Докази того, що напередодні Нового року може статися що завгодно. Взагалі все

Напередодні Нового року якось особливо сильно хочеться вірити у дива. У ті дні, коли міста запалюють мільйони вогнів на святкових ялинках, здається, ніби чари просто мають відбутися. Іноді саме так і трапляється, і історії героїв нашої статті — прямий доказ цього.

• Було це у 2003 році. Іду я 31 грудня з роботи. І раптом з-за рогу з'являється Дід Мороз. Підходить до мене і каже: «Дівчинка Ірина! Поводила себе цього року добре, тримай подарунок!» - І простягає мені пакетик. Я в шоці взяла, сказала: «Дякую!» Приходжу додому, відкриваю, а там цукерки та крем для обличчя. Хто це був, я так і не впізнала. Але було дуже приємно! А крем виявився взагалі вогонь, і досі саме такий купую. © Ірина Скрипник / Dzen
• Я збирала гроші зі шкільних обідів, щоб на Новий рік подарувати батькам та братові цукерки та мандарини. 30 грудня бабуся ввечері забрала мене зі школи, і ми пішли на ринок. У мене був великий пошитий мішок з дрібницею. У свої 8-9 років я вважала погано і постійно питала продавця: «А на скільки вийдуть ці цукерки?», «Мандарини виберіть менше, щоб мені точно вистачило». А коли наприкінці я додала: «Зважте ще братові маленьке яблуко», то ця продавщиця прямо заплакала. Я їй віддала майже всі гроші, а вона в пакет із моїми покупками поклала ще цукерок та мандаринів. А поруч продавець, що стоїть, запропонував мені ялинку безкоштовно. Звичайно, я взяла. Притягла це багатство додому. Батьки були в шоці від ялинки, бо в нас уже була вбрана штучна. Ось згадую зараз і уявляю, що про нас подумала та продавщиця цукерок з ринку. Хоча я просто була самостійною дитиною та заборонила бабусі давати мені гроші, бо подарунок від мене. © Pastakapasta / Pikabu
• 31 грудня. Час приблизно о 17:00. Проходжу повз ялинки.
  — Доброго вечора, скільки ялинки?
  - ₽ 3 тис.
  - Дешевше віддаси?
  — Ні, я їх по 5 тис. продавав!
  Ну, я й пішов. Час 20:10 іду назад. Дивлюся, ялинки вже лежать на землі, поряд нікого. Я постояв, покричав: «Чиї ялинки?» Тиша. Нічого не може бути приємнішим за безкоштовну ялинку, яку ще вдень хотів купити за г 3 тис.  © Unknown author / Pikabu

• Дочка 7 років побачила у мене на сторінці в соцмережах фотку вітрини з новорічними подарунками, а зверху напис: "А тобі таке ніхто не подарує, бо ти доросла!" Типу прикол такий. Дочка запитує: "Мам, а що, дорослі теж люблять такі подарунки?" Я кажу, мовляв, звичайно, це ж дитинство нагадує та й взагалі приємно: стільки цукерок — і все мені! Поговорили, і я забула. А вчора донька прийшла додому з батьком із садка і каже: "Мамо, я купила тобі подарунок, про який ти мріяла все життя!" І вручає мені новорічний мішечок із цукерками. І купила вона його за свої кишенькові гроші! Ось сиджу я, їм цукерки та сльози градом: не сукню собі вона взяла, на яку збирала, а мені, мамі своїй, подарунок новорічний купила! І каже така: «Мамо, я тобі зараз подарувала, а не на Новий рік, щоб ти знала, що дива можуть статися будь-якої миті!» Моя мила, добра, щедра дівчинка. Реву від щастя. © #щастяматеринства / VK
• Мені було 11, коли я знайшла під ялинкою маленьку Барбі. Щаслива побігла показувати подарунок мамі. Та ляльці здивувалася, адже вона її не дарувала. І тато з братом також. Я казала, що це, напевно, був сам Дід Мороз! Не буду ж я розповідати, що економила на шкільних обідах і сама купила цю ляльку в кіоску. Потім, звісно, ​​зізналася. © En.Magpie / Pikabu
• Кілька років тому ми ходили вітати дітей з обмеженими можливостями з Новим роком. Морально було тяжко, але ми впоралися. І ось одного з таких днів іду я вже додому, в костюмі Діда Мороза, звичайно. Зайшов у магазин, хлібець купив, а на виході ловлять мене дід із бабкою. Кажуть: «Поїхали з нами, онуків привітаєш! Подарунки у машині лежать». А подарунком був конструктор. Ну, я й поїхав. Приїхали, діти мені вірші розповіли, хороводи повели. Лізу я в мішок за подарунком, принагідно вимовляючи урочисту промову: «Ось тобі крутий подарунок! Якби не свято, собі залишив би!» І урочисто витягаю з мішка буханець хліба... Довелося вигадувати, що це голубам у дворі, щоб рятувати ситуацію. © Descended / Pikabu

