Люди вирішили віддати речі задарма, але тільки втратили час і свої нервові клітини

На жаль, але любителі халяви були, є і будуть завжди. Найчастіше з ними зіштовхуєшся, коли віддаєш якісь речі задарма або за смішні гроші. Одні вимагають привезти їм на інший кінець міста, інші — віддати в половину ціни (і так уже низької), а треті взагалі готові забрати будь-що, навіть не знаючи призначення речі, аби безкоштовно. Такі персонажі і потрапили героям нашої добірки.

• Я більше не продаю своє взуття через інтернет, а просто виставляю біля смітника. Бездомні щасливі. Це після випадку, коли неохайна дама з брудними ногами почала неакуратно міряти мої чистенькі красиві кросівки  і, щоб зменшити і так скромну ціну, почала їх хаяти. © Nelli Verkhovska
• Я якось продавала стару кухню в хорошому стані за 20 тис. Приїхала до мене пара у віці, з області 2 години добиралися. Кухня їх влаштувала. Простягають вони мені ₽ 10 тис. і такі: «А у нас більше немає, беремо за 10!» І стоять, усміхаються. А що я? А я сказала: Ні! і випровадила їх. Два дні мені телефон із різних номерів обривали, але продала я іншим.  © Людмила Маяковська-Брік / ADME
• Зробили ремонт, комод не вписався, вирішили віддати за самовивіз. Пише мені дівча: «Я на 8 місяці, дуже потрібен комод для дитячих речей. Віддасте? Так, звісно, ​​не питання! І вона така: «Дякую! Адреса така, привозіть, завтра я вдома». Я так шаленіла від її нахабства, що випалила: «Я за вас дуже рада, але комод пішки до вас навряд чи дійде. Викликайте вантажників, забирайте». І дівча відразу знітилася: «Так їм платити треба, а ви пишете, що безкоштовно віддаєте. Скрізь обман!

• Віддавала підгузки, кілька штук залишилося в пачці, син переріс розміром, викинути рука не піднімалася. Пише жінка, що готова забрати. Пишу їй адресу, вона мені: «Ви не зрозуміли, привозіть самі, у мене немовля, я не можу роз'їжджати». Я їй пишу, що в мене теж. На що жінка мені відповіла: "Гроші на дорогі памперси є, значить і на таксі є". І адресу свою надсилає. Я навіть не стала відповідати, то вона потім завалювала мене дзвінками та повідомленнями типу «Ну-у? Ви де? Скільки можна чекати?" © Ольга Янкова
• Я одного разу вирішила віддати шафу. Подзвонила дівчина, почала цікавитися якимись деталями, а я не сильна в них. Сказала, що скину номер її телефону своєму синові, він їй передзвонить і все пояснить. Син номер набирав разів зо п'ять, не відповіла ця дівчина. Потім зателефонував чоловік. Ми домовилися, він приїхав, шафу розібрав і частину її відвіз (інше просто не влізло — обіцяв приїхати за залишками наступного ранку). А ввечері дзвонить перша дівчина і на мої слова, що шафа вже забрали, просто починає кричати: «Я ж була перша! А на дзвінки з незнайомих номерів я принципово не відповідаю. У мене ось двоє дітей зараз прийдуть із садка, а їм спати ніде, і все через вас!» На моє запитання: "Вони що, у вас у шафі сплять?" — вона ще більше розорилася, що то не моя справа. Дальше більше. Вона та її співмешканець почали мені дзвонити з вимогою забрати у чоловіка шафу і віддати їм. Я просто очманіла від ступеня їхньої тупості! © Чипіта Негодяєва / Dzen
• Продавала нову фритюрницю. Її подарували родичі, але вона нам була непотрібна. Чи не користувалися їй жодного разу. Звичайно, продаємо дешевше вдвічі, ніж у магазині. Так один дядечко виносив мені телефоном мозок десь тиждень, вимагаючи не тільки ще знизити ціну, але й дати гарантію на рік на обслуговування. Ледве від нього відчепилася, продала нормальним людям через якийсь час. Так той тип десь за місяць дзвонив та обурювався, що продали комусь іншому. © Майя Алексєєнко

