Смерть від сказу після пересадки нирки: медики шоковані джерелом зараження

У США зафіксували рідкісний смертельний випадок зараження сказом через донорський орган. Чоловік із Мічигану помер у січні 2025 року, коли через кілька тижнів після пересадки нирки в нього раптово з’явилися симптоми інфекції — попри те, що він не мав жодного контакту з хворими тваринами.

Про це повідомило видання Science Alert.

Розслідування Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC) встановило: джерелом зараження стала нирка донора з Айдахо. Це лише четвертий випадок передачі сказу через пересаджені органи в США з 1978 року. Під час первинної оцінки ризиків медики зафіксували, що чоловіка-донорa наприкінці жовтня 2024 року подряпав скунс, однак на той момент це не пов’язали з можливим зараженням.

Донор помер на початку грудня, йому вилучили серце, легені, обидві рогівки та нирки. Лише після смерті реципієнта стало зрозуміло, що одна з нирок була інфікована: аналізи CDC виявили у тканинах РНК вірусу сказу. Сам донор ознак інфекції за життя не мав, тож підозра виникла уже постфактум.

Пацієнт, якому пересадили інфікований орган, помер на сьомий день госпіталізації. Водночас його випадок допоміг убезпечити інших людей. Троє реципієнтів пересаджених рогівок негайно отримали високоефективну постконтактну профілактику: рогівки видалили, а пацієнтам ввели антитіла та вакцину.

Загалом медики оцінили 357 осіб, які могли мати контакт із донором або реципієнтом нирки. 46 людям, зокрема медпрацівникам і пацієнтам, рекомендували пройти профілактичне лікування.

У CDC підкреслюють: сучасні правила скринінгу донорських органів мають вразливості, адже тестування на сказ не є стандартною процедурою. Організація закликає команди трансплантологів бути уважнішими до донорів, які могли отримати укуси чи подряпини тварин, чутливих до вірусу, навіть якщо симптоми у них не проявляються.

У звіті CDC зазначено, що у разі підозри на сказ після пересадки органів необхідно проводити термінову діагностику, розглядати можливість видалення пересаджених тканин та негайно призначати постконтактну профілактику всім, хто міг зазнати ризику.