Нічим воювати далі: Трамп визнав виснаження американського арсеналу

Заяви офіційного Вашингтона про паузу у військовій операції проти Ірану декларують прагнення дипломатичного врегулювання. За твердженнями представника США при ООН Майка Уолца, стримування ударів призначене для створення «дипломатичного доробку» на переговорах з Тегераном. Однак за фасадом політичної риторики ховається значно суворіша реальність: витоки з оборонних відомств вказують на те, що головною причиною несподіваної стриманості Дональда Трампа стала стрімка витрата критично важливих типів боєприпасів.

Про проблеми з поповненням арсеналів американської армії пише британське видання UnHerd

Анатомія снарядного голоду: від війни в Україні до Ірану

Тривога щодо обмеженості американських військових арсеналів не є новою. Вперше масштаби системної кризи ВПК США виявилися з початком повномасштабних бойових дій в Україні у 2022 році. Висока інтенсивність артилерійських та ракетних дуелей, що вимагала постійних поставок зі складів Пентагону, оголила неготовність американської промисловості до затяжних індустріальних конфліктів.

Військова кампанія проти Ірану лише перевела цю проблему з категорії логістичних труднощів у площину національної безпеки. Особливий удар припав по системах протиповітряної та протиракетної оборони.

Усього за перші півтора місяці активної фази конфлікту США витратили до 50% своїх оперативних запасів зенітних керованих ракет для комплексів Patriot та протиракет THAAD.

Витрачено також значну частку високоточної наступальної зброї повітряного та морського базування.

Фінансові вливання в десятки мільярдів доларів, санкціоновані адміністраціями Байдена та Трампа, не здатні швидко вирішити проблему. Обмеження ВПК впираються у вузькі місця ланцюжків поставок, дефіцит спеціалізованої сировини та гострий кадровий голод на високотехнологічних виробництвах. На поповнення підуть роки.

Сигнал для Пекіна та Москви

Виснаження високоточного арсеналу США не означає повного обеззброєння. Американська армія зберігає потенціал для ведення іранської кампанії протягом кількох місяців. Проте ключова загроза полягає у втраті стратегічної гнучкості — можливості паралельно реагувати на виклики в інших ключових регіонах світу.

Хоча ні Китай, ні Росія не планують негайної військової ескалації виключно через зниження ракетних запасів США (враховуючи власну боєздатність і ризики дій у відповідь), вони детально прораховують маневрений потенціал Пентагону, що знизився. 

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні Пекін вже активізував військово-морське патрулювання на схід від Тайваню і посилив тиск на Японію в районі акваторій Південно-Китайського моря.

Щодо Європи, то тут Москва отримує додаткові можливості для розширення гібридних та асиметричних операцій, розраховуючи на те, що американське керівництво буде змушене стримувати свою відповідь через необхідність економити засоби ППО.

Розуміючи тимчасове ослаблення можливостей США, ключові опоненти Вашингтона прагнуть зафіксувати нові правила гри в Європі та Азії, змушуючи Білий дім діяти з позиції поступок та обережності.

Непростий вибір Трампа: локальна війна чи глобальний баланс

Перед адміністрацією Дональда Трампа постає критична стратегічна розвилка.

Продовження операції в Ірані веде до остаточного виснаження стратегічних резервів ППО та високоточної зброї. США виявляться нездатними надати істотну військову підтримку союзникам у разі ескалації в Тайванській протоці або Східній Європі.

Укладання угоди з Тегераном вимагає піти на болючі політичні компроміси. Однак цей крок дозволить зберегти арсенал, що залишився, і перенаправити ресурси на захист дійсно критичних національних інтересів.

Швидко відновити обсяги складів зі зброєю за рахунок одного лише збільшення бюджету неможливо: модернізація виробничих ліній ВПК вимагає від трьох до п'яти років. За обставин, що склалися, єдиним раціональним кроком для Білого дому стає швидке завершення іранської кампанії та планомірний перегляд військової присутності на Близькому Сході задля збереження глобального стримування.