Історії про диваків, яких совість через дрібниці не гризе. Вона у них взагалі у безстроковій відпустці

У світі чимало людей із чудинкою, від поведінки яких просто перехоплює подих. Вони можуть без попиту користуватися чужими речами, приводити незнайомців до своїх друзів у гості або залишати на них своїх дітей, при цьому не вважають свої вчинки чимось надзвичайним. На таких людей дивишся і думаєш: чи то вони чинять так за простотою душевною, чи, навпаки, хочуть усіх перехитрити.

• Виїжджаємо на море, вдома залишається кіт . Прошу сусідку, з якою добре спілкувалися, доглянути тварину. Повертаємося через тиждень і спостерігаємо таку картину: у будинку немає кави , цукру, яєць, картоплі, соняшникової олії, печива, туалетного паперу, а всі засоби побутової хімії половинені. На запитання «Куди все поділося?» сусідка відповідає так: "Я з чоловіком посварилася, ми з сином у тебе жили, вас же все одно немає". На питання про зниклі продукти вона каже, що із зарплати мені грошей переведе. Як легко і просто у людей! ©  251282Nty / Pikabu
• А у нас дільнична педіатр була з чудинкою. Дитина хворіє, природно, лежить у своїй кімнаті в ліжку, а вона приходить і прямо на  кухню : «Ну, де хворий? Ведіть сюди». І, не соромлячись і не питаючи, починає нишпорити по вазочках з цукерками. Подивиться на дитину миттю і просить попити їй налити: «Можна чаю, але краще за каву». А коли йде, ще й із собою цукерок набере до кишень. Поділилася я «враженням» про лікаря на дитячому майданчику, а мені матусі кажуть: «Вона завжди і у всіх так робить. Ми перед її приходом усі зі столів забираємо». ©  Ольга Мельничук
• Сиджу вдома, готую смачний обід. Тут дзвінок, відкриваю: стоїть чоловік з керуючої компанії. І з порога: «М-м-м, господиня, як смачно пахне! А я без обіду сьогодні! Вдаю, що не чула. Він знову: Що, невже не пригостиш? — я знову ігнорую і продовжую обговорювати з ним ремонт під'їзду. І тут коронне: «Хоч би в передпокої нагодувала гостя, коли гидуєш!» Тут у мене закінчився терпець, я засунула йому гроші зі словами: «На доширак!» - І виперла геть. Теж мені гість! ©  Підслухано / VK

• Моя свекруха часто виїжджала гостювати до доньки до іншого міста. Гостювала кілька місяців. Ключі залишала сусідці. Згодом виявилося, що сусіди милися виключно у свекрухи. А потім ще й її квартиру здавали подобово. ©  Elzaengels / Pikabu
• У мене дружина жахлива чистюля, забирається скрізь і завжди. І ось ми переїхали до нової квартири. Дружина бачить, що у під'їзді брудно вирішила помити на поверсі. Їй не важко, та й все-таки наш поверх, зайвих немає, всі свої. Дружина так забралася один день, потім другий, третій, і сусіди настільки звикли до цього, що потім обурювалися, чому вона перестала наводити чистоту. Дружина відповіла, що вона тут живе і прибирає по можливості, та й типу чому б не допомогти їй? На що сусіди сказали: Ми що тут, прибиральники, щоб прибирати? ©  vatanaba / Pikabu
• Зараз у продажу повно хороших недорогих дитячих речей, які цілком підходять для людей з невисокими доходами. Є дуже небідна подруга (вже колишня), яка з радістю забрала в мене купу речей після доньки (я не була проти), але додала: Ти мені тепер все завжди віддавай, щоб я не витрачалася. Так і виростимо наших крихіток! Чи варто казати, що бажання віддавати їй речі зникло. ©  Anna Tiedt / ADME

