Южноукраїнське дежавю: під мером знову захиталося крісло

Южноукраїнськ знову в центрі уваги. Чинний міський голова може повторити незавидну долю своїх попередників – піти з посади раніше встановленого строку. Підстава для усунення та сама, через яку втрачали посади й попередні керівники міста енергетиків, – обвинувачення у корупції.

Чому в Южноукраїнську знову загострюються політичні пристрасті та чому нинішній мер може залишити посаду, не допрацювавши каденцію до кінця?

 

І знову мер – корупціонер?

 

31 липня співробітники Служби безпеки України у Южноукраїнську склали протокол про корупцію стосовно міського голови Євгена Квасневського. Згодом стало відомо, що в корупційних схемах фігурує ціла група депутатів і посадовців міста-супутника атомної електростанції.

Предметом розслідування став «дерибан» землі, яку наприкінці минулого року розподілили між собою представники міської влади. Тоді, у грудні 2013-го, міська рада ухвалила скандальне рішення про виділення 19 земельних ділянок у районі малоповерхової забудови.

У списку власників цих ділянок фігурували відомі прізвища – серед них були заступник міського голови, заступник міського прокурора, а також кілька депутатів від фракції Партії регіонів.

Чимало ділянок передали не безпосередньо заступникам мера чи членам підконтрольної йому фракції, а особам із такими ж прізвищами, але іншими іменами. Згодом з’ясувалося, що це їхні чоловіки або дружини чи діти.

Один із ласих шматків узагалі дістався найближчій родичці мера – його матері Тамілі Квасневській. Це й стало підставою для складання протоколу про корупцію щодо міського голови.

Втім, каменем спотикання став не сам факт виділення землі матері мера, а те, що мер, як зазначено в адміністративному протоколі СБУ, «не поінформував у встановленому законом порядку Южноукраїнську міську раду під час розгляду на сесії питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для своєї матері».

У результаті мера звинуватили в порушенні статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів».

Спочатку Южноукраїнський міський суд не побачив у діях мера складу правопорушення та ухвалив рішення на користь Квасневського. Однак на цьому судова тяганина не завершилася – прокуратура подала скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області. 22 жовтня апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та визнав мера Южноукраїнська винним, наклавши на нього штраф у розмірі 1 700 грн.

Річ не в сумі штрафу. Важливий сам факт – головну посадову особу міської влади визнано винною у корупційному правопорушенні. А отже, має бути розглянуте питання щодо можливості його подальшого перебування на посаді.

 

Зміна влади не вдалася

 

30 жовтня в Южноукраїнську мала відбутися чергова сесія міської ради.

Як повідомило місцеве видання «Барометр Южноукраїнська», слідом за міським головою Євгеном Квасневським була госпіталізована і секретар міськради Лідія Уманець. Відтак проводити сесію фактично не було кому – з огляду на обставини логічним виглядало її перенесення.

Проте Лідія Уманець несподівано для багатьох з’явилася на сесії та спробувала її провести.

Як з’ясувалося, справа була не в самій сесії, а в одному з питань, яке через неї намагалися «проштовхнути» опоненти Квасневського. Проєкт рішення не був зареєстрований на офіційному сайті міської ради та не розглядався на депутатських комісіях.

Цим проєктом передбачалося усунення чинного мера Квасневського з посади та покладення виконання обов’язків міського голови на Лідію Уманець.

Ймовірно, для «моральної підтримки» депутатам в ухваленні цього доленосного рішення з Миколаєва прибула «важка артилерія» – перший заступник голови ОДА Микола Романчук і голова обласної ради Тарас Кремінь.

Після перерахунку зареєстрованих депутатів з’ясувалося, що для кворуму бракує чотирьох осіб: із 36 депутатів у залі були присутні лише 15, тоді як для ухвалення рішень необхідно щонайменше 19.

