«Божевільний Джек» Черчілль, Робін Гуд Другої світової

16 вересня 1906 року Господь звернув свій погляд на новонародженого англійського хлопчика на ім'я Джон Малькольм Торп Флемінг Черчілль і сказав: «У цього хлопця будуть просто сталеві яйця»

«Божевільний Джек» Черчілль усі наступні 89 років доводив, що Господь мав рацію.
- з коментарів на Ютубі під народною шотландською мелодією Will Ye No Come Back Again


Підполковник Джон Малькольм Торп Флемінг Черчілль служив командиром загону командос у Другій світовій війні, воював у Франції, Норвегії, Югославії, був нагороджений Військом. Бойові товариші називали його «Божевільний Джек», хоча більш точним перекладом було б «Є...нутий Джек».

Чому? Ну, хоча б тому, що він вів солдатів у бій, був озброєний мечем, луком зі стрілами та волинкою . Чому мечем? Тому що, сер, «офіцер, що йде в бій без меча, екіпірований неналежно»!

Що з численних легенд про Джека Черчілла - перебільшення, а що правда, важко сказати. Але загалом його історія виглядає так...

Джек Черчілль народився в Гонконгу, закінчив Королівську військову академію в Сандхёрсті і десять років прослужив у Манчестерському полку в Бірмі. Займався він в армії в основному тим, що ганяв по Індійському півострові на мотоциклі з кінця в кінець (колись проїхав 1500 миль від Пуни до Калькутти), дратував командирів («Як ви посміли вийти з парасолькою на огляд?! - Але ж йде дощ, сер!»). До речі, чудово навчився: на британському конкурсі волинників у 1938 році посів друге місце, будучи, між іншим, єдиним англійцем серед 70 учасників. Ще він чудово стріляв із лука і завдяки своїм талантам навіть знявся у кількох фільмах, у тому числі у «Багдадському злодії». Джек був настільки гарним лучником, що у 1939 році представляв Велику Британію на чемпіонаті світу зі стрільби з лука. Але найбільше у світі він любив дві речі - війну та Шотландію. Коли почалася війна, Джек, що вийшов на той час у відставку, радів і просто бігом побіг записуватися добровольцем. Волинку, цибулю та меч він, звичайно, взяв із собою.

У травні 1940 року біля Бетюна, Франція, напавши зі своїм Манчестерським полком на німецький патруль, Черчілль дав сигнал до атаки, застреливши ворожого фельдфебеля з лука - унікальний випадок в історії Другої світової. За хоробрість, виявлену в цьому бою, і за порятунок пораненого британського офіцера Джека нагородили Військовим хрестом. Після Франції Джек записався в підрозділ командос, не знаючи точно, чим він займається, але вирішивши, що в будь-якому випадку йому дадуть повонзаццо на повну.

У 1941 році він брав участь у спецоперації британських сил «Стрільба з лука» (Operation Archery) і при висадці на норвезький острів Вогсей стояв на носі корабля, граючи на своїй волинці «Марш камеронців» . Щойно десантне судно причалило до берега, Джек першим кинувся вперед із мечем у руці, випускаючи войовничі кличі. Гарнізон та артилерійська батарея міста Малей здалися швидко. Джек Черчілль (праворуч, з мечем) командує висадкою з десантного катера. У деяких джерелах можна прочитати, що мечем Джека був шотландський клеймор (!). 


1943 року Джек воював в Італії, в провінції Салерно. Йому було доручено захопити містечко П'єголелле, в якому була артилерійська рота, яка не давала союзникам висадитися. Тишком підібратися до міста було неможливо, тому Джек зробив ось що: вночі наказав своїм бійцям побудуватися в шість шеренг, бігти прямо на ворога і кричати на всю горлянку: «КОММА-АНДО-О-О-О!!!» Німці так шаленіли і розгубилися в темряві, що п'ятдесяти британцям вдалося захопити в полон 136 солдатів гарнізону. Але це ще не вражає з досягнень Джека. Увійшовши вночі в чергове містечко в супроводі свого капрала, Черчілль визначив у темряві по вогнику сигарети, де стоять караульні, і підкрався ближче... З'явившись із мороку, наче демон, з вусами, що стовбурчили, і блискучим мечем у руці, Черч. Охрілі німці слухняно підняли руки. Одного полоненого Джек віддав капралу, другому накинув на шию ремінець від свого револьвера і повів його у бік інших постів. Введені в оману голосом свого полоненого товариша, караульні втрачали всяке відчуття реальності, побачивши привиди з мечем, що виникає з темряви, і покірно здавались в полон. До ранку Джек особисто захопив у полон 42 німці, разом із усією їхньою зброєю та гаубицею. Він наказав скласти гвинтівки в мішок, бомби, гаубицю і поранених завантажити на віз і велів полоненим тягнути все це на власному горбі. Коли Черчілля потім запитали, як це, чорт дері, йому вдалося, він відповів: «Я переконаний у тому, що потрібно голосно і чітко віддати німцеві наказ, і тоді, якщо ви вище за ранг, він крикне "Яволь!" і кориться швидко і ефективно, незалежно від ситуації».

