Докази того, що на співбесідах часом трапляються курйози

Іноді завдання знайти посаду мрії перетворюється на справжній квест. Чого тільки не доводиться долати претендентам у стомлюючому процесі влаштування на роботу: випробувальні терміни, тренінги, співбесіди та різні тести, після яких усі інші труднощі життя на якийсь час втрачають свою масштабність.

Ми знаємо, що навіть ідеально спланована співбесіда у будь-який момент може полетіти в тартарари. І наша добірка життєвих історій користувачів глобальної мережі – непоганий доказ цього.

• Проходила співбесіда в одній маленькій компанії. Бос мало не з порога сказав мені, що не хоче витрачати на мене свого часу. Потім попросив мене 45 хвилин подумати у нього в кабінеті про те, чи хочу я прийняти його пропозицію про роботу, і одразу вийшов із кімнати. Повернувся він лише за годину і поцікавився, яке ж у результаті моє остаточне рішення. © MetalKirby- / Reddit
• — Ви так і не надіслали своє резюме. Що ж, розкажіть про ваші успіхи на колишній роботі.
  — Я працював над системою протиракетної оборони «Горгону». Її особливість полягає в тому, що балістичні ракети супротивника після запуску розвертаються та летять додому. А ще...
  Ейчар кашляє, махає руками, розплескавши каву, потім злякано шепоче:
  — Не треба нічого далі розповідати! Я впевнений, що мені не належить цього знати! У нас тут видавничий дім, ви точно помилились!
  — Ну, я ж письменник-фантаст, а ви що подумали? © 33happy / Pikabu
• Нещодавно ходила на співбесіду до компанії, до якої дуже хотіла потрапити. До речі, для цієї посади дуже потрібна логіка, мозок має працювати. Була готова до каверзних питань рекрутерів, перелопатила купу інформації про діяльність організації, вся на нервах прийшла до офісу. Зустрів мене мужик - начальник відділу, куди сподівалася влаштуватися. Дивиться похмуро. Дістає планшет, включає гру «2048» і видає: «Я піду декого лаю трохи,  повернуся — має бути не менше 2048 ». Так швидко я цю гру ще не проходила. Прийняли. © Підслухано / Ideer

• Пішла на співбесіду. Керівництво все в мені влаштовувало доти, доки не пішла розмова про сім'ю. Дізнавшись, що в мене є дитина (4 роки), одразу почали ставити стандартні питання: «А якщо занедужає?» та ін. Отримавши у відповідь, що це жодним чином не позначиться на моїй роботі, тому що є комусь доглянути, видали: «А раптом ви до нас через місяць вагітна другим прийдете?» Ось сиджу і думаю, що ті дівчата, які у них працюють, мабуть, довідку про безплідність надавали роботодавцям. Адже за цією логікою, якщо один народився, то все — комбайном із виробництва дітей стаєш. © Підслухано / Ideer
• Мені було 19 років, коли я вперше поїхала працювати за кордон. Виходжу з автобуса, стою на автовокзалі. Дзвоню менеджеру, яка допомагала у пошуку вакансій, оскільки мови цієї країни ще тоді не знала. Менеджер мене приголомшила: «Ксенія, ви мене, звичайно, вибачте, але роботодавець відмовився співпрацювати з вами. Він побачив фото вашого паспорта та рік вашого народження. Сказав, що у 19 років у вас в голові одні гулянки та дискотеки, тож працівника з вас не вийде. До побачення". Я була в повному шоці: проїхала 2000 км, щоб почути, що в мене одні гулянки в голові. Пригрозила менеджеру судом, якщо вона мене зараз не влаштує на іншу роботу, бо я заплатила великі гроші за всю поїздку за кордон та візу. Роботу, дякувати Богу, мені дали в іншому місці. © Ксенія Мотохіна / Facebook
• Одного разу я сидів на співбесіді через стіл від хлопця, який приймав остаточне рішення про найм. Поки ми спілкувалися, я помітив, що він стає все нижчим і нижчим на зріст, а потім бац — і я раптом несподівано для себе втупився в стелю. Виявилося, що я зламав стілець. А потім у мене ще й шов розійшовся на штанах. Що ж, хоч би роботу я таки отримав. © Stan Hanks / Quora
• Влаштовувалась на посаду бухгалтера. Зустріла мене юна особа – головбух. Діва була  з глибоким декольте, у балетній пачці, панчохах у сітку та хамелеонових босоніжках . Крутилося це створення на стільці. У роботі мені відмовили: нібито мало досвіду. Я запитала,  скільки ж досвіду у неї . А вона стала червона, як рак, і нічого не відповіла. © Вероніка Мавриківна / Facebook

• У п'ятницю зателефонував із роботодавцем. Домовилися про співбесіду у понеділок об 11 годині. У призначений час приїжджаю, дзвоню, мені кажуть: «Піднімайся в офіс». Піднімаюся. Розмова:
  - Досвід роботи є?
  — Понад 10 років.
  — Дуже добре, ви нам підходите. О 15 годині будьте готові виїхати до Москви на роботу. (А річ відбувається в Єкатеринбурзі.)
  — Як Москва, чому?
  - Нам терміново треба.
  — Скільки грошей?
  — Усі норми, 1 800 змін, проїзд за рахунок фірми та проживання теж.
  - Дякую, ні.
  Ось така була співбесіда. Найшвидше у моєму житті.
  PS Як у роботодавців відбувається так все швидко? Їдь, а там розберешся. © Nikolashka45 / Pikabu
• Якось я проходила співбесіду на посаду у відділі продажів. Мій інтерв'юер був дуже схожий на мого колишнього (високий, з гарною усмішкою), тому наступні півгодини я просто заїкалася, усміхалася як дурочка і всіляко намагалася уникнути зорового контакту з ним. Я намагалася взагалі на нього не дивитися і все витріщалася на стіну позаду нього, через що хлопець навіть двічі подивився в той бік, намагаючись зрозуміти, чи немає там когось. Він:
  — Так, розкажи мені про одну з твоїх найбільших життєвих помилок.
  Я все ще дивлячись у стіну:
  — Помилок? Пф-ф-ф, та нема їх у мене.
  Звичайно ж, співбесіду я провалила, але якби вона тільки знав чому! © Sana Jafar / Quora
• Мене запитали, чи я готова до переїзду (справа була в Москві). Я сказала, що за межі РФ хоч сьогодні. Інтерв'юер: "Ви що це, батьківщину не любите?" - І відмовив. © Alyona Andrianova / Facebook

