Робота без зарплати, відкриття радіації та ділення ядра атома – розповідаємо про відкриття і долі деяких жінок-фізикинь.
Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934)
Марія Склодовська-Кюрі – перша жінка, яка отримала Нобелівську премію, і одна з небагатьох, хто був відзначений цією нагородою двічі – у 1903-му з фізики та 1911 року з хімії. Вона стала першою жінкою-викладачкою у Сорбонні й першою використала слово «радіоактивність». Разом із чоловіком П’єром Кюрі відкрила нові елементи – радій і полоній.
У роки Першої світової війни Склодовська-Кюрі організувала рентгено- і радіологічні обстеження поранених. Понад 150 медсестер вона навчила працювати з рентгенівськими апаратами – завдяки цьому було врятовано безліч життів. Фізикиня також першою запропонувала використовувати радіацію для лікування онкологічних захворювань.
Шлях Склодовської-Кюрі до науки був не з простих. У віці десяти років вона втратила матір – Броніслава Богуська померла від туберкульозу. Років п’ять Склодовська працювала гувернанткою і репетиторкою, навчалася в мережі неофіційних вишів для жінок – «Летючому університеті», де заняття велися таємно. Вступити до Варшавського університету в рідному місті вона не могла – на той час там навчалися тільки чоловіки. Здобути науковий ступінь Склодовська вирішила за кордоном.
У 1891 році їй вдалося вступити до Сорбонни. Життя в Парижі теж не було легким. Студентка-емігрантка вдень підробляла, а вчилася ночами. Склодовська не могла дозволити собі опалювати житло і голодувала, через погане харчування в неї були проблеми зі здоров’ям.
У 1894 році вона познайомилася з фізиком П’єром Кюрі (1859-1906). Через рік пара одружилася. Спочатку подружжя вело різні проєкти, але після того, як Склодовська відкрила радіоактивність, Кюрі відклав роботу над своїм дослідженням, щоб допомогти дружині, уточнюють на сайті Biography. Їхнє кохання обірвалося трагедією. У 1906 році Кюрі оступився і потрапив під кінний екіпаж. Склодовська-Кюрі важко переживала загибель чоловіка, але зайняла його ставку в Сорбонні й не перестала вести наукову роботу.
У 1911 році вона опинилася в центрі гучного скандалу і потрапила на сторінки таблоїдів. У пресі обговорювали її роман із колишнім учнем покійного чоловіка Полем Ланжевеном. У ЗМІ просочилися навіть фрагменти їхнього любовного листування. Здійнявся такий галас, що організатори Нобелівської премії просили Склодовську-Кюрі не приїжджати на вручення нагороди. Серед тих, хто підтримав жінку в цей момент, був Альберт Ейнштейн. Склодовська-Кюрі всупереч проханням засновників премії приїхала до Швеції та отримала нагороду. Захід пройшов без інцидентів.
Фізикиня померла 1934 року від апластичної анемії. Ймовірно, захворювання було спричинене тривалим впливом радіації.
Марія Гепперт-Маєр (1906-1972)
У 1963 році вона стала другою жінкою, яка отримала Нобелівську премію з фізики. Мине ще 55 років, перш ніж цю нагороду вручать третій жінці. Марія Гепперт-Майєр описала оболонкову модель ядра атома. Її математична модель пояснювала, чому певна кількість протонів і нейтронів призводить до стабільних атомних конфігурацій.
Гепперт-Маєр народилася в місті Катовіце (Польща), яке на той час входило до складу Німеччини. Вона вступила до Геттінгенського університету. Збиралася вивчати математику, але незабаром зацікавилася фізикою. Її талант визнавали найкращі фізики вишу. Вона захистила докторську, вийшла заміж і слідом за чоловіком американцем Джозефом Маєром переїхала до США.