• Віддавала б/в кутовий диван знайомий, безкоштовно, терміново. Фото, розміри — будь ласка, тільки заберіть, у мене ремонт, ось-ось нові меблі доставлять. Я ще й вичистила його. Диван знайомої сподобався. Умовляла вона на мене почекати тиждень, не продавати. Добре. Потім забрали, всі задоволені.
  За кілька днів претензія від неї: «Він у нас у кімнату не увійшов! Забирайте назад! Надіслала її подалі. Свою кімнату до дивана я не пропонувала, а вашої не бачила. Краще продала б. © Євгенія Бричук
• Виставила на продаж дитяче ліжечко за ₽ 2 000. Дзвонить жінка і каже, що вони потребують ліжечка за ₽ 1 000, бо у них двійнята і вони не розрахували бюджет. Я, наївна, кажу: «Ну гаразд, забирайте за ₽ 1000». Хоча ліжечко майже нове, матрац білий. Приїхали ці люди на новому кросовері. Мабуть, бюджет весь у машину вклали.  © Irinakan / Pikabu
• Знайомі продавали за символічною ціною комплект дитячих меблів (стіл, тумба та стілець) для молодшого школяра — їхній син уже з цього виріс. Примчала дуже швидко сімейна пара, всі оглянули, купили, раділи, дякували. За півроку дзвінок від покупця-чоловіка, тон досить агресивний: «Хочемо повернути меблі, поверніть гроші, а то до суду підемо». Знайомий, звичайно, сказав, що йти вони можуть куди хочуть, їхнє право, але запитав, що трапилося. Відповідь убила: «Ми спеціально купували все для сина-першокласника, а вона взагалі займатися не хоче. Дружина сказала, що це все через ваші меблі, у них погана енергетика». Знайомий посміявся, каже: «У нашого сина за цим столом все добре писалося і вирішувалося, але сина ми вам, звичайно, не продамо, він у комплект не входив». © Anastomus / ADME

• Віддавала даремно нове плаття , а потенційна господиня сукні попросила, щоб я їй вислала його власним коштом. Аргумент — сукня ж безкоштовна, а чому доставка має бути платною. © Adelya Bikulova
• Розмістила оголошення у групі «Віддам задарма». Віддавала я автоматичний розпилювач для освіжувача повітря, без балона та батарейок. Була фотографія, а також опис. Пише мені жінка з питаннями, де забрати, коли ще не віддали. Під час зустрічі її питання вразило наповал: «А що це і як ним користуватися?» До чого ж деякі люди жадібні до халяви! Навіть не знають, що беруть і чи треба воно їм, головне забрати, адже безкоштовно! © Палата № 6 / VK
• Продавала дитяче крісло в автомобіль. Одна жінка хотіла купити для онука, я чекала 3 дні, вона не вийшла на зв'язок. Інша людина купила крісло одразу протягом години. А та жінка зателефонувала за тиждень і заявила, що вона «можливо, купить автокрісло». Я сказала, що продала. Так вона прийшла в сказ, адже я їй обіцяла. Хто не вспів той запізнився. І я не магазин. © Nina Kern

• Працюю у фірмі з ремонту електроніки. Вирішив віддати старий ноут безкоштовно. Одразу ж знайшовся клієнт — приїхав, глянув, забрав. Каже, мовляв, віддам дітям на поталу. Через місяць знову приходить і скаржиться на штекер від зарядки - мовляв, погано тримається, а ще гальмує комп'ютер при виході в інтернет. Пояснюю, що з гальмами нічого не зроблю, а шнур до зарядки можу припаяти новий, 300 рублів. Клієнт: Що?! Які 300 рублів, він сам стільки не коштує! Я говорю: «Звичайно, не варто, я його тому й віддав безкоштовно». Він мені: «А як же гарантія? Ви мені навіть документів ніяких не дали, шахраї! © bznsk / Pikabu
• Також пригоди були на торговій платформі. Виставила безкоштовно півчобітки. Помила, всі справи. Один якийсь із зозулею пише, мовляв, а можете пройтися на вулиці в них і сфоткати підошву?" Шта? © Ольга Колесникова
• Задарма віддавали піаніно із самовивозом. Живемо на 5-му поверсі. Дзвонить жінка і каже, що згодна забрати інструмент із умовою, що я їй привезу його сама, або дам грошей на вантажників із машиною. Бо її чоловік інвалід і мають складне матеріальне становище. © Лариса Рудченко

