Голіаф народився на молочній фермі. Він був дуже худим і слабким, і теля відправили на забій. Дізнавшись про це, в долю бичка втрутилася місцева мешканка Шейлі Хаббс. Вона викупила тварину і поселила її на своєму ранчо в каліфорнійському місті Денвіллі. Теляті потрібен був ретельний догляд і посилене харчування, але досвідчені фермери знали, що робити, і разом з місцевим ветеринаром виходили теля
На фермі малюк подружився з собаками Хаббсів — настільки, що став вважати їх своїми братами, а себе — цуценям. За словами господині бичка, він все повторював за собаками: грав з ними в «доганялки», пив воду з їх мисок, спав на їх лежанках, зовсім не по-коров’ячі поклавши морду на передні ноги. Він просив почухати за вухом і терся об простягнуту долоню, чого корови взагалі то не роблять ніколи. Особливий зв’язок у нього виник з догом на прізвисько Леонідас. Він доглядав за бичком як за рідним, а коли теля почувало себе погано, годинами лежав поруч з ним.
Через те, що ферма Хаббсів знаходиться в горбистій місцевості, де водяться койоти і пуми, маленького Голіафа поселили в ігровому будиночку на задньому дворі. Але він частенько заглядав у вікна, заздрячи собакам, яких пускали в будинок. Одного разу Шейлі випадково залишила двері у двір відкритими, а коли повернулася, побачила дуже забавну картину. Бачачи, як його старші брати примощуються на дивані для післяобіднього сну, Голіаф вирішив, що йому так теж можна, і зайняв своєю стокілограмовою тушкою половину простору. Побачивши це, Шейлі не могла стримати сміху, але заважати не стала. Відтоді Голіаф частенько спить на дивані разом зі своїм братом і кращим другом — догом Леонідасом.
На щастя для бичка, ніхто не може встояти перед його чарівністю, так що господарі багато що йому прощають і до всіх його витівок намагаються ставитися з гумором. Йому пощастило потрапити в хороші руки. З першого моменту, коли Хаббси побачили теля, яке було слабке, тряслося і навіть ходити толком не могло, вони зрозуміли, що зобов’язані зробити його частиною своєї великої родини. Тепер Голіаф живе повним і цікавим життям, насолоджуючись компанією коней, альпак, кіз, собак — і, звичайно ж, людей, які дали йому другий шанс.
