Невинні жертви агресії: у Миколаївській ОВА назвали імена всіх загиблих дітей

Як повідомлялося, сьогодні, 4 червня, Україна вшановує пам'ять дітей, які загинули внаслідок війни Росії проти України. У світі цей день відзначається як Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії, встановлений Генеральною асамблеєю ООН у 1982 році.

За 15 місяців війни, станом на сьогоднішній ранок, зареєстровано загибель 485 дітей, 1005 дітей отримали поранення. У Миколаївській області з початку війни загинуло 19 дітей.

«18 із них загинули внаслідок травм від нелюдських обстрілів та підступних мінувань військами Росії, а серце однієї дитини не витримало отриманої психологічної травми після почутих вибухів. Це біль, який ніколи не пройде. Це біль, який житиме з нами вічно», - йдеться у повідомленні Миколаївської обласної військової адміністрації.

Сьогодні в ОВА показали фотографії загиблих дітей та назвали їхні імена, а також розповіли про обставини загибелі кожного.

 

 

Віра Бірюкова, 17 років. Загинула у селі Мєшково-Погорелове. Ворожий снаряд вибухнув біля її будинку. Дівчина разом із сестрою та мамою знаходилися поруч. Загинула разом із сестрою Аріною Бутим.

«Доброзичлива, чуйна, завжди турбувалася про молодших братів та сестер», - такими словами згадують про дівчину.

 

 

Аріна Бутим, 3 роки. Загинула у селі Мєшково-Погорелове. Внаслідок вибуху снаряда біля будинку отримала поранення несумісні із життям. Загинула разом із старшою сестрою.

«Слухняна дочка, помічниця та втіха мамі. Маленька художниця», - так розповідають про дівчинку.

 

 

Артем Антоненко, 10 років. Загинув у селі Рибаківка Коблевської громади. Дитина разом із дядьком поїхали на тракторі витягувати автомобіль. Підірвався на міні.

«Доброзичливий, чуйний хлопчик, добрий помічник», - таким запам'ятали Артема.

 

 

Єлизавета Яковець, 17 років. Загинула у місті Миколаєві внаслідок ракетного обстрілу по житловому будинку у мкр Балабанівка.

«Вчилася на ІІІ курсі Миколаївського ліцею будівництва та сфери послуг. Творчі, яскраві, милі дівчата. Дуже любила маму та молодшого брата. Зараз батько дівчинки захищає Батьківщину у лавах ЗСУ», - так розповідають про дівчину.

Леонід Сахошко, 17 років. Загинув разом із рідними між селами Тамарине та Павлівка Снігурівської громади на кордоні Херсонської та Миколаївської областей, внаслідок розстрілу військовими РФ автомобіля, на якому родина евакуювалася.

"Був надійною опорою для своїх батьків", - такими словами згадують хлопця.

Олексій Бондар, 7 років. Загинув у селі Костянтинівка Костянтинівської громади внаслідок ворожого обстрілу. У дачному будинку загинула вся родина із трьох осіб.

«Веселий і добрий маленький мрійник, бабусина втіха», - таким він був для своїх рідних.

 

 

Данило Бубна, 17 років. Загинув у селі Михайло-Ларино Воскресенської громади. Під час ворожого обстрілу перебував на вулиці, де й загинув від уламкових поранень.

«Мав велику душу та добре серце, завжди усміхнений, веселий. Любив тварин, завжди допомагав старшим, боронив молодших, ніколи не залишав друзів. Мріяв про свою родину», - такими словами згадують про хлопця.

 

 

Віталій Фаріон, 17 років. Загинув біля Інгульської громади. Сидів на передньому пасажирському сидінні автомобіля, коли транспортний засіб наїхав на протитанкову міну між селами Христофорівка та Добра Криниця.

«Був мрійником, любив ремонтувати мотоцикли, автомобілі, всім допомагав. Любив фантазувати, але всі фантазії обірвалися в одну мить, коли разом із друзями підірвався на міні», - розповідають про хлопця.

