Мільйони людей поїхали з України: чим це загрожує майбутньому країни?

«Це не був від'їзд від війни. Ми жили в умовах війни два з половиною роки. Тут більше зіграв момент бажання професійного розвитку та відсутності поки що можливості цього в нашій країні, і задовільної заробітної плати у медичній сфері», — розповідає Марія, педіатр та алерголог із Києва. Вона та її семирічний син переїхали до Польщі на початку вересня цього року.

Українська служба Бі-бі-сі розповідає, скільки українців залишили країну з початку повномасштабного вторгнення Росії, якими мотивами вони керувалися та якими можуть виявитися економічні та демографічні наслідки масової міграції. 

Марію та її сина можна назвати представниками нової міграційної хвилі українців, яку експерти називають свідомою. Вона відрізняється від першої, коли на початку повномасштабної війни українці, переважно жінки з дітьми, опинялися за кордоном «з одним рюкзачком».

Скільки українців виїхало

За даними ООН, на кінець вересня 2024 року тимчасовий захист у європейських країнах отримали понад 6 млн. українців. Ще майже 600 тис. громадян країни отримали захист поза Європою.

Найбільше громадян України прийняли Польща та Німеччина – з великим відривом від інших країн.

У Німеччині зараз тимчасовий захист мають 1,2 млн. українців. У Польщі — 970 тис. станом на сьогодні, хоча за весь час війни в цій країні її отримали понад 1,8 млн. українців.

Втім, деякі експерти вважають, що статистика ООН може іноді двічі враховувати тих людей, які спочатку отримали тимчасовий захист в одній країні, а потім переїхали в іншу, або вже були в Європі на момент початку війни.

За даними Євростату, на кінець липня 2024 року тимчасовий захист у ЄС отримали 4,1 млн. українців, переважно — у Німеччині та Польщі. Майже половина з них – жінки, третина – діти, менше чверті – чоловіки.

Державна прикордонна служба України у відповідь на запит Української служби Бі-Бі-Сі повідомила, що з січня по квітень 2024 року щомісячна кількість перетинів кордону на виїзд та в'їзд була на рівні одного мільйона осіб, але виїжджали на кілька десятків тисяч більше.

Проте з травня, коли почалися перші відключення електрики через російські обстріли і запрацював новий закон про мобілізацію до ЗСУ, кількість виїздів стала відчутно зростати, а в'їздів — скорочуватися.

Так, у травні виїхало майже на 150 тис. людей більше, ніж в'їхало. А у червні — вже майже на 200 тисяч.

У липні та серпні 2024 року кількість тих, хто виїхав, перевищила 1,7 млн ​​осіб. Це найвищий показник із березня 2022 року, коли за один місяць Україну залишили понад два мільйони людей.

Водночас, у ці два літні місяці в Україну поверталися також понад 1,7 млн. осіб на місяць. І їх було навіть трохи більше, ніж тих, хто виїхав.

Частково це можна пояснити сезоном відпусток і тим, що українці активніше подорожували, аніж у попередні воєнні роки. Ситуацію можуть краще пояснити дані за вересень, коли вони стануть відомими.

Але відпустки та поїздки – це лише частина відповіді на питання про міграцію.

Загалом, за даними Державної прикордонної служби, за січень–серпень 2024 року з України виїхало майже на 300 тис. осіб більше, ніж в'їхало.

Національний банк України ще в серпні прогнозував, що у 2024–2025 роках з країни поїде близько 400 і 300 тис. осіб відповідно — і цей прогноз був погіршений після масового обстрілу української енергетики Росією навесні 2024 року.

Тривалі відключення світла та ризик відсутності опалення взимку значно погіршують умови життя людей, але вони впливають і на бізнес, зменшуючи економічну активність та стимулюючи міграцію, вважають у НБУ.

При цьому йдеться не лише про міграцію за кордон.

«Кількість внутрішньо переміщених осіб також залишатиметься значною, тому що, згідно з опитуваннями, значній їхній частині нікуди повертатися через значні руйнування», — пояснюють у НБУ.

