«Тут такого не було ніколи»: у Миколаєві мешканці вимагають асфальтувати вулицю Антонюка
На вулиці Андрія Антонюка у Корабельному районі Миколаєва, від проспекту Богоявленського до вулиці Степової, за словами місцевих мешканців, ніколи не було дороги з твердим покриттям. Частину маршруту планують заасфальтувати у 2026 році, пише «Суспільне».
Як повідомила начальниця відділу благоустрою Корабельної райадміністрації Олена Ляшко, у 2025 році на капітальний ремонт та облаштування твердого покриття доріг у приватному секторі передбачено 11 мільйонів 600 тисяч гривень. На ці кошти планують завершити ремонт на вулицях Хвильового, Литовченка та у провулку Боплана. Загальна площа робіт становитиме 6572 квадратні метри, довжина — 1287 метрів.
«До адміністрації щорічно надходять численні звернення від мешканців вулиці Андрія Антонюка з приводу капітального ремонту дороги від проспекту Богоявленського у бік об’їзної», — каже Ляшко.
За її словами, у 2024 році було розроблено проєктно-кошторисну документацію на капітальний ремонт дороги від проспекту Богоявленського до вулиці Ударної. Роботи розпочнуться у 2026 році: спочатку заасфальтують два квартали від проспекту, пізніше — ще три.
Житель вулиці Юрій Ральков розповів, що живе тут із 1990 року, і дороги з твердим покриттям ніколи не було.
«Була така колія, що на “Жигулях” з’їжджав убік — доводилося витягувати. Щороку, ще в Радянському Союзі, проходив скрепер — і все», — каже він.
Приблизно 15 років тому, коли у місті масштабно ремонтували дороги, мешканці самостійно привезли та поклали асфальтову крихту. Залишки покриття видно досі.
«Потім була ожеледь, машини не могли піднятися об’їзною — пішли через нашу вулицю: і маршрутки, і зерновози. Усі розбили», — додає Ральков.
Мешканка Людмила Камінська зазначає, що від відсутності дороги страждають близько ста будинків — від вулиці Степової до проспекту Богоявленського. Далі, у бік лиману, вулиця вже заасфальтована.
«Про нас, здається, забули. Ні води, ні газу — нічого. Все робили за власний рахунок. Може, й зараз зробили б щось, якби не ця війна», — каже Людмила.
Олена Прокоп’єва додає, що живе на цій вулиці все життя — із 1970-х років.
«Нам навіть доріжок ніхто ніколи не зробив — не кажучи вже про дорогу. Ходили грязюкою. До школи, на роботу — у туфлях, калоші із собою брали», — згадує вона.








