Гренландські кити можуть жити по 200 років: вчені наблизилися до розгадки довголіття ссавців

Гренландський кит (Balaena mysticetus) – це ссавець, який живе довше за всіх інших у світі, іноді доживаючи до вражаючих 200 років. Вчені припускають, що своїм довголіттям вони можуть бути зобов'язані мутаціям у генах, що допомагають відновлювати ДНК та сповільнювати старіння. 

Про це повідомляє Nature News. Варто зазначити, що гренландський кит також може похвалитися вражаючими розмірами. Із вагою понад 80 тонн це друга за величиною тварина на Землі (найбільша – синій кит).

Теоретично, такі великі довгоживучі тварини повинні мати більший ризик розвитку раку. Їхні тіла містять більше клітин і, отже, протягом свого тривалого життя зазнають більшої кількості клітинних поділів, кожен з яких може призвести до мутацій. Однак це не відповідає дійсності: захворюваність на рак не корелює з розміром тіла, що є невідповідністю, відомою як парадокс Пето.

Дослідники вирішили дослідити цю суперечність, припустивши, що гренландський кит "повинен володіти унікальними потужними генетичними механізмами для запобігання раку та іншим віковим захворюванням". Наразі дослідження таких механізмів старіння у цього виду є недостатніми, кажуть вчені.

Що відомо про дослідження

Команда під керівництвом вчених з Університету Рочестера виявила білок, що активується під впливом холоду і допомагає відновлювати пошкоджену ДНК. Він називається CIRBP і був виявлений у гренландських китів у набагато більших кількостях, ніж у будь-яких інших ссавців. CIRBP виділявся тим, що його рівень був у 100 разів вищим.

"Як вид, що перебуває під загрозою зникнення, цих китів особливо важко досліджувати, тому вчені мусили покладатися на зразки тканин, зібрані аляскинськими інуїтами, яким дозволено полювати на цей вид на честь давньої культурної традиції", – сказано в повідомленні.

З цих зразків команда вирощувала клітини кита в лабораторії, які, як вони виявили, краще відновлювали пошкоджену ДНК та мали нижчі показники мутацій, ніж клітини людини, з якими їх порівнювали.

Білок відіграє ключову роль у відновленні дволанцюгових розривів – місць, де порушується фосфатний каркас обох ланцюгів ДНК, що може сприяти розвитку раку – та активується в холодних умовах, таких як крижане океанічне середовище існування, де живуть гренландські кити.

"Якщо ми знизимо температуру лише на кілька градусів, клітини вироблятимуть більше білка CIRBP", – пояснив професор Андрій Селуанов, співавтор дослідження.

Яка користь від цього відкриття

Важливим є те, що CIRBP наявний в організмі людини. Це означає, що цей прорив у нашому розумінні довголіття гренландських китів потенційно може бути використаний для того, щоб допомогти нашому виду жити довше.

"Може допомогти як підвищення існуючої в організмі активності CIRBP, так і введення більшої кількості цього білка. Зміна способу життя, наприклад, прийняття холодного душу, також може сприяти цьому і, можливо, варто це дослідити", – кажуть вчені.

Потрібно провести ще багато досліджень CIRPB, перш ніж ми зможемо зрозуміти, чи це дійсно так. Наразі це захоплююча перспектива, що одного дня ми зможемо покращити відновлення ДНК, посилити стійкість до раку та уповільнити ефекти старіння – і все це завдяки киту.