Користувачі розповіли про випадки, коли прості таксисти повернули їм віру в людей

Таксисти вимотуються на роботі не тільки фізично, а й емоційно — спробуй порозумітися з такою величезною кількістю пасажирів, яких вони возять щодня. Адже до кожного потрібно знайти свій підхід. Мимоволі перекваліфікуєшся тут на соціального працівника. Головне — утриматися від професійної деформації та зберегти гарне ставлення до людей.

Ми вирішили познайомити вас із водіями таксі, які готові піти на все заради комфорту своїх пасажирів. А у бонусі доведемо, що випадкових попутників підбирають не лише таксисти.

• Я повертався до свого гуртожитку після обіду. Дуже втомився та вирішив скористатися таксі. Дорогою ми розмовляли з водієм, він з трепетом розповів мені про свою 8-річну дочку, що вона навчається у школі та мріє стати лікарем. Плату за навчання щороку підвищують, тому йому доводиться працювати по 14 годин на день, щоб вона могла здобувати освіту. Сам він сів за бублик у 16 ​​років, тільки-но отримавши атестат зрілості, нарікав на відсутність освіти і порадив мені поставитися серйозно до свого навчання. А наприкінці поїздки сказав: «Мені так рідко зустрічаються люди, з якими можна просто приємно побалакати, тож я не можу взяти з вас оплату». І дав мені свій номер телефону зі словами: «Якщо наступного разу тобі знадобиться машина, подзвони мені». Визначено одна з найкращих поїздок.  © Unknown author / Quora
• Доньку довелося везти до лікарні, винесла її в сльозах надвір, абияк улаштувалися в машині. Таксист дуже акуратно віз. Дочка задрімала, я хоч дух перевела, доки їхали. І ось коли ми вже вивантажувалися з машини, таксист дивиться на мене серйозно і запитує: «Гроші не останні? Не візьму, якщо останні». А я не відразу зрозуміла, в чому річ, думала, з карти оплата списатися не може. Я навіть по готівку полізла, а потім зрозуміла: він мене пошкодував.  © MrsMiddle / Pikabu
• Коротенька приємна історія, що сталася в  Японії . Ми приїхали відвідати свого друга та викликали на станції таксі. У Японії вулиці та населені пункти позначені цифрами. Нам потрібна була цифра 218. Ми попросили водія забити її у навігатор — на жаль, на карті висвітилося лише 217. Можливо, населений пункт був доданий нещодавно і мапа ще не оновилася. Водій щось говорив японською, але ми його погано розуміли, бо дуже посередньо знали мову. Коротше він довіз нас до пункту 217, вимкнув таксометр і почав кружляти біля кожного будинку. Ми сказали, що все нормально, і ми можемо піти пішки. Він відповів японською щось на кшталт «Це мій обов'язок». Зрештою ми побачили друзів, які йшли нам назустріч, коли до квартири залишалося метрів 50. Таксист узяв з нас тільки суму, яка набігла по лічильнику до пункту призначення.  © Varun Pai / Quora
• Запізнюємося на лінійку в 1-й клас. Викликаю таксі, бігом сідаємо. Під'їжджаємо до школи, і син раптом каже: "Ми квіти вдома забули". Шок, паніка, я розгублено перебираю всі варіанти, а водій повертається з непроникним обличчям і каже: «Не переживайте, у мене в багажнику якраз букет лежить. Тещі купив, але заради такої справи не пошкодую». Я просто була на сьомому небі, то йому дякувала, а за букет потім гроші на номер кинула.  © Підслухано Верхня Пишма та Середньоуральськ / VK

«Їхала додому з дівич-вечора, і тут водій таксі пригостив мене цілим пакетом апельсинів та лимонів. Так мило!"