Батько Гепперт-Маєр був професором у шостому поколінні. І його дочка мріяла продовжити династію. Для її батька стать дитини не мала значення, але правила щодо дружин учених, які діяли на той час, ускладнили план спадкоємності в родині Гепперт. Університетські правила проти кумівства були спрямовані на те, щоб відучити керівництво приймати на роботу родичів. Чоловік Гепперт-Маєр був науковцем, і ці постанови все життя переслідували її, створюючи труднощі в побудові кар’єри.
Якщо її чоловікові пропонували роботу в престижному університеті, то їй відмовляли в аналогічній посаді, попри репутацію в наукових колах і професійні досягнення. У підсумку вона займала волонтерські ставки – їй не платили зарплату. Свою першу оплачувану роботу фізик отримала тільки 1941-го в Коледжі Сари Лоренс. У 1943 році її залучили до участі в розробці атомної бомби.
Після Другої світової війни Гепперт-Маєр та її чоловік переїхали до Чикаго. Джозеф Маєр отримав професорську ставку в Чиказькому університеті, а Гепперт-Маєр, попри участь у Мангеттенському проєкті, знову довелося погодитися на роботу без зарплати. У 1960 році вона стала професором фізики в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго. І ця ставка нарешті була оплачуваною.
Ліза Майтнер (1878-1968)
Вона була частиною команди, яка відкрила і пояснила поділ атомного ядра та його енергетичний потенціал. Але Ліза Мейтнер відмовилася від участі в Манхеттенському проєкті в Лос-Аламосі, заявивши, що не хоче мати нічого спільного зі створенням атомної бомби. Епітафія на її надгробку говорить: «Ліза Майтнер, фізик, яка ніколи не втрачала своєї людяності». На честь неї назвали хімічний елемент майтнерій.
Як і більшість жінок-сучасниць, Мейтнер отримала доступ до вищої освіти обхідним шляхом. Коли вона нарешті вступила до Віденського університету, щоб займатися фізикою та математикою, їй вже було 23 роки. Згодом вона переїхала до Берліна, щоб вивчати фізику під керівництвом Макса Планка.
Великий фізик скептично ставився до прагнень жінок займатися наукою, а в Пруссії на той час і зовсім забороняли жінкам здобувати освіту. Однак Майтнер вдалося домогтися дозволу на відвідування лекцій Планка після зустрічі з ним. Ба більше, 1912 року вона стала його асистенткою і продовжила наукову кар’єру.
Майтнер вдалося домогтися успіху. Вона читала лекції як професорка у Берліні, була бажаною гостею на наукових конференціях, у 1924 і 1925 роках разом з Отто Ганом була номінована на Нобелівську премію. Майтнер добре заробляла і жила в просторій квартирі, де про її затишок дбала домробітниця.
Після приходу до влади нацистів її життя змінилося. У 1908 році вона прийняла християнство, але для нацистів була єврейкою. Завдяки австрійському громадянству якийсь час їй вдавалося зберегти посаду в Товаристві кайзера Вільгельма з розвитку науки. Але 1938 року Німеччина захопила Австрію і Майтнер втратила статус іноземної громадянки. Її життя опинилося в небезпеці. Завдяки колегам і друзям жінці вдалося виїхати з нацистської Німеччини до Швеції.
За підсумками 1944 року Отто Ган отримав Нобелівську премію за відкриття розщеплення важких атомних ядер. У науковій спільноті знайшлися й ті, хто був упевнений: колега мав розділити нагороду з Майтнер. Після того як він і Фріц Штрассман виявили, що під час бомбардування урану нейтронами з’являється барій, Майтнер та її племінник Отто Роберт Фріш першими з’ясували фізичні характеристики цього процесу і запропонували для його опису термін «поділ».
Ган так і не визнав внесок Майтнер. Відомо, що колеги листувалися після того, як Майтнер була змушена втекти з Німеччини. Ган розповідав їй про спостереження. Він писав, що разом зі Штрассманом не може повірити в те, які вони отримали результати. «Можливо, ви запропонуєте якесь неймовірне пояснення», – йшлося в одному з його листів до Майтнер.