• У нас у місті перед Новим роком пограбували одну квартиру. Злодії винесли взагалі все, що тільки змогли. Все б нічого, але виявилося, що в цій квартирі як новорічні подарунки збирали речі та засоби для дітей з дитячого будинку. Я не знаю, як грабіжники про це дізналися, але в результаті повернули взагалі все до останньої ручки. Сьогодні діти отримали подарунки. Дива трапляються. © AlexFallen21 / Pikabu
• Пам'ятаю, мені було 13 років, і напередодні Нового року я вирішила терміново знайти прихований до свята подарунок від батьків. Поки вони були на роботі, я перевертала всю квартиру в пошуках заповітного, доки не натрапила на незнайому мені папку з документами. Я знала, де батьки зберігають усі важливі папери, як вони виглядають, але ці я бачила вперше. Звичайно ж, я зазирнула до них. Там були документи на удочеріння Марії, народженої 10 вересня. Судячи з року народження, моєї однолітки. Хвилин 5 я не могла зрозуміти, хто ця дівчинка і де вона, поки мій погляд не впав на дату підписання документа. Так у 13 років я з'ясувала, що мене вдочерили, змінили мені ім'я та дату народження. І знаєте, я ніколи більше не почувала себе щасливішою, ніж того дня! Із тисячі дітей вони вибрали мене! І жодного разу я не могла навіть припустити, що мама з татом мені не біологічні батьки — стільки тепла та турботи вони мені дарували... Минули роки. Вчора ми з чоловіком розпочали оформлення документів на усиновлення прекрасної малечі. Сподіваюся, у нас буде не гірше, ніж у моїх батьків! © Палата № 6 / VK
• Маю стареньку машину-кабріолет, і давно була ідея встановити в ній ялинку. Днями заїхав у гараж, зняв задню канапу, зробили з автомеханіком кріплення. Беремо трохи труби квадратного перетину, зварювання, фарбуємо, ставимо, додаємо гірлянд, костюм Діда Мороза, солодощі для дітей і вперед! Якщо це фото комусь додасть новорічного настрою – все не дарма! © zela75 / Pikabu

• Не пам'ятаю, скільки мені було років, але в житті Діда Мороза я вже сумнівався. 31 грудня. Мати щось готує на кухні, батько зібрався гуляти з собакою і покликав мене, щоб я зачинив за ним двері. Тобто бачив, як він пішов. І ось сиджу я у своїй кімнаті, займаюся якимись важливими справами і чую, як на ялинці задзвеніли іграшки. Забігаю до зали, а там під ялинкою стоїть величезна іграшкова машина та лежать цукерки. Я тоді просто офігел від усього, що відбувається, і навіть знову повірив у Діда Мороза. Потім, уже згодом, батько розповів, що він вийшов із собакою, песеля залишив у сусіда, відчинив ключем двері, зайшов додому, поклав подарунки під ялинку, похитав гілки, щоб іграшки задзвеніли, а сам швидко сховався до шафи. А потім, коли я втратив пильність від того, що відбувається, він виліз із шафи і пішов до сусіда за собакою. © BananoviySirop / Pikabu
• Склалося так, що передноворічну зарплату обіцяли дати лише ввечері 30 грудня, а треба ж отоваритися до святкового бенкету. Грошей у заначці у мене вистачає рівно на проїзд до роботи і назад, про жодні закупівлі і мови бути не могло. І ось у засмучених почуттях, прибираючись у кімнаті, відсовую я тумбочку, а там лежить рівна, як із банку, купюра в 5 тис. Я спочатку навіть подумав, що хтось вирішив пожартувати — настільки не міг повірити своєму щастю. Подумавши з дружиною, як туди могли потрапити гроші, ми згадали, що кілька років тому продавали частку спадщини дружини, і готівка якийсь час лежала неподалік тієї самої тумби. Того вечора я знову повірив у Діда Мороза. © Crang11 / Pikabu
• Раннього ранку, місто прикрашене новорічними вогнями, падає сніжок... Добре! Повільно йду, милуюся всією красою, слухаю музику в навушниках, посміхаюся своїм думкам. Назустріч жінка. І каже мені: «Посмішка вам так іде! Ви Снігуронька?» Я цього року і справді таке вбрання на зиму обрала: біла пухнаста шубка і шапка, ну і все інше теж біле. Так стало приємно від її слів! Я, звичайно, подякувала їй, з наступаючим Новим роком привітала. Дякую, люба жінка, за настрій! © CassiopeiaM / Pikabu

