Мері Девіс: історія та фото пасажирки "Титаніка", яка вижила після катастрофи

Мері Вілберн, уродженої Девіс, було 28 років і 333 дні, коли вона стала однією з небагатьох тих, хто вижив із "Титаніка".

Історію жінки пригадала Книга рекордів Гіннеса.

У ніч проти 15 квітня 1912 року близько 1513 людей загинули, коли "Титанік" зіткнувся з айсбергом під час першого рейсу. Човен зіткнувся з айсбергом о 23:40 – порізи та тріщини, що утворилися в результаті удару, торкнулися щонайменше п'яти відсіків, позбавивши океанський лайнер можливості залишатися на плаву.

Через дві години океан забрав життя понад половини пасажирів, в основному третього класу, серед яких було 67 дітей.

Проживши понад 75 років після аварії корабля, Мері запам'ятали як найстарішу пасажирку "Титаніка", що вижила після катастрофи.

Родом із Лондона, Мері народилася 17 травня 1883 року і була однією із семи дітей. Працюючи кухаркою у багатих сім'ях, вона жила зі своїми батьками, коли вирішила розпочати нове життя у Сполучених Штатах.

Вона сіла на "Титанік" одна з квитком другого класу, щоб розпочати нове життя та кар'єру в Нью-Йорку, де на неї чекали сестра Аліса та її чоловік. Енциклопедія "Титаніка" повідомляє, що її квиток мав номер 237668 і коштував 13 фунтів стерлінгів.

Опинившись на борту, Мері ділила каюту з двоярусним ліжком з медсестрою Люсі Рідсдейл, що народилася в Йоркширі. Рідсдейл також пережила цю трагічну подію і ніколи більше не повернулася до Англії.

Каюти другого класу розташовувалися між палубами D і F величезного корабля і були комфортабельними приміщеннями із загальними туалетами. Люди, які подорожували поодинці, такі як Мері та медсестра Рідсдейл, були об'єднані в пари.

У ніч трагедії Мері та її попутниця були попереджені шумом біля їхньої каюти.

Хоча їм наказали повернутися до ліжка і не звертати уваги на хаос, незабаром стюард наказав двом жінкам вибігти на палубу, щоб встигнути накинути ковдру поверх легких нічних сорочок.

"Я боялася", — розповість Мері в декількох інтерв'ю через багато років. "Люди кричали та плакали".

Одягнена лише в нічну сорочку та туфлі, Мері зрозуміла, що в цьому хаосі вона забула взяти рятувальні жилети для себе і міс Рідсдейл.

Вона кинулася назад до своєї кімнати, щоб взяти рятувальні жилети, поки жінка літнього віку продовжувала свою роботу, і, повернувшись на палубу, Мері ледве встигла дістатися рятувальної шлюпки.

Повідомляється, що вона впала за борт, але була швидко врятована та піднята назад у безпечне місце.

"Я тримала на руках двох дітей", - розповіла вона в інтерв'ю 1985 року. "Але потім їх у мене відібрали".

Після зіткнення з айсбергом, коли величезний корабель поринув у темряву, а в навколишніх водах почали з'являтися тіла, Мері стала однією з 800 щасливчиків, які вижили і розповіли історію катастрофи.

Серед них була двомісячна Мілвіна Дін, наймолодша, яка вижила на "Титаніку".

Згідно з газетою The Sun of New York, опублікованою після трагедії у квітні 1912 року, Мері стала свідком хоробрості членів екіпажу, що бігають палубою, щоб допомогти дітям і жінкам сісти у рятувальні шлюпки.

Вона також пригадала, як "бачила, як перший офіцер Мердок наклав на себе руки шляхом стрілянини".

"Вона була непритомною близько двох годин і заявляє, що не пам'ятає, як чула гру оркестру під час аварії "Титаніка", — повідомляється у випуску Perth Amboy Evening News за 1912 рік. "Коли вона отямилася, вона сказала, що жінки сиділи в неї на ногах і майже придавлювали її".

Ті, хто вижив, зрештою, були врятовані трансатлантичним пасажирським судном "Карпатія", яке досягло місця трагедії через дві години після зіткнення і забрало понад 700 осіб.

Оселившись у США, Мері продовжила розповідати історію тієї ночі, яка змінила її життя, зберігаючи пам'ять багатьох загиблих під час трагедії "Титаніка", і вийшла заміж за моряка ВМФ Джона Вілберна. Чоловік служив під час Першої світової війни.

Решту свого життя вона прожила у Сіракузах, штат Нью-Йорк, зі своїм чоловіком Джоном, однією дитиною та онуками.
Провівши останні вісім років свого життя в геріатричному центрі Лоретто в Сіракузах, Мері померла у міській лікарні загального профілю у віці 104 роки та 72 дні.

Спогади про катастрофу переслідували її все життя.