Перед початком повномасштабного російського вторгнення в Україні вже було зареєстровано близько 1,3 млн. внутрішньо переміщених осіб, які втекли з Криму та Донбасу. Станом на липень 2024 року їх було вже 4,7 млн. Ці люди втратили не лише житло, а й роботу, яку більшість із них так і не змогли знайти на новому місці.

За даними, що наводяться в урядовій Стратегії демографічного розвитку України, у вересні 2023 року з 2,1 млн. зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб працездатного віку працювали лише близько 800 тис.
тимчасово переміщених осіб

Чому вони їдуть

Судячи з даних опитувань українців, які перебувають за кордоном, основною причиною виїзду залишаються безпекові міркування, але до них наближається фактор рівня життя в Україні.

За даними Центру економічної стратегії, якщо невпевненість у безпеці в Україні як причину залишатися за кордоном називали 47% респондентів, то майже третина заявила про відсутність роботи та засобів для існування в Україні.

Недостатній рівень доступу до базових послуг (охорона здоров'я, вода, електроенергія, інфраструктура) назвав кожен п'ятий, недоступність якісної освіти для дітей – 15%.

Водночас західні країни, які приймають українців, протягом останнього року почали змінювати умови захисту, хоча й продовжують протягувати її термін.

Деякі держави зменшили для українських біженців обсяги грошової допомоги чи коштів на оплату житла та почали жорсткіше регламентувати питання роботи та навчання дітей.

При цьому частина країн почали створювати для українців умови для переходу з тимчасового захисту на тимчасове проживання за певних умов. Такі можливості, зокрема, вже надали громадянам України в Австрії, а згодом можуть надати у Польщі, Чехії, Швейцарії.

На всі ці зміни орієнтуються й українці, які наразі виїжджають за кордон, каже завідувач відділу досліджень якості життя Інституту демографії НАН України Людмила Черенько. За її словами, «виїзд зараз – це свідомий вибір».

Частково можна припустити, що деякі тимчасово виїжджають, щоб пережити зиму в більш комфортних умовах. Але, вважає Черенько, нинішній стан енергетики та страх перед холодною та темною зимою навряд чи є головною рушійною силою:

"Люди, які вже пережили не одну зиму під час війни, не один блекаут, і не один обстріл, і продовжують тут жити з дітьми, - вони вже давно були налякані, і встигли подолати свій страх".

Переселенці та трудові мігранти

Вчена виділяє дві головні групи тих, хто виїжджає зараз чи готується виїхати.

У цій хвилі буде велика частка тимчасово переміщених осіб, каже економістка та пояснює: далеко не всі з цих людей облаштувалися на новому місці, а вартість життя в Україні зростає від продуктів до оренди житла.

«Я припускаю, що люди можуть навіть тимчасово скористатися можливістю перебувати в ЄС, оскільки вони не можуть фінансово утримувати себе в Україні, – вважає Людмила Черенько. — У Києві ще можна знайти роботу з більш-менш високими заробітками, а якщо це західна Україна, то там і до війни була проблема з працевлаштуванням навіть для місцевих».

Український уряд у своїй демографічній стратегії визнає, що «щодо безпечних районів», куди виїжджають переселенці, мають проблеми з базовими послугами, зокрема, житловими, освітніми та медичними, там також непросто знайти роботу.

Одна із співрозмовниць Української служби Бі-бі-сі, яка попросила про анонімність, виїхала до Німеччини цього літа, бо так і не змогла знайти роботу на заході України після виїзду з окупованого армією РФ району.

"Для тих, хто живе в безпосередній близькості від бойових дій, найоптимальніший і найбюджетніший спосіб пережити цю небезпечну ситуацію - виїзд за кордон", - так коментують цю тему читачі Бі-бі-сі у фейсбуці.

Ще однією групою у новій хвилі мігрантів можуть бути «люди, які не можуть себе реалізувати в Україні», вважає Людмила Черенько.

«Вони хочуть використати цей шанс — заскочити в останній вагон потягу, доки деякі країни ЄС ще дають дуже широкі можливості для початкового етапу життя в Європі», — пояснює заввідділом Інституту демографії.