• Моя свекруха перед весіллям наполягла на тому, щоб полетіти з нами до Індії за моїм весільним вбранням. Я подумала і відмовилася від такої перспективи, зрештою мій наречений зі своїми батьками поїхали без мене. Чоловік надсилав мені фото вбрання, і по них я обрала сарі кремового кольору, але свекрухи воно категорично не сподобалося - вона хотіла, щоб сарі було червоним - і крапка! На щастя, мій наречений купив те вбрання, що я просила. З поїздки свекруха повернулася з 9 сарі для себе та одним для мене. Причому вона чомусь купила собі таке ж сарі кремового кольору, як і в мене, і одягла його на наше весілля. ©  Rieetha Nayar / Quora
• Я маю подругу, яка спізнюється завжди і на все. Якщо вечеря запланована на 19:00, я кажу їй, що столик заброньований на 18:30, і вона все одно приходить пізніше за всіх (зазвичай близько 19:45). Причому щоразу вона робить невинні очі: «Боже мій, я та-а-ак спізнилася, мені так шкода, хлопці! З мене напої — за те, що змусила на всіх чекати!» - А потім ніколи ці напої не купує. І її нічого не бентежить. ©  somepeoplewait / Reddit

• У мене є подруга, яка без попиту приводить своїх друзів до мене додому. Наприклад, вона дзвонить і каже: «Гей, мені нудно, що ти робиш? Давай я прийду, кіно побачимо?» — і якщо я погоджуюсь, то на мене чекає підстава. Вона з'явиться біля моїх вхідних дверей із ще трьома чи чотирма людьми, яких я можу взагалі не знати, щоб «тусуватися». Вона робить так постійно! Якщо я кажу їй, щоб вона приходила сама, то подруга все одно тягне до мене додому хоча б одну людину. ©  david_creek / Reddit
• Ми з чоловіком були одружені близько 5 років, чекали на нашого первістка. Приблизно за місяць до моїх пологів дружину зателефонували з кредитної компанії і попросили зробити оплату. Ми подумали, що це лохотрон, бо там не брали кредит. Після численних дзвінків із компанії з'ясувалося, що це, виявляється, мама чоловіка відкрила кредитну картку на його ім'я та не платила за неї. У компанії нам сказали, що ми можемо або заплатити, або звинуватити свекруху. Ми не хотіли позиватися до мами чоловіка, тому платили цей кредит близько 10 років. Коли ми розповіли свекрусі про це, вона вдала з серії «а що такого?». ©  Shelley Foulks / Quora

• На своїй ділянці зібрав батут, встановив басейн із підігрівом, пісочницю, гірку, гойдалку, іграшки. Прийшли сусіди, попросили пустити їхніх дітей погратись. Ті спочатку почали ламати іграшки, потім спихати з гірки сина, на батуті почали стрибати натовпом, незважаючи на всі заборони. Слів вони не розуміли, тож я просто прогнав їх зі своєї території. А потім витратив тиждень на встановлення високого паркану з профлиста. Відгородився від усіх від гріха подалі. ©  GromovV / Pikabu

• Зустрічалися з хлопцем 3 роки, мешкали разом у моїй квартирі. Справа йшла до весілля. І тут мама хлопця почала натякати мені, що в них у сім'ї не прийнято, щоб у дружини було майно, а чоловік — ні. Якось прийшли до нас у гості мама хлопця та його сестра, і сестра почала міркувати, що треба шпалери змінити, меблі нові купити, техніка вже давно морально застаріла. Я запитала, з чого вона вказує, що мені треба міняти в моїй квартирі. А вона така: «Щойно ви одружитеся, це вже буде не твоя квартира. Ви до мами переїдете, а тут я житиму». Хлопець на це мовчить, а свекруха, яка не відбулася, мені заявляє: «Любонька, я ж говорила, що в нас у сім'ї не прийнято, щоб жінки володіли майном. Після РАГСу ми їдемо до нотаріуса і ти переписуєш квартиру на мого сина. Це не обговорюється". Вигнала всіх. ©  Підслухано / VK

• Сусідка одна виховує доньку, живуть небагато, ми товаришуємо. Я їй своєї молодшої речі віддаю — те, що в пристойному стані. Приходить вона вчора на  чай і запитує: «У вас костюм зимовий гарний був — чого не віддаєш? Адже холодно вже!» Я говорю, що ми його ще самі рік паплюжимо, не виросла донька. Дивлюся, а сусідка аж вся плямами вкрилася і як заголосить: «А моя в чому ходитиме? Я ж на ваш розраховувала! Я навіть дар мови втратила. І шкода її, і новий костюм купувати не хочеться.

