Історія кохання Любові Орлової та Григорія Александрова, у чиєму 41-річному шлюбі драми стільки, скільки Голівуду і не снилося

Пару Любові Орлової та Григорія Александрова з упевненістю можна назвати однією з найміцніших у кінематографічному світі. Адже вони прожили у шлюбі 41 рік. Їх пов'язували не лише особисті, а й професійні стосунки, результатом яких стали спільні фільми.

Любов Орлова до знайомства з Григорієм Олександровим

Любов Орлова отримала чудове виховання та освіту. З 5 років дівчинка спілкувалася з Федором Шаляпіним, який сказав, що Люба буде «великою актрисою», а Лев Толстой подарував їй копію свого оповідання «Кавказький бранець» із дарчим написом.

У 24 роки Орлова вийшла заміж за держслужбовця Андрія Берзіна. На думку багатьох, на цей шлюб актрису-початківцю підштовхнула безпросвітна потреба. Пізніше молоді люди розлучилися. Після чого вона мала палкий роман із якимось австрійським дипломатом Фріцем.

Григорій Олександров до знайомства з Любов'ю Орловою

Григорій Олександров походив із сім'ї уральських робітників. В юності змінив багато професій, але пізніше зрозумів, що хоче працювати у кіно та театрі. Після знайомства із Сергієм Ейзенштейном почав брати активну участь у зйомках його фільмів.

Деякий час режисер був одружений з актрисою Ольгою Івановою, з якою у нього в 1925 році на світ з'явився син Василь (Дуглас). Через 4 роки після народження спадкоємця Олександров був змушений виїхати за кордон на кілька років. Тим часом у його дружини зав'язався роман із Борисом Теніним.

Повернувшись на батьківщину, Александров спалахнув ідеєю зняти першу в країні музичну комедію. Якщо як виконавець головної чоловічої ролі у «Веселих хлопцях» він відразу ж побачив Леоніда Утьосова, то ось із жіночим персонажем виникли проблеми.

Доленосна зустріч

Існує кілька версій того, як познайомилися Любов Орлова та Григорій Александров. Режисер розповідав, що дізнався про талановиту актрису від колег. Заочно зачарувавшись нею, Александров сходив на оперету «Перікола», де дівчина блискуче блищала в головній ролі. Наступного дня вони разом вийшли у світ, а на пропозицію знятися у «Веселих хлопцях» актриса відповіла відмовою. Проте після бенкету молоді люди вирушили гуляти, і нарешті Орлова дала згоду на зйомку у фільмі. Вона додала: «Я відчуваю, що ми часто сперечатимемося. Це не завадить роботі?», а чоловік сказав, що й сам це відчував, і закінчив словами: «У суперечках народжується істина».

Любов Орлова ж розповідала про їхню першу зустріч зовсім інше. Мовляв, вона сама виявила бажання познайомитися з Олександровим після того, як дізналася, що режисер збирається знімати неймовірний музичний фільм. Акторка прийшла на проби, але не змогла зачарувати Александрова. Тоді дівчина дізналася, що у них із Григорієм є спільна знайома, яку вона й намовила її організувати для них неформальну зустріч за чаєм, що й було зроблено. Під час цієї розмови Любов так зачарувала Григорія, що він твердо вирішив задіяти її у своїй картині.

Спільна робота та одруження

Перед зйомками у «Веселих хлопцях» Олександров настійно порекомендував Орловій перефарбуватися в блондинку та сходити до стоматолога за «голлівудською усмішкою», що дівчина й зробила. Акторка мала зіграти 18-річну Анюту, хоча на той момент їй уже стукнув 31 рік. Режисера не бентежив цей момент, адже він навіть переписав сценарій під свою музу, значно скоротивши роль Леоніда Утьосова, який, до речі, прозвав свою партнерку фільму «калошів».

Любов Орлова та Леонід Утьосов у фільмі «Веселі хлопці»

Роман Орловий та Олександрова закрутився якраз на зйомках «Веселих хлопців». За розвитком їхніх відносин вся знімальна група стежила затамувавши подих. Там же у Григорія з'явився суперник — оператор Володимир Нільсен, який також приголомшував Любов, але всі його спроби завоювати серце Орлової були безуспішними. Розвиток роману актриси та режисера відбувався на очах дружини Александрова та його маленького синочка. Не в силах приховувати свої почуття, режисер розлучився з дружиною і відразу після закінчення зйомок оформив шлюб з Орловою.