Поки Тарас Кремінь і Микола Романчук по черзі виступали перед 15 депутатами, присутній на сесії Андрій Стулін, якого відсторонили від посади мера два з половиною роки тому, разом зі своїм помічником Юрієм Кравченком вирушили шукати відсутніх депутатів, щоб забезпечити кворум.

Спроби зібрати необхідну кількість обранців успіху не мали. За годину присутнім повідомили, що нікого з депутатів доставити не вдалося. А високопосадовцям з обласного центру залишалося лише попрощатися та повернутися назад.

 

Інший приходить – те саме виходить

 

Фактично чинний міський голова Южноукраїнська опинився в тій самій ситуації, через яку два з половиною роки тому проходив його попередник. БЮТівець Андрій Стулін був усунутий із посади приблизно таким самим способом і з аналогічним формулюванням – йому також інкримінували корупційне правопорушення.

Аналіз подій останніх днів у Южноукраїнську наштовхує на висновок, що вони майже повністю повторюються – за винятком окремих несуттєвих деталей. Достатньо порівняти те, що відбувалося тоді, з тим, що відбувається зараз, – і стане очевидною значна кількість паралелей.

Нагадаємо, що результати виборів 2010 року в Южноукраїнську стали справжнім шоком для представників тодішньої влади. Кандидатом від провладної сили був Михайло Тульський, відомий у Миколаєві як начальник управління економіки ОДА. Переживати та напружуватись кандидату-«регіоналу» особливо не доводилося – у його беззаперечній перемозі були впевнені практично всі.

 

Однак сталося не як гадалося. Із незначною перевагою переміг Андрій Стулін, ставши єдиним мером-БЮТівцем у Миколаївській області. Це викликало серйозне роздратування його політичних опонентів, яке виливалося у численні звинувачення, що лунали, зокрема, з боку тодішнього губернатора області Миколи Круглова.

Правити Стуліну довелося недовго. У вересні 2011 року Служба безпеки України склала на нього протокол, зафіксувавши, що, попри обійману посаду, він залишався серед засновників однієї з приватних фірм.

Депутати від тодішньої провладної партії порушили питання про його усунення за корупцію. Із першої спроби це не вдалося. Лише 7 березня міськрада після тривалих дебатів взяла до відома постанову Южноукраїнського міського суду від 29 листопада 2011 року, якою Стуліна було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено штраф у розмірі 2 тис. грн.

Того ж дня секретар міськради Галина Поліканіна заявила, що обов’язки міського голови відтепер виконує вона, оскільки Стулін, фактично, вже не мер.

У ЗМІ тоді писали про двовладдя: Стулін не визнавав свого усунення, працював у кабінеті й підписував розпорядження, тоді як Поліканіна виконувала обов’язки міського голови. Проте така ситуація тривала недовго. Уже за кілька днів у будівлі міськвиконкому розгорнувся такий екшн, який цілком міг би стати сюжетом якогось трилера.

12 березня голова облдержадміністрації Микола Круглов провів зустріч із жителями міста, на якій заявив, що Стулін більше не мер. Було зроблено все, щоб сформувати потрібну для влади громадську думку. Після цієї зустрічі і Круглов, і тодішній голова обласної ради, і заступник прокурора області та багато інших, виступаючи під запис камер та диктофонів звезених із Миколаєва представників ЗМІ, твердили одну й ту саму мантру: Стулін корупціонер, його усунули, містом він уже не керує.

Того ж дня до кабінету мера до кабінету мера, де, як і раніше, працював (вже на той момент відсторонений) Стулін, завітали представники правоохоронних органів з вимогою залишити приміщення. Наполегливі прохання не знайшли належного відгуку – і Стуліну з групою депутатів майже добу довелося тримати «оборону» мерського кабінету.

Цієї ж ночі на гарячу лінію надійшов дзвінок про «замінування» будівлі міськвиконкому з усіма передбаченими у таких ситуаціях діями – евакуацією людей, обшуком та оточенням будівлі. Стуліну з його оточенням довелося покинути будівлю мерії. А наступного дня його туди не пустили не просто як мера, а й як громадянина – відповідне розпорядження було підписано виконувачем обов'язків міського голови Галиною Поліканіною.