• Коли моя сестра була маленькою, то не могла вимовляти букву "Р". Батьки займалися з нею самі, водили до логопедів, всі спроби спробували, але до першого класу так і не змогли зробити так, щоб сестра розмовляла нормально. Напередодні Нового року вона почала просити у батьків купити їй "лолики". Тато жартома сказав, мовляв, якщо навчишся говорити правильно — «ролики», то ми домовимося з Дідом Морозом і він їх тобі подарує. Сестра щодня тренувалася, стояла біля дзеркала, читала багато всього, повторювала цю злісну букву, яка їй ніяк не давалася. Дивно, але до Нового року вона все-таки вийшла! Вона отримала свій заповітний подарунок під ялинку, а я тоді зрозуміла, що немає кращої штуки, ніж мотивація. © Палата № 6 / VK
• За місяць до Нового року переїхав до іншого міста. На святкування вирішив сім'ї зробити сюрприз. В результаті приїхав день у день, відчиняю двері, а мене лише кішка зустрічає. Виявилося, що батьки з братами теж вирішили зробити сюрприз і поїхали до мене! У результаті вони у друзів зупинилися, а я в гордій самоті виспався новорічної ночі. © nicnamenapikabu / Pikabu
• Передноворіччя. Вечір, стою на зупинці з сумками, чекаю на тролейбус. Раптом підходить пара: Дід Мороз зі Снігуркою (дуже молоді хлопці) — мабуть, із якогось корпоративу йдуть. А я щось втомилася того дня, вираз обличчя відповідний. І ось цей Дід Мороз раптово підходить до мене, дарує цукерку, обіймає і каже такою: «У вас все буде добре, я це точно знаю!» Я аж розплакалася. Не чекала такої уваги від незнайомої людини. Подякувала, звичайно, побажала їм зі Снігуркою всього самого. Наче дрібниця, але так приємно згадувати. До речі, у мене тоді й справді все більш менш устаканилося. © Любов Е. / Dzen

• З самого дитинства з 1 грудня підкладали синові в черевики одну насолоду (і так до Нового року), але тільки якщо черевики вимиті. Вранці ще будильник не продзвенів, а ти вже чуєш, як босі ноги по підлозі човгають з дитячої до передпокою, а потім лунають радісні верески-писки. Солодощі клали щоразу різні, щоб веселіше було. Суцільні плюси: і дитина легко прокидається з ранку, і настрій у нього добрий, незважаючи на холод, темінь і мороз за вікном. Так смішно було, коли він уже здоровенний лосик в 11 класі, йдучи спати, сказав: «Мамуль, завтра 1 грудня, черевики вимиті. Адже дід Мороз не схибить?» Звичайно не схибує, синулю. © Naphania / Pikabu
• Настрій був поганий, але вдень я змусила себе вийти на вулицю разом із дитиною та чоловіком. Вийшли із під'їзду. Поки одягала синові рукавиці, поряд проходила компанія хлопчиків років 10. Вони веселилися, їли цукерки, деякі в руках мали коробки від новорічних подарунків. І ось, коли ми повз них рушили до майданчика, один хлопець підійшов і вручив коробку з подарунком. Я спочатку подумала, що це жарт, і, напевно, півгодини чекала, що вони повернуться, або з'явиться засмучена дитина, у якого цей подарунок забрали. Але немає. Настрій піднявся невимовно! Подарунок виявився дуже добрим. Тож дякую тим хлопцям! І всім я бажаю гарного настрою та таких несподіваних приємностей! © likanikapups / Pikabu
• На Новий рік так і хочеться вірити диво. А щоби сильніше вірилося в це диво, потрібно його самим створювати. Років 4 тому, коли таксував, одягав шапку, бороду, наряджав машину, закуповувався мандаринами та роздавав їх усім пасажирам. Реакція людей була одна — усі починали посміхатися. Якими б похмурими вони не сідали в авто, виходили з усмішкою. © NightFly/Pikabu