Кар'єра в гору та високі відносини між подружжям

Багато обивателів злословили, оскільки вони були переконані в тому, що актриса вийшла заміж за режисера не з любові, а через корисливі спонукання, адже зробити успішну кар'єру в кіно з таким чоловіком набагато простіше. Як би там не було, кар'єра Любові різко пішла вгору. Вона пішла з театру та повністю присвятила себе кіно, переважно знімаючись у Александрова, причому завжди у головних ролях. Так, після «Веселих хлопців» вона знялася у фільмах «Цирк», «Волга-Волга», «Світлий шлях» та інших картинах, які стали шалено популярними.

Люди також не  розуміли , як вони, будучи подружжям кілька десятиліть, завжди називали один одного на «ви». Онук Григорія Васильовича розповідав : «Знаючи характери Орлової та Олександрова, цьому можна знайти пояснення. Думаю, між дідом та Любов'ю Петрівною існував своєрідний договір: вона хотіла бути актрисою „номер один“, і дід, зробивши її зіркою, ставився до неї належним чином. Крім того, вони були не лише подружжям, а й діловими партнерами. Орлова ніколи не знімалася в інших режисерів, а дідові й на думку не могло прийти запросити до своєї картини іншу актрису. Тільки він міг зняти Орлову так, що на екрані вона виглядала приголомшливо».

Любов і Григорій навіть спали у різних спальнях . Однак очевидці відносин Орлової та Александрова завжди говорили про те, що вони обожнювали і навіть обожнювали один одного. Чоловік часто відправляв дружині теплі телеграми, в яких писав приблизно таке: «Люблю, як людина, сумую, як собака», «Сумкувати почав, як тільки повернувся додому». Всі ці записки Орлова дбайливо зберігала до кінця своїх днів.

А якось ще на самому початку стосунків Любов подарувала Григорію свою фотографію з написом: «Моєму улюбленому режисеру Олександрову всім серцем вдячна актриса». Ця фотографія стояла на робочому столі режисера все життя. Про Орлову ніколи не ходило брудних пліток , а її союз з Олександровим був справді міцним. Цікавий факт — жодна з героїнь, яких грала Любов Орлова, ніколи ні з ким не цілувалася у кадрі.

Відсутність дітей та повсякденне життя подружжя

Орлова і Олександрова не мали спільних дітей. Внучата племінниця актриси Нонна Голікова зізнавалася, що якось обговорювала цю тему з Орлової, з приводу дітей вона говорила таке: «Знаєш, діти — це постійне почуття страху. Спочатку побоюєшся, чи нормально минає вагітність, потім боїшся пологів, а потім все життя за дитину. Мені цього не потрібне». Вона казала, що чоловік і є в її житті найголовніша дитина.

Щоранку Любов Петрівна робила сніданок своєму чоловікові, хоча готувати не любила. Завжди прокидалася раніше за нього, упорядковувала себе і йшла на кухню. Якось, будучи на гастролях, вона поклала цю місію на онукову племінницю, яка пізніше зізнавалася, що мала розбудити Олександрова о 8.45, а через 20 хвилин подати йому сніданок — яєчню з помідорами та кавою. Голікова продовжила: «Причому смажити страву слід було суворо певний час! І варити каву - точно за вказаними хвилинами. Кількість кружечків помідорів також було обумовлено! Хвилюючись і бажаючи не підвести Любочку, я півночі не спала — репетирувала на кухні. А потім заснула на дивані у вітальні. Прокинулася від голосу Александрова: „Вставайте, сніданок готовий!“. Схопилася. На годиннику — одинадцята година ранку. На столі в їдальні приготований Григорієм Васильовичем сніданок».

Якщо готувати Любов Петрівна не любила, то рукоділництво любила . Вона створювала затишок у їхньому житлі за допомогою штор та скатертин, які шила власноруч. Варто зазначити, що Орлова заробляла більше за Александрова, а ось він «про нагальні життєві проблеми поняття не мав». Любов Петрівна сама підбирала дружину костюми, як про це згадує онук Григорія Васильовича: «Кохання Петрівна сама вибирала чоловікові костюми. Думаю, тут не обходилося без певної жіночої хитрості: у  костюмах , куплених нею, дід виглядав старше років на десять, а Любов Петрівна — відповідно на десять років молодша... Для неї вік завжди був „пунктиком“».

Зустрічати Новий рік Орлова та Олександров воліли вдвох. Святкування завжди відбувалося однаково — за 10 хвилин до бою курантів вони виходили з дому, потім вітали один одного, цілувалися, мовчки стояли і потім вирушали гуляти парком.

