Як недобудований у Миколаєві авіаносець започаткував авіаносний флот Китаю

Перетворення недобудованого радянського авіаносця «Варяг» на Ляонін продемонструвало зростаючий досвід Китаю в суднобудуванні та його рішучість нарощувати власний військово-морський потенціал.

У світлі новин про те, що китайська авіаносна група "Ляонін" вирушила за межі самого східного острова країни, щоб провести навчання з посадки та зльоту з бортовим загоном бойових літаків, важливо зрозуміти, що являє собою сам корабель.

Хоча "Ляонін" – великий крок уперед для ВМС Народно-визвольної армії Китаю (НОАК) як перший в їхній історії авіаносець, він аж ніяк не є передовим кораблем ні в китайському, ні в японському флоті. При цьому варто мати на увазі, що японські морські сили самооборони не класифікують свій гелікоптер класу Izumo як авіаносець виходячи насамперед із політичних міркувань. Але, враховуючи наявність на його борту літака F-35 Lightning II з можливістю вертикального зльоту та посадки, він, безперечно, є авіаносцем.

"Ляонін": від радянського недобудови до китайської гордості

Введений в експлуатацію у 2012 році, "Ляонін" розпочав своє життя не як китайський корабель, а як радянський "Варяг" – недобудований авіаносець класу "Кузнецов", закладений у 1985 році на Чорноморському суднобудівному заводі, на території нинішньої України. "Варяг", який є носієм літаків і вертольотів, мав посилити потенціал авіаційних можливостей ВМФ Радянського Союзу. Однак СРСР так і не добудував цей великий корабель – будівництво було зупинено на стадії приблизно 68%.

Позбавлений двигунів, електроніки та систем озброєння, "Варяг" нудився в українських доках до 1998 року, коли його за 20 мільйонів доларів придбала китайська компанія. Неймовірно, але корабель купили нібито для використання як плавучий готель. Однак, як тільки корабель був відбуксований до Китаю, НВАК відкинула всі хитрощі.

Придбання "Варяга" було стратегічним кроком Китаю, який потім відбуксував судно на Даляньську верф на північному сході країни. провінції, авіаносець був введений в  дію ВМС НВАК 25 вересня 2012 року Перетворення "Варяга" на "Ляонін" продемонструвало зростаючий досвід Китаю в галузі кораблебудування та його рішучість у створенні власного військово-морського потенціалу.

"Ляонін": техничні характеристики

"Ляонін" - авіаносець із звичайною силовою установкою, з водотоннажністю при повному завантаженні близько 60 тисяч тонн. Він оснащений системою короткого зльоту та зупинки при посадці за допомогою спеціальних тросів-аерофінішерів (STOBAR). Така конфігурація, хоч і менш досконала, ніж системи зльоту з катапультою, яка використовується на американських авіаносцях, але набагато простіше в обслуговуванні і дозволяє "Ляонін" розміщувати на борту невелике авіакрило.

Основним літаком авіаносця є Shenyang J-15, китайський варіант радянського Су-33, здатний виконувати місії із завоювання переваги в повітрі, завдання ударів і ведення розвідки. "Ляонін" може нести на борту близько 24 винищувачів J-15, доповнених кількома моделями вертольотів, включаючи транспортні та протичовнові Changhe Z-18 та пошуково-рятувальні Harbin Z-9. Авіакрило "Ляоніна", хоч і менше, ніж на американських або французьких авіаносцях, забезпечує ВМС НВАК надійні можливості для завдання потужних ударів.

Корабель оснащений комплексом оборонних систем, включаючи систему зброї ближнього бою (CIWS) Type 1130 для протиракетної оборони та зенітно-ракетний комплекс HQ-10.

Авіаносець приводиться в рух паровими турбінами. Максимальна швидкість становить близько 20 вузлів (понад 42 км/год), а дальність ходу – близько 8000 миль (14 000 км), що дозволяє йому діяти в регіональних водах і навіть за їх межами.

Як розгортання авіаносця за межами Японії допоможе Китаю?

Цікаво спостерігати, як китайці використовують свій найстаріший і найменш досконалий авіаносець за межами східного острова Японії. У разі війни ймовірність того, що цей авіаносець переживе перше зіткнення з японськими чи американськими силами, вкрай невисока. Китайська військова стратегія передбачає широке використання систем обмеження/заборони доступу та маневру (A2/AD), щоб позбавити американців можливості розміщувати авіаносці та інші надводні судна в межах досяжності будь-яких потенційних китайських сил вторгнення на Тайвань.

Жменька авіаносців, які має Китай, повинна діяти під захистом цих великих зон закритого A2/AD, розміщених по всьому Першому острівному ланцюгу. Хоча розгортання "Ляоніна" на далекому сході Японії - це просто тренувальний вихід, саме "Ляонін" найгірше оснащений для дій в обстановці, що оспорюється, на самому краю китайської захисної мережі A2/AD.

Тим не менш, присутність авіаносця поблизу Філіппін є істотним елементом ескалації з боку Китаю, який явно прагне затвердити своє регіональне домінування. Хоча «Ляонін» і не є найсучаснішим авіаносцем, він надає китайським ВМС можливості, яких він інакше просто не мав би. До того ж він добре підходить як навчальний корабель. Китай в даний час вже розвиває свою програму будівництва авіаносців - два з них вже знаходяться нап озброєнні, один проходить ходові випробування, а четвертий знаходиться на стадії будівництва, - і кожна нова ітерація більш досконала, ніж попередня. Все, що необхідно, - це підготовлені екіпажі для управління цим зростаючим числом китайських авіаносців. "Ляоніну" цілком під силу впоратися з цим завданням.

Про автора

Брендон Дж. Вайхерт – аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу та геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times та The-Pipeline. Автор книг "Winning Space: How America Remains a Superpower", "Biohacked: China's Race to Control Life" та "The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy". Його нова книга, A Disaster of Our Own Making: How the West Lost Ukraine, вже доступна у книгарнях. За Вайхертом можна стежити у Twitter: @WeTheBrandon.

 The National interest , США