Протягом італійської кампанії Черчіль отримав два хрести «За видатні заслуги». З нагородного листа: «Без сумніву, доблесть підполковника Черчілля кілька разів мала вирішальне значення для результату бою. Магнетична сила його лідерства часто надихала виснажених солдатів, коли вони ледве могли пересуватися. Стійкість і холоднокровний спокій, з якими він зустрічав небезпеку, точно ніщо не могло зашкодити йому, безсумнівно, були блискучим прикладом у дусі кращих традицій Британської армії».

У 1944 році на крихітному острові в Адріатичному морі легендарна удача таки змінила Божевільному Джеку - він з маленьким загоном був відрізаний від своїх і потрапив під мінометний обстріл. Загинули всі, чиє ім'я було не Джек Черчілль. А Джек, витрачавши всі патрони, сів додолу і грав на волинці Will Ye No Come Back Again , поки не був контужений гранатою. Через 48 годин Джек написав командиру загону, який узяв його в полон: «Ви добре поводилися зі мною; якщо після війни будете в Англії чи Шотландії, приїжджайте пообідати зі мною та моєю дружиною», і залишив свій телефон. Пізніше цей лист урятує німецькому капітанові життя.

Полоненого Черчілля повезли на допит до Берліна, вирішивши на прізвище, що він має відношення до Уїнстона Черчілля. Але ще в дорозі він примудрився влаштувати пожежу на борту літака, а потім втік із концтабору Заксенхаузен, куди його помістили. Його спіймали і направили до іншого концтабору, але який колючий дріт міг би втримати Джека Черчілля? У квітні 1945 він втік і з цього табору, перетнув Альпи і пройшов 150 миль пішки, реквізуючи з попутних городів овочі, поки поблизу Верони не зустрів американську колону.

На превелике розчарування Джека, війна на цей момент майже закінчилася. Він просив направити його воювати з японцями, але трапилася Хіросіма, і Японія теж капітулювала. «Бісові американці! – бурчав Джек. - Якби не вони, ми могли б воювати ще 10 років!»

Після війни сорокарічний Джек навчився стрибати з парашутом і був призначений командиром П'ятого парашутного батальйону, став першим офіцером, який очолював і загін командос, і парашутистів. У 1948 Черчілля перевели до Єрусалиму заступником командира першого батальйону полку шотландської легкої піхоти (Highland Light Infantry). У Палестині тоді було дуже неспокійно, і одного квітневого дня араби напали на ізраїльську медичну колону, що прямувала до госпіталю Хадасса. Невеликий підрозділ Highland Light Infantry на чолі з Черчіллем виявився неподалік, і Джек кинувся на допомогу. Він викликав допомогу по радіо, але поки що нападників потрібно було якось відволікти. Джек Черчілль вийшов з машини, змахнув палицею і при повному параді - він повертався з батальйонного огляду - рушив у напрямку до колоні, що тримала в облозі. Мабуть, це ще було видовище: шотландський майор при всіх регаліях, у кілті, берете, з тростиною чорного дерева, з посмішкою прямує під ворожим вогнем. Пізніше Черчілль розповідав: «Я посміхався на весь рот, бо люди менш схильні стріляти в тих, хто їм усміхається... вигляд цієї усмішки і мого безглуздого вбрання в розпал бою, мабуть, чимало повеселив арабів - більшість із них має почуття гумору. Як би там не було, у мене не стріляли!

Благополучно дійшовши одного з обложених автобусів, Черчілль запропонував евакуювати когось на своєму броньованому автомобілі, але ізраїльтяни відмовилися. «Хагана [ізраїльські сили оборони] нас виручать», - сказав один із лікарів. На жаль, ізраїльські війська не встигли вчасно, і Черчіль співтовариші до підходу британської бронетехніки довелося оборонятися самостійно - 13 осіб проти кількох сотень арабів. Джек втратив лише одного бійця, але під вогнем та вибухами загинули 77 мирних жителів. Пізніше Черчілль евакуював понад 700 лікарів та студентів з університету та шпиталю на горі Скопус.

У роки служби в Австралії Черчілль захопився серфінгом і, повернувшись до Англії, став першою людиною, яка каталася на дошці по п'ятифутовій хвилі річки Северн. Він навіть розробив дошку своєї конструкції.

У 1959 році Джек у чині підполковника нарешті залишив лави армії. Після відставки він працював у Міністерстві оборони цивільним спостерігачем навчання кадетів. У вільний час Джек з дружиною любили водити паровий катер Темзою і будувати радіокеровані моделі кораблів.

Джек Черчілль тихо помер у своєму будинку в Сурреї у 1996 році, у віці 89 років. У довгому щасливому шлюбі з шотландкою Розамунд Денні у нього народилися двоє синів, Малькольм та Родні.