• Якось дощовим днем ​​я поверталася з офісу близько 7 години вечора і вирішила скористатися таксі. Ті, хто був у Мумбаї, знають, що в сезон дощів тут дуже складно зловити машину — ніхто не хотів мене везти. Нарешті близько 8 годин літній водій зглянувся з мене і запропонував сісти в машину. Тим часом зовні пішла злива, на дорозі була величезна пробка, мені постійно дзвонила мама, яка хвилювалася за мене. Водій побачив, що я переживаю, і сказав: «Не хвилюйтеся, ви сіли в моє таксі, і я доставлю вас додому цілістю та безпекою». Ми багато говорили про його родину, його дочок, його дитинство і, звичайно, про моє майбутнє. Водій навіть пропустив свою вечерю і просто сказав: «Немає проблем, у мене є робітниця сьогодні ввечері». Загалом ми проторчали в пробці понад 2 години, але я була рада, що з ним познайомилася.  © Nishi R / Quora
• Віз батька та сина років 5. Пацан розмалював фломастером переднє крісло. Батя без розмов відрахував мені ₽ 2 500 на хімчистку та ₽ 1000 за втрату робочого часу. Запитав: «Чому б не запобігти пустощі?» На що батько мені відповів: «Ну дитина ж. Що з нього взяти? Ну і гаразд, я не проти. Посидів на мийці, трохи відпочив, каву попив.  © ExCoonMan / Pikabu
• Я дуже розсіяна! Пам'ятаю, вступала до магістратури та забула у таксі цілий пакет документів. Там і паспорт, і диплом, і військовий квиток, довідки з поліклініки. А за місцем прописки у мене жили квартиранти, яких на той момент не було у місті. Але цей добрий таксист постукав до моїх сусідів та залишив їм мої документи. Я намагалася йому віддячити, але він сказав: «Дякую, не треба». Закинула йому на мобільний тисячу рублів, то він і їх повернув! © Підслухано - Тут говорять про тебе / VK
• Наприкінці 90-х приїхала я після літніх канікул на навчання. Потяг запізнився, і на трамвай до гуртожитку я не встигла. Довелося здати сумку в камеру схову на ніч, поки трамваї не почнуть ходити. Ніч була якась холодна, і я, купивши гарячий чай , вийшла на бік привокзальної площі. До мене підійшов таксист, мужичок років під 50, став розпитувати, чому я така дрібна на вокзалі вночі сахається. Мені було 17–18 років. Я йому, мовляв, так і так, на трамвай запізнилася, гуртка на ніч закрита, не пускають — чекаю ранку. Він подивився на мене і каже: «Диво в пір'ї, йдемо я тебе в машину до себе посаджу». Напував мене чаєм і по-батьківському на пальцях пояснив, що одній на вокзалі небезпечно. А як трамваї почали ходити, допоміг сумку забрати та дотягнути до зупинки. Пропонував відвезти, але мені незручно було. Часто його згадую, в думках дякую.  © Катерина Орлова / AdMe

• Якось я діставався додому з коледжу. На вулиці було так жарко, що я був просто не в змозі йти від зупинки пішки та скористався таксі. Дорогою ми трохи побалакали з водієм про погоду та про карму. Наприкінці шляху, коли настав час розрахуватися за поїздку, я раптом з жахом зрозумів, що в мене трохи бракує грошей. Він відповів, що все гаразд. Я дуже здивувався: зазвичай таксисти тремтять над кожною копійкою. Я знову почав нишпорити по кишенях у пошуках грошей. Пожалівши мене, водій сказав: Нічого страшного. Може, колись я заборгував тобі грошей. Це карма». Ошелешений, я просто стояв і дивився, як він їде.  © Ashish Bhat / Quora
• Години ночі. Затрималася. Їду додому. Щастить мене літній чоловік.
  Зазвичай прошу висадити мене, не заїжджаючи на подвір'я: не хочеться змушувати людину ще крутитися вуличками. Так само прошу і цього дядечка, на що він відповідає: «Ви що, з глузду з'їхали? Година ночі! Хто в такий час одну дівчину відпустить по дворах ходити? Зачекайте, зараз встану, щоб вам підсвітити. Помахайте мені, коли вдома будете. У мене онука вашого віку - як я можу не переживати!
  Я не стала чинити опір. У яскравому світлі фар добігла до дверей і, спостерігаючи здивований погляд чоловіка, помахала дядечкові з балкона, після чого той одразу поїхав.  © 2ruki2nogi / Pikabu
• Якось поїхали з дитиною до подруги в інше місто. Я затрималася на роботі, потім простояла у пробці дорогою. У результаті замість двох з половиною годин фори залишилася лише година. Викликаю таксі, за півгодини до відправлення приїжджає машина. Я говорю: «Напевно, і сенсу немає». Водій: "Ні, застрибуйте, зараз спробую таємними стежками".
  І реально повіз в об'їзд усіх пробок через якісь козячі стежки. У поїзд ми застрибнули в останній вагон, коли двері вже зачинялися. А таксист потім написав і запитав, чи ми встигли, він хвилювався.  © Юлія-Пілюлія / AdMe
• Поверталася додому увечері. Підходить якийсь дідусь до мене, просить провести на певну вулицю. Я подивилася по картах, а вона за годину шляху від нас. Зважаючи на крок дідуся, то й за кілька годин. Довелося викликати таксі, щоби не кидати його. Ледве вмовила дідусеві сісти в машину, даю таксисту гроші, а він мені відповідає: «Ні, не треба. Добрі справи безцінні!» Мабуть, він зрозумів, що дідусь мені незнайомий. Через деякий час таксист дзвонить мені, каже: «Діду довіз добре, ніяких проблем не було, прямо біля будинку висадив. Спасибі вам!" Подякувала йому у відповідь, а в самої аж сльози на очі почали накручуватися.  © Палата № 6 / VK