• Нещодавно в аптеці. Невелика черга повільно рухається. Усі спокійно стоять, а одна мадам ходить довкола вітрин, вивчаючи асортимент. Віконце звільнилося, бабуся переді мною почапала до продавця, але була в один помах руки відкинута до стіни цієї самої мадам. Мадам аргументувала (цитата): «Я раніше за вас зайшла в аптеку! А чергу займають одні плебеї. Я надто поважаю себе, щоб стояти поряд з вами». Чесно скажу, за свої прожиті роки я таке бачила вперше. Як у зоопарку побувала. Подивилася на невідому тваринку. ©  Salivan / ADME

• Ми маємо подругу, яку з гостей не вигнати. Якщо ви прямо не скажете їй: "Тобі треба піти зараз", вона не піде. Ми з нареченим намагаємось їй натякнути, що ми втомилися, що ми йдемо спати, а вона каже щось на кшталт: «О, я просто вип'ю чашку кави, а потім піду». Вона не тільки припускає, що я встану і зроблю їй каву, а й вип'є свою каву, а потім не піде. Ми давно дружимо, але останнім часом вона просто зводить нас з розуму. ©  NormanBlowup / Reddit
• Випускний в 11-му класі - потрібно скидатися на фотографа. Ми ніби «орендували» його на годину. Гроші віддав кожен, крім однієї дівчини. Батьки навіть зателефонували її мамі, бо та відмовлялася давати гроші. Мати накричала на тих, хто дзвонив, і більше не відповідала. Настав випускний, приїхав фотограф. І знаєте, що в результаті? Ця дівчина з мамою фотографувалися найбільше, через що багато хто з тих, хто заплатив, не встигли зробити знімки. ©  kaotix / ADME

• Пішов у кіно на вечірній сеанс. За мною сиділа сім'я із трьома дітьми. Малята шуміли, грали у свої телефони, стрибали на сидіннях, штовхали моє крісло і т. д. Я запитав батьків, чи можуть вони втихомирити своїх синів, тому що мені навіть кіно не чути, а ті заявили мені, що я занадто грубий і неосвічений якщо лізу до них зі своїми зауваженнями. Слід зазначити, що це був навіть дитячий фільм. Тепер я ходжу лише на нічні сеанси. ©  Courier_ttf/Reddit

• У мене є друг, який скаже, що прийде "близько 19:00". Дзвониш йому о 20:00 – він не відповідає. За годину знову немає відповіді. І ось о 22:00 він сидить такий біля моїх дверей як ні в чому не бувало, а потім залишається в мене вдома до 2 години ночі. Ніхто нікуди його не кличе, бо всім набридла така поведінка. ©  wontonsoy / Reddit
• Днями мені знадобився садовий візок. На місці я її не виявила, спитала чоловіка, він каже, мовляв, брат попросив ненадовго. У цього ж брата з середини минулого літа лежить узятий ненадовго тример (а чого? У вас ще косарка є!), 20-літрова каструля (дайте на день огірки посолити), штук 20 контейнерів, які передавалися з їжею і з проханням обов'язково повернути назад. Тільки чоловік знає, скільки туди перекочувало інструменти. Якщо він заїхав, 100% гарантія, що щось прихопить. Забрати назад проблема величезна. ©  Світлана / ADME
• Моя знайома мала зайву квартирку, вирішила вона дати її родичам користуватися. За світло, газ та комуналку платили вони, а так загалом жили безкоштовно. Спочатку родичі були дуже вдячні. Потім, як настав час, господиня сказала, мовляв, усе, виселяйтесь. І тут таке почалося!.. Як її тільки вони не називали. Здавалося б, зробила добру справу, але не боляче люди і цінують добро. ©  DivanniySamurai / Pikabu