"Я не з'їду з квартири, поки ти не підпишеш відмову від аліментів", - повідомив чоловік. А дружина таки знайшла вихід

Маленька Маринка вірила в казку про велике і світле кохання. Саме в казку, бо у житті все складалося зовсім не як у книжках. Навколо дівчинки в цей час гриміли скандали матері з черговим вітчимом, після яких доводилося наводити лад у квартирі та вислуховувати голосіння бабусі, яка вважала, що онука теж скоро піде похилою.

У 19 років Марина буквально втекла з дому — після коледжу вийшла заміж за першого зустрічного. Тридцятирічний Сергій здавався таким надійним та спокійним у порівнянні з чоловіками, яких приводила додому мати. Єдиним недоліком новоспеченого чоловіка була повна відсутність житлоплощі . Втім, він гордо повідомляв, що все залишив колишній дружині.

А от у дівчини власне житло вже було: бабуся, яку Марина доглядала останні кілька років, залишила внучці дарчу на квартиру. І коли бабусі не стало, Марина заявила матері, що виходить заміж та з'їжджає з батьківського дому. Чомусь ідея жити однієї в неї в голові тоді зовсім не вкладалася.

Весілля було скромним: просто обмінялися колечками під поглядом суворої тітоньки в загсі, а потім із парою друзів пішли шукати вільний столик у кафе.

Через рік після реєстрації шлюбу світ з'явився маленький Ілюшка. Зарплати чоловіка не вистачало, і Марина почала потихеньку працювати вдома. Буквально через пару місяців після пологів вона засіла на сайтах, де публікувалися пропозиції віддаленої роботи. Через якийсь час їй пощастило — дівчину взяла помічником підприємець, яка не справлялася з потоком замовлень, і доручила їй заповнювати нескладні документи та обдзвонювати клієнтам.

Чоловік ця ситуація зовсім не напружувала. Він регулярно ходив на роботу, вечорами сідав грати за комп'ютер і щиро не розумів, чого від нього хочуть. Зрештою, можна не купувати памперси, а прати пелюшки. Його мама, наприклад, так і робила – і нічого, не зламалася. Сергій більше обурював, що дружина стала приділяти йому менше уваги після пологів, та й виглядати стала не добре так, як раніше.

Незабаром дівчина зрозуміла, що в неї на шиї висить не одна дитина, а дві. І якщо в однорічному Ілюші вона душі не чула, то «вічний хлопчик» в особі чоловіка, що розміняв четвертий десяток, став її дратувати.

Але коли Марина нарешті ризикнула заговорити про розлучення, виявилося, що тихий і безконфліктний Сергій зовсім не хоче йти з насидженого місця . Його не бентежило, що квартира повністю належала дружині. Сергій на повному серйозі почав хитати права та завив, що тут прописаний і з'їжджати не збирається.

Останньою краплею стали слова чоловіка: "Я не з'їду з квартири, поки ти не підпишеш відмову від аліментів". Марина плюнула та погодилася. Звичайно, довелося схитрувати — жодного паперу вона підписувати не стала, поки що вирішила не сперечатися.

Розлучалися довго і нудно з вимогами зробити тест на батьківство та купою дрібних пакостей типу спроб на зло не виписуватися з квартири , щоб колишня дружина довше платила комуналку не за двох, а за трьох.

Коли все вгамувалося, Марина нарешті відчула, що зітхнула на повні груди. Ось тільки одного разу вона розплакалася, коли побачила в парку тата, що йде за ручку з маленькою дочкою. Рідний батько Ілюшки мало того, що ніколи не гуляв із сином, так зараз і зовсім почав ховатися від аліментів. Було відчуття, що дитина, як і дружина, теж стала для нього колишньою.

Не обійшлося і без неприємних розмов зі свекрухою. Після того, як колишній чоловік таки з'їхав, Марина змінила замки. Начебто все заспокоїлося. Але за кілька місяців на дівчину чекав сюрприз. Свекруха підстерегла її біля під'їзду  і, стиснувши губи курячою гузкою, заявила: «Тобі терміново треба прийняти Сергія назад. Він сумує".

Після розпитувань із пристрастю з'ясувалося, що екс-чоловік ніяк не може знайти собі другу половинку та з'їхати до неї. Зате у колишньої свекрухи якраз з'явився залицяльник і наявність дорослого сина в крихітній двойці її стало трохи бентежити.

На запитання, чи не хоче Сергій після розлучення хоча б частково вкладатися у зміст власного сина, екс-свекруха видала: «Я взагалі сина одна піднімала, ні копійки ні з кого не вимагала. Тобі соромно має бути зі сторонніх гроші трясти . Хочеться за чужий рахунок шикувати і курортами кататися?» Марина тільки хихикнула і повідомила, що суми, яку мав платити її син зі своєї зарплати, насилу вистачило б на пару дитячих черевиків.

Чим закінчилася ця історія? Марина потроху встає на ноги, але поки що не поспішає заміж і виховує вже семирічного Іллюшку. А Сергій все ще чекає на нову супутницю життя, яка пропише його у своєму житлі, чи ще краще — виділить йому частку у квартирі. Ось тільки поки що йому чомусь не щастить.