"Хвороба поцілунків": що таке мононуклеоз і як його лікувати

З вірусом Епштейна-Барр контактує 90 -  95% населення планети .

Мононуклеоз є вірусною інфекцією, яка передається переважно повітряно-краплинним шляхом – при контакті із зараженою слиною. Ось чому його часто називають "хворобою поцілунків", повідомляє   24 Канал .

Збудником інфекційного мононуклеозу є вірус Епштейна-Барр – вірус із сімейства герпесвірусів (EBV). Через схожість симптомів це захворювання часто плутають із застудою.

Прояви захворювання :

• біль в горлі;
• головний біль;
• підвищення температури;
• загальна втома;
• збільшення лімфатичних вузлів та мигдаликів;
• іноді – збільшення печінки та селезінки.

За підрахунками вчених,  протягом життя з вірусом Епштейна-Барр контактує 90  -  95% населення планети . Збудник проникає в епітеліальні клітини носоглотки та слинних залоз та В-лімфоцити. Це пояснює шлях передачі вірусу (зі слиною) і той факт, що, уникнувши елімінації з організму (за що відповідає наш імунітет), він може залишитися у В-лімфоцитах у «сплячій» формі, а у разі зниження імунітету – повторно активуватись.

Найчастіше на мононуклеоз хворіють діти віком від двох до семи років, а також підлітки та молодь. Люди, які перехворіли на мононуклеоз, після одужання ще протягом 6 місяців виділяють вірус зі слиною . Ізолювати їх на такий тривалий термін немає сенсу. Більш раціонально при контакті з такими особами дотримуватись правил особистої гігієни.

Подібні до мононуклеозу симптоми мають й інші захворювання, спричинені аденовірусами, цитомегаловірусом (CMV), ВІЛ, вірусом краснухи, токсоплазмою, а також лімфоми та лейкози. Такі захворювання називаються  «мононуклеозоподібними» .

У більшості випадків інфекція має безсимптомний перебіг, але чим старший вік хворого (підлітки, дорослі), тим, як правило, її перебіг є важчим. Інкубаційний період триває  від 30 до 50 днів . Сама ж хвороба триває два тижні, але хронічна втома, що її супроводжує, може утримуватись ще протягом кількох місяців.

Починається інфекційний мононуклеоз  з болів у м'язах та суглобах, головний біль, відчуття розбитості, втоми, ознобу, відсутності апетиту, що в цілому характерно для вірусних інфекцій, у тому числі COVID-19.

Після цих симптомів  може з'являтися характерна тріада :

• запалення, почервоніння, набряк слизової оболонки горла зі збільшенням піднебінних мигдаликів, на яких може з'явитися білий наліт. Можна помітити, що хворий почав хропіти уві сні, чого раніше не спостерігалося;
• висока температура тіла, яка може утримуватись навіть до двох тижнів;
• лімфаденопатія (переважно в ділянці шиї). Лімфатичні вузли – збільшені, але на дотик – м'які.

При обстеженні може виявитися, що у пацієнта –  збільшена печінка та селезінка . У деяких хворих виникає нежить або набрякають повіки та перенісся (симптом Гланцмана).

У дітей при вірусних інфекціях, зокрема інфекційному мононуклеозі,  на шкірі може з'являтися пухка висипка . Нерідко клінічна картина «хвороби поцілунків» така, що лікар підозрює бактеріальну інфекцію (наприклад, ангіну) і призначає амоксицилін (антибіотик), який у пацієнтів з інфекційним мононуклеозом може спровокувати появу характерного, дисемінованого висипу, що виникає  переважно на 7 –  7 першої таблетки антибактеріального препарату

Як діагностують захворювання

Загальний аналіз крові покаже лейкоцитоз із переважанням лейкоцитів, серед яких будуть присутні т.з. атипові лімфоцити (>10%). С-реактивний білок (білок гострої фази) зазвичай підвищено, але помірно. При збільшенні печінки збільшиться рівень ферментів печінки (АЛТ та АСТ).

У діагностиці інфекційного мононуклеозу  допоможе визначення антитіл :

• неспецифічних (гетерофільних) IgM, які можна виявити за допомогою латекс-тестів (тесту Пола-Банелла-Девідсона, експрес-тесту на мононуклеоз або тесту Monospot). У дітей віком до трьох років або на ранніх стадіях захворювання у пацієнтів із системним червоним вовчаком, лімфомами або деякими патологіями травного тракту ці тести можуть давати хибнонегативні або хибнопозитивні результати. Крім того, необхідно врахувати, що при інфікуванні вірусом Епштейн-Барра ці тести можуть ще тривалий час показувати хибно-позитивний результат;
• специфічних, спрямованих проти специфічних вірусних антигенів (капсидного антигену VCA, раннього антигену EA та ядерного антигену EBNA).

За допомогою ПЛР-дослідження  можна виявити вірусну ДНК , але це дослідження – не з дешевих, та й проводять його далеко не у всіх приватних лабораторіях.

Як лікують інфекційний мононуклеоз

Лікування -  симптоматичне . При лихоманці призначають жарознижувальні засоби (ібупрофен, парацетамол). При болі в горлі, крім пероральних знеболюючих препаратів, ефект мають препарати місцевої дії у вигляді аерозолю (на основі бензидаміну або лідокаїну), а також засоби для полоскань (диклофенак, настій із шавлії). Важливо забезпечити організм достатньою кількістю рідини .

При сильному нежиті допоможуть назальні деконгестанти (оксиметазолін). При тяжких станах застосовують ацикловір, а сильна задишка є показанням щодо системної терапії стероїдами. При бактеріальній суперінфекції призначають антибіотики.

Які ускладнення можуть виникнути

Ускладнення інфекційного мононуклеозу на щастя виникають досить рідко. Це :

• гематома чи розрив селезінки;
• бактеріальні суперінфекції;
• паратонзилярний абсцес (запалення клітковини навколо мигдаликів);
• тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів);
• аутоімунна гемолітична анемія;
• ураження печінки;
• запалення головного мозку, яєчок, серця.

Через ризик пошкоджень збільшеної селезінки або печінки  рекомендується вести щадний спосіб життя, відмовитися від контактних видів спорту або ігор/дій, що супроводжуються ризиком травми живота .

Перенесений мононуклеоз у дитини  не є показанням до перенесення дати запланованої вакцинації або ізоляції дитини , незважаючи на те, що вона може продовжувати виділяти вірус. А от людям зі зниженим імунітетом (особливо тим, що проходять імуносупресивну терапію) слід уникати контактів із хворими – і дітьми, і дорослими.