«Їхала сумна у таксі зараз. Таксист подарував кіндер і сказав, щоби більше не плакала».

• Одного разу я їхав у таксі, водієм був літній чоловік з довгими вусами. Я ненароком запитав його про них, і тут його обличчя буквально засвітилося. Він повернувся і почав мені розповідати про них. Виявилося, що одного разу він зустрів людину з величезними вусами і надихнувся її прикладом. Він завжди хотів відростити собі вуса і взяв у нього кілька порад щодо догляду за ними. Закінчивши з вусами, він почав розповідати мені свою історію про те, що має величезну сім'ю, про те, як він любить дітей і онуків, які з нетерпінням чекають його повернення додому. В кінці він не взяв гроші і подякував мені за добре проведений час. А ще додав, що в наші дні люди не мають часу на розмови і він був щасливий поділитися своєю історією з абсолютно незнайомою людиною.  © Unknown author / Quora
• Примчали на реєстрацію з майбутньою дружиною, заходимо до РАГСу. Я по кишенях шарю і розумію, що обручки в таксі залишив. Бігом назад машини вже, зрозуміло, на місці немає. В жаху озираюсь на всі боки, і в цей момент дружина кричить: «Кільця вже тут, йди швидше назад!» Виявилося, що водій помітив коробочку з кільцями, припаркувався і сам заніс її до РАГСу. Спасибі хлопцеві – весілля врятував! © Підслухано Верхня Пишма та Середньоуральськ / VK
• Я люблю свою роботу. Мені подобається зустрічати цікавих людей. Я завжди намагаюся, щоб у кожного пасажира залишилися приємні спогади від подорожі. Намагаюся безкорисливо допомагати людям. Якось безкоштовно підвозила пасажирів під час дощу, маму з маленькими дітьми з купою продуктів. А ще підкинула жінку, яка потрапила в халепу в чужому місті, щоб просто з нею нічого не сталося.  © Brenda Rae Pike / Quora
• Вчора вночі, повертаючись із відрядження, викликала таксі. При виході впустила гаманець, а в ньому були права, техпаспорт, картки банків, гроші все. Кинулася шукати сьогодні ввечері, перерила все, а дочка порадила передзвонити таксисту. Виявилось, що водій Віталій уже сам мене розшукував. Приїхав за півгодини і віддав мені гаманець! © ***xxx / Pikabu

Бонус: випадкових попутників підбирають не лише таксисти

• Якось пізно вночі моя машина зламалася і я припаркувалася на узбіччі дороги. Раптом поряд зі мною зупинилася машина, я зраділа, швидше за неї стрибнула і назвала водієві свою адресу. Вирішила, що поїздка влетить мені в копієчку, тому насамперед після прибуття я почала шукати очима таксометр, а не знайшовши, запитала: «Скільки з мене?» У відповідь почула: «Дамочко, це патрульна машина, тож безкоштовно». © Margaret L. Scott / Quora