ЗСУ накрила криза дезертирства – що з цим робити?

Проблема дезертирства в українській армії стає дедалі гострішою. Британський журналіст намагається знайти її причини

Коли три роки тому Росія вторглася в Україну, Віктор (ім'я змінено) був готовий померти за свою батьківщину. Він зголосився захищати Київ і вступив до лав ЗСУ. Навесні 2023 року він воював у селі Тоненьке неподалік Авдіївки на сході країни. "Коли я прибув туди, то був дуже мотивований. Якщо знадобиться, то й життя ладен був віддати", — згадує Віктор. Однак поступово прийшло розчарування. Боротьба була дуже жорстокою. "Росіяни зрівняли наші позиції із землею", - нарікає він. Старші командири ЗСУ віддавали нездійсненні накази. Якось, коли Віктор захищав зруйновану будівлю, йому на плече впала облицювальна панель. Після знеболювального уколу йому наказали повертатися до бою. "Я зрозумів, що я ніхто. Просто пішака", - сказав він.

У травні того ж року Віктор залишив пост, щоб продовжити лікування, але зрештою так і не повернувся. Командир відзначив його як  такого, що самовільно залишив місце дислокації. Віктор — один із тисяч українських солдатів, які вчинили так само. Точна цифра прихована військовою таємницею, але, як визнають чиновники, вона досить висока, що цілком логічно, адже солдати, що втомилися, місяцями служать без належного відпочинку.

Проблема дезертирства вже потрапляє до заголовків українських газет. Минулого тижня уряд розпочав розслідування щодо 155-ї механізованої бригади, 56 військовослужбовців якої залишили тренувальний табір під час навчання на території Франції. Повідомляється, що безвісти зникла не одна сотня. Командир підрозділу Дмитра Рюмшина заарештовано і може сісти у в'язницю на 10 років за невиконання службових обов'язків. Після трьох років бойових дій Україна відчуває гостру нестачу особового складу, особливо піхотинців, що значно полегшує просування російської армії на схід. Наявні також структурні проблеми: нові бригади створюються з нуля, і вони показують погані результати. Президент України Володимир Зеленський нещодавно змінив напрямок політики та наказав включати недосвідчених новобранців до вже сформованих батальйонів.

Деякі дезертири намагаються не висовуватись, інші живуть і працюють відкрито. Віктор розповів, що у серпні 2023 року він повернувся до своєї бригади, але почув, що більше нікому не потрібний. Колись він був досвідченим снайпером, а тепер має автомайстерню на заході України, де безкоштовно ремонтує військову техніку. Чи вбивав він росіян? "Так, багатьох. Усі втомилися. Настрій змінився. Раніше люди обіймали військовослужбовців на вулицях, а тепер турбуються, чи не заберуть їх до армії. Тим часом на передовій відчувається гостра нестача робочої сили", - додав Віктор. У лютому 2023 року йому надали 10-денну відпустку, але через день після повернення додому відкликали, оскільки росіяни почали стріляти по Авдіївці. Двоє з його роти загинули, решта дістала поранення. "Один хлопець втратив руку. Ще одного поранило в ногу. У деяких були кульові поранення. Зачепило всіх без винятку. Незважаючи на це, нам все ж таки вдалося виконати деякі завдання", — згадує він.

Інший дезертир на ім'я Олексій (ім'я змінено) розповів, що брав участь у наступі українських військ на півдні Миколаївської та Херсонської областей. Одну з битв він описав як хаотичну, зі свистом куль, мінометними залпами на лісовій галявині та нестачею артилерійської підтримки. Взимку 2022 року він посварився з новим командиром, безуспішно клопотався про переведення та отримав травму. "Я дійшов до точки кипіння і тому вирішив поїхати туди, де мене ніхто не знайде", - сказав він. З того часу Олексій ховається. "Побачимо, що буде. Може, мене спіймають і відправлять на передову". Він додав, що знову взявся б за зброю, увійди росіяни до його міста або якби у ЗСУ провели реформу на зразок НАТО, отримавши в командування найкращих генералів. На запитання, чи він щасливий, Олексій відповів: "Я живий. Чим довше все це триває, тим більше буде таких, як я".

Ольга Решетилова, уповноважена України із захисту прав військовослужбовців, сказала, що розуміє, чому деякі люди йдуть у самоволку. «Давайте будемо чесними. Проблема велика. Це природно в ситуації, коли у вас за три роки великої війни. Люди виснажені. Вони бажають бачити свої сім'ї. Їхні діти ростуть без них. Відносини руйнуються. Дружини та чоловіки не можуть чекати вічно. Вони почуваються самотніми». Вона сказала, що багато військовослужбовців зрештою мають слабке психічне здоров'я. Невеликий конфлікт зі старшим офіцером може спровокувати їх на втечу з частини, сказала вона. Були й поранення.

«Це складна та заплутана проблема. Ми не можемо вирішити це карним покаранням. Якщо справа дійде до вибору між смертю та в'язницею, звичайно, у цей момент ви оберете другий варіант».

Решетилова – відома правозахисниця. Вона зайняла свою нещодавно створену посаду у січні на прохання Зеленського. Її роль — збалансувати потреби держави із справедливістю стосовно людей. «У нас є ця пострадянська спадщина, коли солдат є рабом свого командира. Але українська армія трансформується. Ми намагаємося змінити її, зробити її більш сучасною та орієнтованою на людину», — сказала вона в інтерв'ю у Києві.

Верховна Рада України обговорює як залучити більше новобранців. Дезертирам загрожує від 12 до 15 років ув'язнення. Минулого літа депутати скасували кримінальні покарання для тих, хто добровільно повертається до своїх старих батальйонів, відновивши всі пільги. Також було ухвалено законопроект, який дозволяє військовослужбовцям переводитися до інших підрозділів, що дозволяє обійти затяжні конфлікти між молодшими та старшими чинами. Решетилова сказала, що перходи були непопулярними серед командирів, які блокували їх через брак солдатів. За її словами, уряд працює над рішенням, дозволяючи подавати заявки через додаток міністерства оборони «Армія+».

Тим часом розробляються зміни для залучення 18–25-річних, які наразі звільнені від мобілізації. Вони включають гарантії навчання та заходи щодо забезпечення діалогу між солдатами і командирами.

Андрій Гребенюк, старший сержант піхотного батальйону, який б'ється у Великій Новосілці Донецької області, сказав, що у самоволку йдуть досить часто. "Дехто повертається, дехто — ні. Справа не так у травмах, як у моральному стані. Їм потрібне психологічне перезавантаження. Вони їдуть побачитися з сім'ями і через пару місяців повертаються. Я не співчуваю їм, але й не засуджую", — зазначив він.

110-та механізована бригада, в якій служить Гребенюк, минулого тижня зробила незвичайний крок, заявивши, що їй критично не вистачає особового складу. Вона має достатню кількість безпілотників і артилерії, але не піхоти. "Нам потрібно зруйнувати стереотип, що вступ до армії означає смерть вже за п'ять хвилин. Вижити допомагають прості речі: окопуйтесь, чистіть зброю та уважно слухайте інструктаж з надання першої допомоги", - сказав Гребенюк.

Решетилова сказала, що сотні тисяч українських солдатів залишаються на своїх позиціях і «нікуди не йдуть». Кризу з набором можна було б вирішити, додала вона, якби союзники України відправили свої війська. Якщо вони цього не зроблять і Київ упаде, Путін піде далі. Вона сказала: «Як я бачу, це армії Європи відсутні, бо не мають дозволу. Вони не розуміють — чи не хочуть розуміти, що це і їхня війна теж».

The Guardian, Велика Британія