Окупанти вбили 2000 корів на фермі у Харківській області

Працівники фермерського господарства, розташованого в селі Шестакове Харківської області, розповіли, як війна вплинула на тварин, які мешкають під їх наглядом.

Про це пишуть Факти ICTV .

Село Шестаково звільнили в травні, тоді частину тварин, які вціліли, вдалося евакуювати, проте до вересня фронт був зовсім поруч, підприємство постійно обстрілювалося. І лише коли ВСУВ під час контрнаступу звільнили майже всю Харківську область, на ферму почали повертатись співробітники.

Повертають і корів із евакуації. На їх мукання приходить худоба, яка весь час бродила в лісі, часто хвора і поранена.

— Під час окупації та всіх військових дій у селі наші ветеринари не могли доглядати тварин, не проводилися планові вакцинації. У зв'язку з цим хворіють на корови. І ще одна причина – усі тварини були під обстрілами. У кожній тварині можуть бути уламки від снарядів – це також може стати причиною смерті вже за деякий час, – пояснив Сергій Яценко.

Молочна ферма підприємства «Агромол» була однією із найбільших в Україні. Тут доїли по 40 тонн молока на день, вирощували пшеницю та соняшник, виробляли цукор, доки не прийшли росіяни, які все знищили. Із 3 тис. корів дві третини вбили, зазначив Сергій Яценко.

— Ось бачите розбитий корівник, що тварин закинуло на верхні конструкції, — розповів Сергій Яценко.

Він працює тут головним агрономом близько півтора десятка років.

— Коли я прийшов сюди працювати, то було всього два хліви. Не було ні дороги, нічого! Усі будували на моїх очах, – поділився чоловік.

Підприємство вийшло надсучасним: новітня техніка, пологова для корів із гарячою водою. Тут були навіть “інтелектуальні” корівники зі спеціальною температурою, кондиціюванням, лампи світили різними кольорами для кращого апетиту чи здорового сну.

— У цьому приміщенні було все інноваційне, що є в тваринництві. Тут було освітлення, вентиляція, "штучний інтелект". Залежно від температури повітря та вологості вентилятори включалися з урахуванням, з якого боку вітер дме, штори опускалися і піднімалися. Світло, я сам цього не розумів, то червоним світиться, то помаранчевим, то денним освітленням.

Все було для корів, підвищуються надої, корові так комфортно, зоотехніки говорили, що при цьому світлі вона краще їсть, а отже, дасть більше молока. За хвилину рай перетворився на пекло. Через обстріл вхід заблокувало, а корови просто померли з голоду, — розповів він.

Ферма схожа на морг для тварин, не всі туші встигли забрати, зазначив Сергій. На території ферми й досі лежать залишки снарядів. Господарство зруйнували наприкінці лютого: били із реактивних систем залпового вогню, бомбили з авіації, розповідає Сергій.

Вже у перші дні війни тут не було електрики та зв'язку, навіть новини не могли почитати, а люди взагалі не знали, що відбувається за межами села, розповів він.

– Коли бомбардували ферму 28 лютого, то я трохи не доїхав до ферми 200 м, сховався до арки. Ці 30 хвилин мені здалися двома або трьома годинами. Було таке, що прилітали по 200 снарядів. Загинув у нас хлопець один, 21-річний Сашко, зварювальником працював, просто посеред ферми уламок навиліт, — поділився Сергій.

На підприємстві окупанти розквартирувалися у березні. Спочатку співробітники, які залишилися на фермі, намагалися доглядати тварин, але далі ставало нестерпно.

— Спочатку зайшли “ЛДНР”, вони якось нас не чіпали, а потім за два-три тижні зайшла російська армія, це було просто… Треба їм трактор, корову зарізати, м'ясо. Ми кинули і корів, я не зміг залишатися тут. Я сказав, що пішов за ключами, сам завів машину і просто виїхав звідти.

Залишилися доглядати тварин лише кілька людей. Окупанти запускали їх за паспортами, звіряли з якимись списками, але будь-якої миті могли просто заборонити заходити на територію.

— Було таке, що на територію не пускали п'ять днів. Просто не пускали! А як же корови? Адже їх ніхто не годує! Було багато корів із телятами. Телята їх самі ссали. Були випадки, що лежить корова, яка ще вчора ходила, а в неї відрізана чи нога, чи частина тулуба. Просто вбивали корів, відрізали ті частини, які їм більше подобаються. І так лишали.

Окупанти прикривалися худобою, як щитом, ховалися в сараях, там же зберігали боєприпаси та техніку. В одному з вцілілих під час обстрілів корівників зруйновано вхід – це окупанти так паркувалися, каже Сергій.

— Дивіться, він їхав, такий був класний механік, який не вписався у ворота. Чи не в кожному нашому приміщенні стояла їхня техніка, танки, БТР і все, що може бути. Від краю до краю стояли танки. І не тільки в цьому приміщенні, у всіх приміщеннях. І вони прямо із сараїв у бік Харкова стріляли.

Катерина Казенна постійно окупації залишалася з тваринами. В одному із сараїв показує мати на стінах, які залишили окупанти. І вони написані помилково, стверджує вона. Росіяни вкрали трактори, сівалки, вивезли навіть корм для корів, і всі дивувалися, що в Україні худоба живе краще за людей у ​​їхній Росії.

- Вони дивувалися, як це так, у корів пластикові вікна стоять, бойлери стоять, у нас там була пологова. На жаль, її немає, розбили, пів боксу лишилося. Були бойлер, напувалки та лампи для телят, все сучасне, все зроблене для людей, для тварин. І вони навіть шланги вкрали для доїльних апаратів, – розповіла завідувачка підсобного сільського господарства агроферми Катерина Казенна.

Близько 90% господарства знищено, кажуть на підприємстві. Навіть важко уявити – ще два роки тому тут прямо посеред поля Харківська філармонія давала концерт передовикам жнив, а на фестиваль з'їжджалися гості із сусідніх міст. Минулого року лише автомобілів зібралося понад 5 тис.

Зараз усі в руїнах, збитків в агрофермі ще навіть не рахували, а зі знищенням тільки цього підприємства держава втратила понад 14 млрд грн, підрахувала Держекоінспекція.

Суцільні руйнування, ґрунт отруєний гниллю вбитих тварин, вкрадені вагони зерна, соняшнику, цукру, гектари родючого чорнозему усіяні вибухівками. Однак Сергій упевнений, що всі зможуть відновити заново. Факти ICTV домовилися зустрітись тут на концерті, присвяченому перемозі України над нелюдами.

- Я думаю, ми зробимо ще краще, на заздрість їм усім. І зробимо набагато краще, ніж було, – переконаний головний агроном агроферми Сергій Яценко.