На березі було знайдено дерево розміром із пасажирський «Боїнг»! Як воно туди потрапило?

Десятого січня 1992 року десь посеред Тихого океану величезний вантажний корабель потрапив у сильний шторм. Хвилі були такі сильні, що з його палуби навіть змило кілька контейнерів. Один із них відкрився і з нього вивалилося приблизно двадцять дев'ять тисяч гумових іграшок. Це були жовті качечки, жабенята та сині черепашки.

З цього моменту почалася їхня подорож світовими океанами завдовжки майже тридцять дві тисячі кілометрів. Ці іграшки пережили багато штормів у солоній воді, зустрічі з морськими тваринами і провели довгі роки під палючим сонцем. Качечки навіть потрапили до крижаних вод Арктики і пропливли через те місце, де затонув «Титанік». Частина іграшок осіла на Гаваях, а інша частина відправилася до берегів Англії. За їхньою подорожжю спостерігали багато людей з різних кінців світу. За допомогою цієї мігруючої зграї гумових качечок океанологи вивчали океанські течії, а деякі люди навіть писали про ці качки книги. Кожна іграшка — це цінний артефакт, і навіть комусь пощастило виловити собі одну з таких іграшок. Одну жабу викинуло на берег Англії, інших знаходили в океані. Люди шукають їх та продають за великі гроші. Частина іграшок десь плаває і сьогодні. Може,

Знаєте, що таке амоніт? Це велика та давня морська раковина. На узбережжі Вашингтона є багато таких скам'янілостей. Якось у пошуках цих раковин туди вирушила група вчених, але натомість вони знайшли масивну кістку невідомого динозавра. Кістка так міцно застрягла в прибережній скелі, що палеонтологам довелося використовувати спеціальну пилку. Вони витягли кістку і з'ясували, що вона належала істоті, яка мешкала близько вісімдесяти мільйонів років тому. А саме, тероподу — хижому динозавру, який пересувався двома ногами. До цього ж виду належать тиранозавр та велоцираптор. Точно не ясно, кому належала ця кістка, але дослідники вважають, що нащадки цих динозаврів це сучасні птахи.

У дві тисячі восьмому році на березі Брайтон-Біч було виявлено вельми незвичайну знахідку — велику двометрову Лего-чоловічку. Він був цілий і виглядав чудово! Невідомо, як довго він пробув у океані та як потрапив на берег. Знахідка привернула увагу місцевих мешканців та районної адміністрації. Він так чудово виглядав на пляжі, що в мерії вирішили залишити його прямо там. Справжня історія цієї гігантської іграшки досі невідома. Дехто каже, що вона припливла з Данії, із тематичного парку Леголенд. Інші вважають, що іграшка впала з якогось корабля, що проходить повз. Є й досить велика ймовірність того, що все це є частиною піар-кампанії. Навіть якщо це не так, це все одно чудова реклама.

У 2010 році місцеві жителі виявили гігантське дерево, викинуте на берег пляжу Ла-Пуш, штат Вашингтон. У його стволі могло поміститися кілька людей. Там би вистачило місця, щоби втиснути ліжко, стіл, телевізор і навіть влаштувати вечірку. Висота дерева сягала шістдесяти метрів — як пасажирський літак «Боїнг»! Того дня на берег було викинуто багато дерев, але цей велетень був королем. У цьому місці трапляються шторми, під час яких річки, що протікають через цей район, розливаються лісом і змивають великі дерева. Крім того, поруч із пляжем є високі схили із тропічними лісами. Під час припливу вода змиває дерева та виносить їх на берег. Що це було за дерево, досі незрозуміло. Воно було схоже на ялинку, червоний кедр або ялицю Дугласа.

