Кліматологи оцінили охолоджувальний ефект міських парків у 1,5 °C

Міські парки здатні знижувати температуру повітря в середньому на 1,47 °C, проте влітку у парках з великою кількістю дерев цей ефект може досягати 3,4 °C. Втім, у Південній півкулі охолоджувальний вплив парків виявився приблизно вдвічі слабший, ніж у Північній. Якщо ж у парку переважають асфальтовані та бетонні поверхні, він може виявитися навіть теплішим за прилеглі міські території. Такі висновки були зроблені в одній із наукових статей з міської кліматології, опублікованої у журналі Geophysical Research Letters.

У містах літня спека переноситься в середньому важче, ніж за межами, через ефект «теплового острова». Висока щільність забудови та покриття з асфальту або бетону утримують тепло, створюючи спекотніший мікроклімат. Парки здатні пом'якшувати цю проблему завдяки випаровуванню вологи з листя та ґрунту (евапотранспірації), а також більш високому відбиттю сонячних променів (ефект альбедо). Такий локальний вплив називають «островом прохолоди» (Surface Park Cool Island). Хоча відомо, що охолоджувальна дія парків неоднакова, проте глобальних точних оцінок їх впливу до теперішнього часу не було.

Група дослідників під керівництвом Іліаса Агатенгелідіса (Ilias Agathangelidis) з Афінського національного університету вперше провела глобальний аналіз впливу парків на міський мікроклімат. Вони використовували супутникові знімки Landsat 8 (за період з 2013 по 2022 роки) та дані Open Street Map, обравши міські парки площею від одного гектара у населених пунктах із чисельністю населення понад 500 тисяч осіб, за винятком територій з водоймами. У дослідження ввійшли 2083 парків у 371 містах. Усі вони були класифіковані за наступними критеріями:

• лісові (з переважанням дерев),
• змішані (дерева та відкриті ділянки з травою),
• повністю трав'яні,
• ґрунтово-чагарникові,
• багатофункціональні (з асфальтованими зонами).

Середній ефект охолодження всіх парків склав 1,47 °C. Проте 7% парків (переважно багатофункціональні) фактично не охолоджували повітря, інколи ж були навіть на деяку величину теплішими у порівнянні з навколишньою місцевістю. Інші парки знижували температуру від 0,5 до 3,5 °C. Найбільш ефективними виявилися лісопарки, вони охолоджували повітря в середньому на 2,3 °C (влітку до 3,4 °C), тоді як парки з рідкісною рослинністю лише на 0,62 °C. Кількісним показником у дослідженні був індекс SPECI, додатні значення якого відповідають охолоджувальній дії парків, а від'ємні - навпаки. 

Результати дослідження: а - парки, які брали участь у аналізі; b - розподіл середнього індексу охолодження парками (SPCI) по широтах; с - відсоткова частка парків із різним значенням індексу по континентах.

Різниця між півкулями виявилася суттєвою: у Північній півкулі температура в парках була в середньому на 1,55 °C нижчою від міської, а у Південній — лише на 0,78 °C. Це свідчить про нерівний доступ до якісних парків для мешканців різних регіонів. Найбільш ефективними з погляду охолодження виявилися парки Європи та Північної Америки. Хоча загальна тенденція вказала на те, що найкраще температуру повітря знижують парки у тропічних та екваторіальних регіонах без яскраво вираженого зимового сезону.

Крім охолоджувальної дії, парки можуть знижувати наслідки несприятливих погодних явищ. Дослідники показали, що у Латинській Америці міста, де не менше 20% площі вкрито зеленими насадженнями, удвічі менше страждають від руйнівних злив та повеней порівняно з менш озелененими населеними пунктами.