«На лінії вогню»: як виглядає село на кордоні Миколаївської та Херсонської областей (фото)

Село Олександрівка на кордоні Миколаївської та Херсонської областей 8 місяців знаходилося на лінії вогню – населений пункт фактично знаходився на передовій.

Журналісти херсонського видання « МОСТ » побували у деокупованому селі.

Росіяни стояли на селі, звідки їх періодично вибивали, а військовослужбовці ЗСУ – вище на горі. Весь цей час росіяни грабували вдома, відбирали все більш менш цінне і трощили все навколо.

«Я звідси ніколи не поїду. Це моя земля, мій лиман. Повернулася, хоч усе майно і знищено. Трактори, комбайни, все забрали. Машину нову теж забрали», – каже жінка, яка разом із чоловіком приїхала до села Олександрівка, щоб подивитися, що вціліло.

Її чоловік, який так і не зібрав урожай, але змушений був, покинувши все, жити у сусідньому селі, мовчки дивиться на лиман. Підійти до нього поки що не можна — місцевість довкола досі може бути замінована. Сапери перевірили поки що лише вулиці.

«У селі зруйновано понад 95% будівель. Школа, садок - все це тепер руїни. Ми поки що лише оцінюємо масштаби, але ви самі бачите, як усе порушено», – каже Олександр Бабуцький.

Школа зруйнована майже повністю. У березні оборону тут утримували українські воїни. Загиблих солдатів змогли забрати та поховати у Станіславі місцеві жителі на чолі з головою громади Іваном Самойленком.

У день, коли журналісти перебували у Олександрівці, фахівці проводили ексгумацію 28 тіл українських військових. Тепер їх перепоховають на батьківщині.

Дитячий садок теж постраждав. До квітня тут, у підвалі, місцеві жителі ховаються від обстрілів. За їхніми словами, росіяни знали про те, що там цивільні і все одно обстрілювали будівлю з танків, намагаючись потрапити в фундамент. Один такий постріл ледь не став фатальним. Врятувало людей те, що вони були в іншій частині підвалу.

Вулиці села, майже всі, до речі, асфальтовані та колись освітлені, усіяні уламками від градів, снарядів та іншим металевим мотлохом. Уздовж дороги стоять понівечені будинки. На узбіччях стоять розстріляні та підірвані цивільні автомобілі. Скрізь із землі стирчать елементи касетних снарядів. Але є й цілі будинки.

До деяких із них повернулися люди. Хтось оглядає майно, що залишилося, хтось шукає господарів речей, які росіяни натягли в будинки, в яких жили.

У дворі пана Анатолія стоїть напіврозібраний Камаз, що обгорів автобус і купа автомотлоху.

«Натягли на подвір'я все, що накрали по селу. Частину людей знайшли та забрали. У мого Камаза вкрали колеса, але машина більш-менш ціла», – каже він.

Будинок, сараї та майстерня згоріли. Вцілів тільки голубник, але він порожній. Голубів ловили та з'їли сусіди, які залишались у селі під час окупації та боїв. Поки що Анатолій ночує у старенькому «Москвичі» і планує відремонтувати Камаз.

Сусідний будинок дивом уцілів. У ньому жили росіяни, про що говорять купи сміття та нечистот навколо. У двір вони натягли всякий мотлох, який кинули, тікаючи. Вінчають ці гори краденого три пральні машинки-напівавтомати. В одній навіть забули миску салату, що так там стоїть.

Квартирували тут, судячи з посилок, шухляди від яких знайшли в будинку, бійці взводу військової поліції 255 мотострілецького полку 20 дивізії, серед яких був єфрейтор Осьмухін. Родина Осьмухіна залишилася не тільки без прання, а й без фалоімітатора. Його власники знайшли у будинку.

На табуретці лежить ціла колекція банківських карток.

Все навколо будинку росіяни, за традицією, перетворили на смітник. Сміттям заповнено не тільки подвір'я, а й крадений автомобіль у дворі. Його, схоже, притягли замість бака для сміття.

За Олександрівкою журналісти оглянули дамбу. Там ще з весни стоїть розстріляна колона цивільних авто. Точних даних про те, що тут сталося і де поділися тіла, досі немає. Ще кілька днів тому сюди пускали, але зараз на в'їзді відновили блокпост та військові не пропускають на дамбу.

Поруч іржавіє російський танк. Він самотньо виглядає із бруду і дивиться битими фарами на лиман.

Колишня будівля сільради майже не постраждала. На її тлі підірвані башти стільникового зв'язку виглядають антуражем із фільмів. Так само як і водонапірні башти. Води на селі немає, та й навряд чи вона скоро з'явиться.