• Продавала брендову сукню, написала усі розміри. Купила дівчина з передоплатою, а після отримання написала, що хоче цю сукню повернути, бо вона їй не підійшла. Я питаю, що не так, якщо все описала. А вона сказала, що не змогла влізти в нього. Виявляється, вона просто розраховувала схуднути на той час, як отримає посилку від мене із сукнею. А доставка, прошу зауважити, зайняла два дні. © Олена Гончарова
• Продаю дитячий велосипед із додатковими колесами. Чоловік дзвонить, просить привезти. Наводжу. Він такий: «Хороший велосипед, тільки великий, моїм дітям не підійде, я заберу його сусідським дітлахам кататися. Але гроші платити я за нього не буду». Потім руки на кермо велосипеда кладе та додає: «А хочеш, я тобі курами заплачу? Тільки їх ще треба обскубти». Сказати, що я була в шоці, нічого не сказати.  © Людмила К. / Dzen
• Продавала дитячі чоботи. Утворилася черга. Першою була тітка, яка хотіла подумати з 9 ранку до 9 вечора. Увечері вона не з'явилася, на дзвінки не відповіла. О 10-й вечора мені інші люди внесли передоплату за чоботи. А тітка оголосила вже вранці і влаштувала скандал. Пам'ятаю й досі. © Olga Svetlova

• Продавала телефон. Один хлопець завалив мене повідомленнями та дзвінками... Я мала йому ще поступитися в ціні і терміново привезти телефон йому на адресу, де він проживає. До 17:00 я мала встигнути. © Вікторія Степанова
• У мене одна дама купувала шубу . Пише і питає: «Шлюб якийсь є?» Відповідаю, що ні, опис у оголошенні більш ніж повний. І почалося: "Сфотографуй на собі", "Тепер на вулиці", "Тепер вдома, але з задернутими шторками", "Зніми на відео". Потім така: А скільки разів кишенями користувалися? А духами вашими не пахне? У результаті я не витримала та заблокувала її.  © Олена В. / Dzen
• Через непотрібність віддавала безкоштовно гейзерну кавоварку в ідеальному стані. Одна тітка спочатку розпитувала, якого вона розміру, з якого металу зроблена, чи немає дефектів, і потім зі словами «гаразд, умовили, беру» запропонувала привезти їй кавоварку через все місто. Я ввічливо відмовилася, бо дорога в інший кінець міста коштує часу та грошей, а кавоварка безкоштовна. Вона почала обурюватися. У результаті кавоварка вирушила на смітник, це було простіше. З того часу я нічого не роздаю безкоштовно. © Anna Afortunada

• Ми так колеса продавали. Чоловікові здалося дивним, що так дешево. Назвали ціну в півтора рази більшу — одразу взяв. Що-що, а торгуватися ми любимо! © Ксенія Зе
• Продавала дитяче ліжечко. Звичайну, дерев'яну, з матрацом та висувними ящиками. За ₽ 600 – цілком пристойний варіант. Зателефонувала якась мамашка і почалося: «Я куплю, але ви мені її привезіть, а то ж у мене дитина!» Я відмовилася, а вона так обурено мені написувала потім: «Чому ліжечко не везете? Я ж купую!», хоч я ясно їй дала зрозуміти, що це самовивіз. У результаті виклала оголошення у «віддам задарма» і через пару годин ліжечко забрали за коробку печива.  © Надія Ваксенбург / Dzen
• Живу у своєму будинку, біля паркану росте величезна яблуня. Щороку вона дає багатий урожай, але більше половини доводиться носити на смітник — не встигаємо переробляти. Вирішив дати оголошення в інтернеті, мовляв, є безкоштовні яблука, приходьте, збирайте скільки хочете та радійте. Що тут розпочалося! «А ви не могли б нам зібрати?», «А чи не могли б привезти? Ми тут поряд, на ринку торгуємо». Але найбільше відзначилася одна мамзель. Пише: Я  багатодітна. Чи не зберете для нас?» Відповідаю, що ми також багатодітні. А вона така: «От і чудово! Вас багато, швидко зберете. І ще: у мене відер нема. Ви у свої зберете, принесіть, а потім, коли ми яблука з'їмо, ви тару заберете! Плюнув я на все і зняв оголошення, тепер щороку ношу відрами яблука на смітник! © Сергій Масленников / Dzen