 

 

Лідія Думініка, 17 років. Загинула у селі Явкіно Баштанської громади під час ракетного обстрілу. Сім'я намагалася врятуватися від окупації, тікаючи із Широківської громади.

«Лідія чудовий кулінар, навчалася у Миколаївському професійному коледжі економіки та харчових технологій. Дуже добра, завжди поспішала допомогти тому, хто цього потребував. Добра, світла, чуйна з м'яким характером», - так запам'ятали дівчину.

Софія Шеліга, 9 років. Загинула у селі Велике Артакове Березнегуватської громади. Рано-вранці в результаті обстрілу один зі снарядів потрапив у підвал будинку, де ховалася родина. Загинули усі члени сім'ї.

«Любила допомагати бабусі по господарству. Щира та весела дівчинка», - такими словами згадують дівчинку.

Світлана Слободенюк, 16 років; Ангеліна Слободенюк, 12 років; Вікторія Слободенюк, 14 років. Сестри загинули під час обстрілу села Новопетрівка Широківської громади, перебуваючи в окупації.

"Дружні сестрички, які мріяли про мирне майбутнє", - так розповідають про дівчаток.

 

 

Єва Смульська, 8 років. Загинула у місті Очакові під час влучення ракети до житлового будинку.

«Мріяла вирости схожою на маму. Вивчала англійську мову та дуже любила малювати», - так згадують про дівчинку.

Олександр Дерій, 8 років. Загинув у селі Вісунськ Березнегуватської громади. Внаслідок ракетного обстрілу хлопець отримав осколкові поранення, від яких помер.

«Енергічний та допитливий. Любив рухливі ігри», - так розповідають про Сашка.

 

 

Сергій Чернюк, 4 роки. Загинув у місті Снігурівка. З батьком та сестрою Єлизаветою хлопчик знаходився на ігровому майданчику, як раптом почався обстріл. Єлизавету поранило, а Сергій та батько загинули.

«Доброзичливий, чуйний і привітний хлопчик, маленький помічник сонечка, яскравий промінчик, який хотів жити та радіти кожному дню», - такими словами згадують Сергію.

 

 

Артем Мардзявко, 11 років. Загинув у місті Миколаїв. Російська ракета потрапила до будинку і зруйнувала квартиру, де мешкав хлопець. Дитину дістали з-під завалів, померла в лікарні від політравми (синдром тривалого здавлення).

«Дуже добре вчився, мав чудову пам'ять, любив читати. Нагороджений похвальним листом МОН України "За високі здобутки". Батьки хлопчика багато уваги приділяли його вихованню. Все це помічали і досить часто відзначали», - розповідають про хлопчика.

 

 

Ростислав Присяженко, 3 роки. Загинув після вибуху в Очакові. Смерть наступила наступного дня у лікарні, внаслідок прогресування легенево-серцевої недостатності. Серце хлопчика не витримало психологічної травми після вибухів у місті.

«Мріяв стати пожежником, захищати та рятувати людей. Хотів ходити до дитячого садка та школи. Любив книжки та мультики про пожежників. Казав: "Коли виросту, захищатиму наше місто від пожеж". Але в одну мить мрія відійшла янголятком у блакитність», - такими словами згадують хлопчика.

 

 

В'ячеслав Гіщак, 17 років. Загинув у селі Павлівка Снігурівської громади. Хлопець із подругою йшли до церкви на Великдень, під час обстрілу намагалися сховатись біля школи, де він і отримав смертельне поранення.

«Завжди охайний, скромний, доброзичливий, тактовний, ввічливий та життєрадісний. І разом із цим, цілеспрямований та наполегливий у досягненні поставленої мети», - згадують про хлопця.

В ОВА також зазначили, що вдалося отримати лише частину фотографій загиблих дітей, і подякували членам їхніх сімей за те, що їх надали.

«Кожного, хто поселив страх в очах наших дітей, хто змусив їхні очі налитися сльозами, хто залишив їх без щасливого дитинства та світлого майбутнього – кожен причетний обов'язково відповість за свої діяння. А поки що помолимося за спокій наших янголят», - сказано в повідомленні.