Нове дослідження американських науковців пов’язало хімікати в побутовому пластику – фталати – з підвищенням смертності від серцевих недуг.
Зазвичай ці хімікати містяться в косметиці, мийних засобах, розчинниках, пластикових трубах, репелентах від комах, а також популярних ланч-боксах. Фталати роблять пластикові вироби еластичнішими. Але, як засвідчила сумна статистика, шкоди від них незрівнянно більше, ніж користі.
Учені давно попереджали про проблеми зі здоров’ям, що їх спричиняють хімікати цього класу. Попередні дослідження пов’язували ці хімічні речовини з підвищеним ризиком ожиріння, діабету, гормональних розладів, проблем із фертильністю та раком.
А тепер науковці з авторитетного медичного центру NYU Langone Health (США) звинуватили ці хімікати з більш ніж 356 000 випадків смерті від хвороб серця у всьому світі, що сталися лише протягом одного 2018 року.
Про що дізналися вчені?
Команда дослідників вивчила вплив ді-2-етилгексилфталату (DEHP), що надає більшої м’якості та гнучкості контейнерам для харчових продуктів, медичному обладнанню та іншим пластиковим виробам. Учені виявили, що тривале користування предметами, які містять цю хімічну речовину, може спричиняти серцеві запалення та інсульти.
Результати дослідження, які опублікував журнал EBio Medicine, показали: лише за 2018 рік DEHP спричинив 356 238 смертей серед людей віком 55-64 роки. Це – більш ніж 13 відсотків усієї світової смертності від серцево-судинних захворювань серед осіб цієї вікової категорії.
«Наші результати доповнюють великий масив доказів того, що ці хімічні речовини становлять величезну небезпеку здоров’ю людини», – заявила співавторка роботи Сара Хайман.
Загалом дослідження оцінило вплив DEHP на здоров’я населення у 200 країнах світу, розповіло видання Independent. Науковці засвідчили, що найбільше смертей, пов’язаних із фталатами, було зафіксовано в Індії (103 587 осіб). У трійці країн-антилідерів опинилися також Китай та Індонезія.
Команда припустила, що висока смертність від впливу DEHP у цих країнах може бути обумовлена величезними обсягами виробництва пластику, яке фактично не знає обмежень.
«Наші результати наголошують на гострій потребі у прийнятті глобальних правил стосовно зниження впливу цих токсинів, особливо в районах, що найбільше постраждали від швидкої індустріалізації та споживання пластику», – зауважив провідний автор роботи Леонардо Трасанде