Дивовижний розум і кмітливість Любові Орлової

Якось Олександров захопився молоденькою помічницею. Дізнавшись про це, Орлова запросила всю знімальну групу додому на святкування Нового року. Після приходу всі гості зрозуміли, що актриса вирішила витончено помститися новій пасії чоловіка. Адже вони виявили, що сукня асистентки була точнісінько як оббивка на їхніх меблів. Виявилося, що Орлова якимось чином дізналася, в якому ательє та з якої тканини замовила собі святкову сукню та сама дівчина. Вона купила її за кілька годин до приходу гостей та повністю змінила оббивку на меблі.

Чи варто говорити про те, що дівчина моторошно зніяковіла, а сам Олександров реготав весь вечір. Орлова спитала, ким працює дівчина, вона відповіла, що асистенткою. На що актриса кинула через плече: «Колишній помічницею». Наступного дня цієї співробітниці вже не було на знімальному майданчику.

Перерва у зйомках та останній спільний фільм подружжя

Орлова завжди прагнула виглядати на кіноекранах бездоганно. Цій забаганки потурав і Олександров, який під час зйомок вдавався до різних хитрощів. Наприклад, він часто спрямовував їй світло прямо в обличчя - так на екрані розгладжувалися всі зморшки.

По досягненню 50 років Орлова практично перестала зніматися у кіно. Після 8-річної перерви вона з'явилася у картині свого чоловіка «Російський сувенір» (1960), проте фільм провалився . Після чого в газетах із завидною частотою почали виходити критичні нотатки, які стосуються Олександрова. Згодом нападки на нього припинилися, проте знімати режисер практично перестав. Пішла у тінь і Любов Орлова, але вона продовжила грати у театрі.

Пізніше Григорій Васильович повернувся у кіно, знявши фільм «Шпак і Ліра» (1974). Варто зазначити, що для Орлового вік завжди був «пунктиком». Знімаючи її, Александров використовував різні технічні хитрощі, щоб приховати вік дружини. Так, у фільмі «Шпак і Ліра» вона зіграла 30-річну дівчину, хоча їй на той момент було вже 70.

Один з учасників процесу згадував , що обстановка в ході зйомок була досить нервовою, і додав: «Кохання Петрівна, яка досі мала славу актриси з дуже миролюбним характером, вперше на знімальному майданчику вередувала, зводила гримерів і костюмерів, сварилася навіть з Олександровим». Фільм так і не вийшов на широкі екрани. За однією з версій, Любов Орлова сама стала ініціатором заборони цієї картини — казали, ніби вона побачила себе на екрані і дуже засмутилася своїм зовнішнім виглядом.

Останні роки життя

Незабаром у актриси почалися сильні болі в нирках. Вона була переконана, що лікарі виявлять у неї каміння. Однак діагноз виявився невтішним — рак підшлункової залози. Лікарі розповіли про це дружину, той наполегливо заборонив їм розкривати Любові Петрівні її справжній діагноз і додав: «Хай думає, що має каміння». Так і вчинили. Після операції лікарі продемонстрували Орлове каміння, витягнуте з іншого пацієнта.

За кілька місяців перед смертю Любов Петрівна хотіла зіграти в якійсь гідній виставі, проте їй так і не вдалося цього зробити. У день народження чоловіка, 23 січня 1975 року, Орлова раптово знепритомніла, її госпіталізували. За кілька днів вона померла у лікарні, не доживши до свого 73-річчя 3 дні.

Після смерті дружини Григорій Олександров так і не  зняв жодного фільму. Виняток становить лише документалка «Кохання Орлова», що вийшла 1983 року. Онук Григорія Петровича, який також брав участь у виробництві цієї картини, згадував : «Коли фільм вийшов на екрани, вражала кількість листів від глядачів – тонни листів. Її справді любили всі».

Через три роки після того, як Любов Орлова відійшла в інший світ, помер і син Олександрова - Дуглас. Григорій Васильович запропонував удові сина вийти за нього заміж. Багато хто вважав цей вчинок аморальним, але у онука режисера знайшлося пояснення: «Він не звик жити один і просто не міг собі уявити, що тепер про нього не буде кому подбати. Після смерті Любові Петрівни в діда нікого не залишилося, крім нас, і мама стала для нього всім — домогосподаркою, кухарем, шофером, медсестрою, другом. Вона витратила три роки, щоб передрукувати кілька десятків його щоденників і упорядкувати архів. Дід вирішив віддячити маму, зробивши її своєю спадкоємицею. Особисто я вважаю це цілком нормальним вчинком. Можливо, йому не давала спокою думка, що свого часу він багато не зробив для сина». Григорій Олександров помер у віці 80 років від інфекції у нирках.