• Прийшла на співбесіду, з начальником порозумілися. Однак він порадив мені поспілкуватись з потенційною колегою, мовляв, вам працювати в одному кабінеті. Дама старша за мене на 20 років виявилася неприємною особою, яка намагалася принизити мене і довести мені, що я поганий фахівець. Подумавши, я вирішила пошукати колектив приємніше. І знайшла! Плюс одразу взяли заступником начальника та дали відмінну зарплату. Працюю півроку, потрібен новий співробітник. І вгадайте, хто прийшов до мене на співбесіду? © Підслухано / Ideer
• Якось під час інтерв'ю мене запитали: "Що б ви зробили, якби колега почав сердито кричати на вас на посаді медсестер перед іншими співробітниками та пацієнтами?" Я, не подумавши, ляпнула: "Не знаю, напевно, заплакала б". Загалом після цього мені ніхто не передзвонив. © TakeARideintheVan / Reddit
• Проходив я якось співбесіди в одній відомій компанії. Мене відразу напружило те, що розмовляти зі мною зібралося аж 5 співробітників HR-відділу. "Ну та нічого", - подумав я. І тут почалося: цілу годину мене мучили питаннями, які абсолютно не стосуються вакансії, на яку я претендував, зате запитували про стиль керівництва, що я робитиму при конфлікті серед підлеглих, як я їх контролюватиму і т.п. При цьому менеджери після кожної відповіді загадково посміхалися та переглядалися. Здавалося, що я брав участь у спектаклі театру абсурду, де головним героєм чомусь був я. Не витримавши, наприкінці співбесіди запитав: «А скільки в мене взагалі буде підлеглих?» «Жодного», — була відповідь. Я в шоці. © Stalinone / Pikabu

• Кілька років тому у мене відбулося цікаве інтерв'ю з ейчаром однієї з компаній. Мені, до речі, тоді було 25 років чи близько того.
  — То ви не одружені?
  — Так, я поки що не отримав своєї сім'ї.
  — І ніколи раніше не були одружені?
  - Е-е-е... Ні.
  — А ви впевнені, що ніколи раніше не одружувалися?
  - Дружище...  © Thegreatlettuce / Reddit
• Років 10 тому мене на одній співбесіді катували питаннями у стилі «Чи маєте фінансову подушку?», «На що живете?», «Чи є власне житло?». Тому що зарплату там затримували, виявляється, на 2 місяці. Дбайливі. © Варвара Король / AdMe.ru
• Я у своїй компанії, де на той момент відпрацював 4 роки, проходив співбесіду на вакансію керівника філії. Зустріч цю проводили 3 керівники та ейчар. Співробітниця відділу кадрів розпочала розмову, і першим її питанням стало: «Ви не одружені, і у вас немає дітей — ви що, женоненависник?». Я аж розгубився. © Cheshire36 / Pikabu
• Близько 10 років тому я мала співбесіду о 8:30. Через те, що я провела всю ніч у суперечках зі своїм тепер уже колишнім хлопцем, я була повністю спустошена та емоційно пригнічена. Співбесіда пройшла більш-менш нормально, але коли настав час мені йти, інтерв'юер раптом навіщось до мене нахилився. Не знаю, чому я тоді це зробила, але я взяла та обняла його, а потім ще й по спині поплескала. Виявилося, джентльмен просто хотів відчинити мені двері, а я неправильно витлумачила його наміри. Роботу зрештою я так і не отримала. © Dena Thurston / Quora

• На одній із співбесід інтерв'юер прямо запитав мене про мій знак зодіаку. Коли я йому таки відповів, кадровик заявив, що мій гороскоп несумісний із політикою його компанії. З того часу минуло вже 10 років, але ця співбесіда залишається гіршою за все моє життя. © annieeeeeaw / Reddit
• На співбесіді поставили питання, чого я боюсь у житті. Здивувалася, але перерахувала: болітися боюся, за рідних боюся, злиднів боюся тощо. Не взяли: «Ви не сказали, що боїтеся втратити роботу».
  Потім якось прийшла поцікавитися щодо роботи у магазині одягу. Мене запитали: Ви можете зараз залишитися до вечора, постажуватися? Погодилася з умовою, що зателефоную додому та попереджу рідних, що затримуюсь. Мені відмовили, тому робота нібито повинна бути на 1-му місці, а у мене на 1-му місці сім'я. © Тітка Світла / Facebook
• Якось на зорі своєї кар'єри я металася у пошуках роботи. Побачила оголошення із зарплатою від 20 тис. (тоді це було дуже нехило для молодого фахівця). Я підходила на цю посаду за всіма параметрами. Успішно пройшла співбесіда. Крила мені обламала фраза "Ваша зарплата складе 8 тис. на місяць". На мій здивований вигук «Але ж в оголошенні написано від 20!» мені відповіли: А хто сказав, що від 20 і вище? Ми мали на увазі від 20 та нижче». Справді. Про це мені ніхто не сказав. © Підслухано / Ideer