У дикій природі всяке трапляється — і хороше, і погане. Життя часто підкидає усім сюрпризи, деякі з них не дуже приємні. Видра Піп народилася в одному з британських зоопарків, остання, і найменша в роду. Але на цьому її біди не закінчилися: від Піп відмовилася рідна мати. Працівники розводили руками: шанси, що дівчинка виживе, рівні нулю.
Але вона вижила. Не «всупереч», а «завдяки» терпінню, любові і цілодобової турботи однієї зі співробітниць зоопарку. Вона взяла бідолаху до себе додому, знаходила сили, щоб кожні дві години поїти теплим молоком із пляшечки. Вдень чи вночі, вона завжди була поруч.
Так минув час — як ви розумієте, не день і не два. Витрачені зусилля дали свої плоди: Піп виросла і зміцніла, перетворившись на справжню красуню. Але з дорослішанням з’явилася ще одна проблема: видри дуже соціальні тварини, їм життєво необхідне спілкування з собі подібними. Піп тягнулася до мами, братів і сестер, але ті рішуче викинули її зі свого життя. Так, наш світ сповнений жорстокості і несправедливості. Єдина, хто давав Піп любов і турботу, була її людська «мама».
Але недарма кажуть у народі — не було б щастя, та нещастя помогло. Вірніше, допомога прийшла звідти, звідки не чекали, від домашніх вихованців собаки і кота. Особливо досяг успіху на педагогічній ниві бенгальський кіт Сем, який виступив у ролі компаньйона, друга і наставника для маленької видри. Ці двоє незабаром стали нерозлучними друзями та справжньою «солодкою парочкою».
Піп має нарешті «повну» сім’ю, на яку вона заслужила.