Лікар із Києва Марія фактично підтверджує це припущення вченого: за її словами, рішення виїхати до Польщі цього року було зовсім не таким, як втеча до Португалії навесні 2022-го, звідки вона повернулася до Києва у червні того ж року.

«Було кілька моментів, чому саме Польща. Це й те, що залишилися близькі та родичі в Україні, а Польща — це не інший кінець світу», — пояснює співрозмовниця Бі-Бі-Сі.

Але найголовніше для неї те, що Польща пропонує лікарям тимчасове право працювати за фахом навіть без складання іспиту.

"Коли це закінчиться?"

Порівнюючи цей виїзд у Польщу з «втечею» до Португалії, Марія каже, що тоді було багато безкоштовної допомоги — «і безкоштовні квитки від WizzAir, і люди з інших країн хотіли допомогти — хто оплачував житло, хто просто фінансово допомагав». Але тоді «було незрозуміло, що буде з країною, чи захоплять Київ».

Згодом «вже стало зрозуміло, що країна може існувати, жити в умовах війни», і вона з дитиною повернулися додому.

Але постало питання «коли це закінчиться?»

За словами Марії, для неї відсутність електрики не була вирішальною. Під час перших відключень світла наприкінці 2022 року Марія перенесла операцію на коліні, ходила на милицях, тож до цього сім'я вже була готова.

«Чесно кажучи, підніматися на 11 поверх пішки без ліфта був ще той челендж. Але звикли, – розповідає вона. - Так, незручно. Але ж жити можна. І це не те, через що ми зараз виїжджали з країни».

Марія каже, що безпека та задоволені базові побутові потреби для неї є скоріше «бонусами» виїзду, а не його причинами. Цей виїзд — про вибір свого майбутнього та майбутнього для дитини. Тому він відрізняється від попередніх тим, що був «усвідомленішим».

«Для того, щоб заробити собі на певний рівень життя у нас і в країнах ЄС, це абсолютно різний обсяг роботи, яку ти виконуєш, і абсолютно різна оцінка праці лікаря», - розповідає Марія.

Їдуть чоловіки

Звітність української прикордонної служби не дає окремої статистики щодо статевої належності тих, хто перетинає кордон. Проте непрямі дані свідчать, що серед тих, хто вирішив виїхати з України останнім часом, збільшується частка чоловіків.

Після оголошення військового стану Україна забороняє чоловікам призовного віку (з 18 до 60 років) залишати країну без спеціального дозволу.

Як заявив під час зустрічі Європейської бізнес-асоціації керівник українського мобільного оператора "Київстар" Олександр Комаров, компанія спостерігає зростання кількості людей у ​​роумінгу.

«Влітку ми досягли максимуму. Безумовно, частка цього — сезонність. Якщо порівнювати з липнем 2023 року, є зростання з 1,5 млн до 1,9 млн. І 70% нових карт, які засвітилися у роумінгу, це чоловіки», — каже Комаров, хоча й не пояснює, яким саме чином оператор визначає стать абонента.

Одним із таких абонентів може бути Юрій, айтішник, який працював у Львові, але зараз перебуває в Амстердамі. Він розповів, що виїхав 9 місяців тому. Він стверджує, що досі хоче повернутися, але для його роботи в ІТ критично важливо мати можливість час від часу виїжджати за кордон.

Раніше чоловік виїжджав, супроводжуючи родича з інвалідністю. "Схема брудна", визнає Юрій, але працювала до останнього разу. Тоді прикордонник дозволив виїзд після тривалих перевірок.

Наразі, за словами чоловіка, він, перебуваючи за кордоном, через адвоката в Україні намагається відсудити право на відстрочку від мобілізації у суді.

«Еміграція мене ніколи не цікавила навіть після початку війни. Я волію жити та платити податки вдома», — запевняє чоловік. Але, зазначає Юрій, «без можливості повторно виїжджати, повертатись для мене — не варіант».

Якими будуть наслідки

Міграція визначатиме майбутнє України як такої нарівні з показниками народжуваності та смертності, кажуть демографи.