У дві тисячі двадцятому році на березі південноафриканського пляжу знайшли гігантський кальмар. Такі знахідки рідкісні, бо такі кальмари мешкають у глибоких, темних водах. Ця морська істота завдовжки сягала майже чотирьох метрів — як легковий автомобіль. Деякі з цих особин можуть бути розміром з автобус. Не дивно, що у минулому моряки називали їх кракенами. У них величезні щупальця, дзьобоподібні роти та найбільші очі у тваринному світі, розміром із футбольний м'яч. У дві тисячі двадцять першому році одна родина на пляжі на Гаваях знайшла стару закриту пляшку. І, звичайно, всередині було послання, написане тридцять сім років тому! Лист був написаний англійською. З'ясувалося, що повідомлення написали школярі однієї японської школи. Ще у вісімдесят четвертому році школа випустила в океан близько чотирьохсот п'ятдесяти пляшок для вивчення океанських течій. У листі було вказано адресу з проханням повернути її. Близько п'ятдесяти пляшок було повернено до цієї школи Японії. Але повідомлення, знайдене на березі Гаваїв, — перше з двох тисяч другого року.

Уявіть, що ви йдете берегом і бачите щось дивне. Схоже на гігантську морську зірку із великими темно-зеленими щупальцями. Всередині цієї зірки — дивне червоне свічення. Об'єкт обгороджений стрічкою, а довкола ходять люди у захисних костюмах. Це сталося у травні дві тисячі двадцять другого року на пляжі Бонді, Австралія. Того дня журналісти та натовпи роззяв прийшли на берег, щоб дізнатися, що істота була лише скульптурою, зробленою для реклами одного відомого американського телесеріалу.

В Англії на пляжі Чармут було знайдено скам'янілість віком сто вісімдесят мільйонів років. Вона стала однією з найдавніших знахідок у світі. І це була не просто кістка, а майже цілий скелет величезного підводного іхтіозавру. Розмір цієї копалини становить довжину дванадцять метрів. Це як довжина невеликого автобуса. Одна тільки голова ящірки складає два метри як середнє зростання професійного баскетболіста. Крім того, знахідка — ще й один із найбільших стародавніх скелетів з усіх коли-небудь виявлених. Тільки уявіть, як цей ящір плавав у морях та океанах, наводячи жах на морських мешканців сто вісімдесят мільйонів років тому! Шістнадцятого лютого дві тисячі двадцятого року місцеві жителі виявили велике вантажне судно, яке застрягло на скелястому березі біля берегів ірландського села. Воно було старим, іржавим, з дірками в корпусі та гнилими деталями. За день до того його там не було. На борту не було нічого цінного чи цікавого, лише кілька старих бочок із паливом, і жодних записів чи журналів. Кому належав корабель? Хто був капітаном? Куди поділася команда? Цього ніхто не знав. Коли про корабель написали в газетах, хтось зателефонував до адміністрації села та представився власником. Він не надав жодних доказів та повісив слухавку. Звісно, ​​судно так ніхто й не забрав. Але незабаром загадка таємничого судна почала розкриватися. хтось зателефонував до адміністрації села та представився власником. Він не надав жодних доказів та повісив слухавку. Звісно, ​​судно так ніхто й не забрав. Але незабаром загадка таємничого судна почала розкриватися. хтось зателефонував до адміністрації села та представився власником. Він не надав жодних доказів та повісив слухавку. Звісно, ​​судно так ніхто й не забрав. Але незабаром загадка таємничого судна почала розкриватися.

Воно називалося Альта. За п'ять місяців до кінцевої зупинки на узбережжі Ірландії його бачили далеко звідти у водах Атлантичного океану. Того дня корабель під назвою «Протектор» помітив Альту та команда спробувала зв'язатися з Альтою, але їм ніхто не відповів — на судні нікого не було! Це був корабель-примара. Досі невідомо, як він зміг подолати відстань через Атлантику та дістатися до узбережжя Ірландії. Можливо, це просто успіх. Цікаво, що за цей час ніхто більше цей корабель не бачив. Він просто спокійно подолав величезну відстань та купу штормів.

Але згодом з'явилася додаткова інформація. Альта змінила кілька капітанів та прапорів. Судно використовувалося контрабандистами у незаконних цілях. Воно побувало на берегах Африки та Греції. Якось кілька членів екіпажу Альти надіслали сигнал лиха. У них закінчилися запаси їжі та води, і сталася поломка двигуна. Люди врятувалися, а корабель залишився блукати в океані. Його власник так і досі не з'явився.