) та клеють вії з нігтями (знову з найближчого магазину)", - ділиться спостереженнями Євгенія з Глазго.

У дитсадку за 80 тисяч гривень на місяць сплять на підлозі

Часто також виникає проблема догляду за дитиною дошкільного та молодшого шкільного віку. Звичних в Україні дитсадків з годівлею та сонною годиною у багатьох місцях немає, а приватні садки дуже дорогі.

"В Единбурзі молодші класи зазвичай працюють до 2:45 дня. Є продовження, але вони або при школі, куди часто черга, або при навколишніх садах, що не дуже дешево. Починають в режимі 8:30-8:50, але багато де є breakfast clubs (сніданок- клуби). Державні садки взагалі до полудня плюс-мінус, часто приватні готові їх забрати на другу половину дня, але приватні коштують, як літак. На жаль, всі від цього виють і часто сидять на неповній ставці роками. Зате з чотирьох років тут можна у підготовчий клас школи, з п'яти - школа обов'язково", - розповіла українка Юлія, яка виїхала до Британії.

"Британські садки працюють за принципом дозвілля та раннього розвитку, а не класичних садів повного дня. Дітям надається можливість відвідувати садок за гнучким графіком, обираючи певні сесії. День складається з трьох сесій – клуб сніданку, ранкова сесія з 8 до 13:00 та пообідня сесія з 13 до 18:00. Головна умова – відвідувати садочок не менше двох сесій на тиждень, тому на практиці протягом дня в групі з ранку можуть бути одні діти, а по обіді зовсім інші – з одного боку, це зручно. Не дуже зручно батькам, які працюють на повний день. Треба побігати, щоб отримати в садочку всі п'ять днів на тиждень з ранку до вечора. Саме тому моя дочка ходить в один садок три дні на тиждень і два дні - в інший", - додає українка Лідія.

У лондонських дитсадках, розповідають українки, ціни такі (1,7-1,8 тис. фунтів - 76-80 тис. грн на місяць), що часто дешевше взяти няню на повні п'ять днів.

"До того ж там немає ліжечок, діти сплять на підлозі, на матах, одягнені та взуті. У деяких садках навіть немає дворика, весь день діти в приміщенні. Маркетологи називають це forest nursery - лісові малюкові групи). У Лондоні є, наприклад, дитячий садок, який знаходиться в занедбаній церкві, на цвинтарі. Причому недешевий. А інший - у підвалі церкви, зате Монтессорі", - розповідає українка Катерина.

strana.news