Одним із головних наслідків виїзду людей за кордон став брак робочих рук — і він загострився до літа 2024, після набуття чинності новим законом про мобілізацію до ЗСУ.

Згідно з опитуванням Інституту економічних досліджень (ІЕІ), брак кадрів через мобілізацію та виїзд працівників за кордон український бізнес називає другою за важливістю перешкодою під час війни. Вага цього чинника різко зросла влітку 2024 року. У серпні відключення електрики перешкодою називали 65% опитаних компаній, а нестачу кадрів — 63% (тоді як місяць до того — 47%).

«Різниця між першою та другою перешкодами для бізнесу — лише два відсоткові пункти. Тобто, якби не проблеми з електрикою, дефіцит кадрів став би проблемою номер один для бізнесу», — каже експерт ІЕД Євген Ангел.

І лише на третьому місці в рейтингу — перешкода, пов'язана безпосередньо з війною: «небезпечно працювати». Його показник зменшився з 58% у липні до 46% у серпні.

"Просто драма з інженерами"

«Кадровий дефіцит — просто неймовірний — у двох напрямках. Перший це інженери. Просто драма з інженерами, особливо у регіонах, що примикають до лінії розмежування. І друге — це „білі комірці“ середньої ланки. Люди кваліфіковані, з англійською мовою, щось неймовірне відбувається», — каже керівник «Київстару» Олександр Комаров.

«В принципі, у нас не вистачало робочих рук і робочих голів навіть перед початком повномасштабного вторгнення, і після війни це буде наша найбільша проблема», — вважає економічний оглядач Сергій Фурса.

На думку експерта, повернути всіх з-за кордону не вийде, і що довше триває війна, то вищим буде відсоток тих, хто не повернеться, бо люди адаптуються до іншого життя.

У телеінтерв'ю він зазначив і ще одну проблему: йдеться не лише про брак робочих рук, а й про менші доходи бюджету. А це, у свою чергу, означатиме, зокрема, й проблеми з виплатою пенсій, адже «пенсії треба платити звідкись».

В українських банках вказують на інший аспект проблеми — зменшення кількості тих, хто потребує банківських послуг.

«Найбільший ризик, який ми бачимо сьогодні, це зменшення bankable population. Це люди, які залишаються в Україні», - каже Наталія Гуріна, заступник голови правління з управління ризиками Raiffeisen Bank Україна.

За розрахунками банку, кількість українців, які потребують банківських послуг, уже знизилася з 18 до 13 млн, а «в останніх прогнозах, які надходять, вони вже на рівні 11 млн».

У банківській системі помітили ще одне явище: скорочення приватних грошових переказів, які роками були найбільшими валютними інвестиціями в Україну.

За даними НБУ, за січень-липень цього року в Україну надійшло 5,8 млрд. доларів приватних переказів, що на 0,8 млрд. доларів менше, ніж за той же період 2023 року.

Показово, що скорочуються саме виплата заробітної плати, тоді як приватні трансферти — офіційними та неофіційними каналами — навіть дещо зросли. Це може свідчити про те, що українці, які працюють за кордоном, продовжують підтримувати своїх близьких, але одночасно переходять на отримання зарплати та сплату податків за кордоном.

Стратегічна загроза

Втім, йдеться не лише про економічні втрати, а й про ширше явище — загрозу депопуляції України. Зокрема, в оприлюдненій наприкінці вересня урядовій Стратегії демографічного розвитку України йдеться про те, що через 30 років в Україні може жити лише близько 25 млн осіб (порівняно з довоєнними 42 мільйонами).

В уряді визнають, що «значна кількість українців може не повернутися».

Але це, на думку авторів урядової стратегії, можна розглядати не лише як проблему, а й як можливість.

"Українці, які інтегруються за кордоном, можуть бути дуже потужним провідником проукраїнської позиції в країнах перебування, а також потенційним джерелом інвестицій в економіку України, нових прогресивних знань, досвіду тощо", - вважають в уряді.

Але додають: із цією спільнотою треба буде працювати. І не забувати: «Україна має бути завжди готова до повторного нападу держави-агресора».

bbc.com