Росія покинула в Сирії купу зброї. Чи зможе її отримати Україна?

В неділю 8 грудня 2024 року впав режим Башара Асада в Сирії, і це означає зокрема те, що тепер у нові руки може перекочувати цілий арсенал техніки та озброєння, яке колись належало урядовим військам. На цьому тлі цілком доречно поставити питання про те, яке озброєння в Сирії було б цікавим Україні. Тим більш, що там реально багато цікавих зразків.

Наприклад, Сирія у своєму розпорядженні мала навіть російські берегові протикорабельні комплекси "Бастион" під надзвукову ПКР типу П-800 "Оникс". Окрім власне Сирії, яка отримала ці комплекси орієнтовно в 2013 році, Росія постачала "Бастион" на експорт лише у В’єтнам.

Можна лише уявити, наскільки рідкісними є наявні у сирійців "Бастіони", і чому для України було б актуально отримати ці комплекси для вивчення з тим, щоб напрацьовувати нові методи протидії ракетним атакам РФ.

Якщо виходити із The Military Balance 2024, то війська режиму Башара Асада на початок цього року мали в своєму розпорядженні також неназвану кількість ОТРК "Точка-У", "Ельбрус" та іранські ракети Fateh-110.

Балістика для Сирії від Ірану нашій країні могла би бути актуальна як мінімум для вивчення, щоб упередити можливі загрози; наскільки зараз було б реалістично поставити у стрій ЗСУ комплекси "Ельбрус" - питання насправді дискусійне; але от наявні сирійські комплекси "Точка" цілком могли б знадобитись нашим військовим для подальших ракетних ударів по об’єктам російських окупантів.

Наземна складова протиповітряної оборони Сирії налічувала зокрема мінімум 20 пускових установок С-300ПМУ2, до 36 пускових установок комплексів С-125-2М "Печора-2М", неназвану кількість пускових комплексів С-200, "Бук" та "Бук-М2". І тут можна навіть окремо не пояснювати, наскільки актуальним було б отримати ці ЗРК для укріплення нашої протиповітряної оборони.

Якщо виходити із наявних даних про парк сирійської артилерії на початок поточного року, то там варто виділити факт наявності реактивних систем залпового вогню "Ураган" калібру 220 мм та "Смерч" калібру 300 мм, боєкомплект до яких є дефіцитним на світовому ринку.

Що стосується авіації, то тут картина виглядає так. На початок поточного року Сирія мала загалом 184 військових літаки, із яких найбільший інтерес можуть представляти до 30 літаків МіГ-29, частина із яких була модернізована до модифікації МиГ-29СМ (є можливість застосовувати ракети "повітря-повітря» типу Р-77 та ракети «повітря-поверхня" типів Х-31П та Х-29, і також керовані авіабомби), і також – до десяти бомбардувальників типу Су-24МК (два десятки таких літаків Сирія отримала наприкінці 1980-х років).

Ну й окрім того, Сирія також мала в своєму розпорядженні чотири протичовнові вертольоти Ка-28 та п’ять Ми-14, які скоріш за все остаточно несправні, але можуть бути "донорами запчастин".

Але якщо говорити про практичні перспективи отримання тих чи інших зразків озброєння, згаданих вище по тексту, то тут мова навіть не про те, в якому фактичному стані ця техніка. Тут зі старту виникає питання про те, а з ким у Сирії можна зараз домовитись про можливе отримання цієї техніки та озброєння.

Ну і також – скільки часу є на досягнення необхідних домовленостей, оскільки ВПС Ізраїлю уже почали методично бити по військовим базам на території Сирії з метою уразити усі більш-менш вагомі запаси озброєння.

defence-ua.com