26 квітня виконуючим обов’язки міського голови було затверджено іншого представника Партії регіонів – Євгена Квасневського. А на початку липня Верховна Рада України призначила позачергові вибори мера на 9 вересня. Переконливу перемогу здобув Квасневський, випередивши найближчого конкурента майже на 40%.

 

«Каліф на годину»?

 

Прихильники езотеричних учень і різного роду філософи стверджують, що не лише кожна людина, а й кожне місто має своє «біополе» та власну карму, яка формує в мешканців певне сприйняття й навіть диктує послідовність тих чи інших подій.

Події, що відбуваються в Южноукраїнську, змушують повірити в цю теорію, адже в місті енергетиків уже давно склалася ситуація, коли жоден міський голова не може допрацювати свою каденцію до кінця. Кожного усувають достроково – або внаслідок гучного скандалу, або через вчинення корупційного правопорушення.

Спочатку «пішли» з посади міського голови Віктора Пароконного (якого нині в Южноукраїнську вважають чи не найкращим мером з усіх, хто тут був). Через кілька років достроково був усунутий ще один мер – Валерій Кичак…

Тож не дивно, що коли після відсторонення Андрія Стуліна в місті атомників було оголошено нові позачергові вибори міського голови, багато з тих, хто добре обізнаний з особливостями «політичної кухні» Южноукраїнська, робили «ставки»: скільки ж часу протримається новий мер?

Як бачимо, у своїх прогнозах вони не помилилися. Тож і наступний міський голова, ким би він не був, має пам’ятати, що на цій посаді він, імовірно, затримається ненадовго.

 

Що буде далі?

 

Можливі два варіанти розвитку подій.

Посада мера може залишитися «вакантною», з огляду на те, що вже найближчої весни відбудуться вибори до місцевих рад, і мешканці Южноукраїнська зможуть обрати нового міського голову разом з усією країною. Такий варіант цілком може влаштувати його опонентів, адже обов’язки мера в цей період виконуватиме їхня представниця – секретар міської ради Лідія Уманець, обрана депутатом у мажоритарному окрузі від «Батьківщини».

Прийнятним для них цей сценарій може бути й з іншої причини: у разі оголошення позачергових виборів не факт, що переможе їхній кандидат. Найімовірніше, ним стане Андрій Стулін, який уже нещодавно обіймав посаду міського голови, однак мешканцям міста енергетиків нічим визначним не запам’ятався.

З іншого боку, нова влада, загартована «майданом» і нині наділена всіма важелями впливу, може наполягти на якнайшвидшому проведенні виборів, щоб місто отримало повноцінного мера без статусу «в.о.». І, безперечно, докладе зусиль, аби на наступних виборах переміг «свій» кандидат.

Проводити спочатку вибори міського голови, а згодом – вибори міської ради (з інтервалом у кілька місяців) є затратним як із фінансового, так і з організаційного погляду. До того ж це ризиковано щодо явки виборців: після одних виборів частина громадян може просто не прийти на другі.

Тому навіть якщо вибори будуть проведені достроково, вони пройдуть спільно з виборами депутатів міської ради. У такому випадку в день проведення місцевих виборів по всій Україні окремих виборів у Южноукраїнську вже не буде, оскільки місцеву владу він собі уже обрав.

Звичайно, що можливі сценарії не обмежуються лише цими варіантами. Наприклад, депутатам від Партії регіонів, які підтримують Квасневського, може вистачити витримки й принциповості й надалі ігнорувати сесії міської ради. У такому разі усунути мера до чергових виборів не вдасться – і фактично, і юридично він залишатиметься міським головою.

За такого розвитку подій Южноукраїнська міська рада теоретично може бути розпущена, а відповідне рішення ухвалюватимуть уже «вищі сили» – Верховна Рада України або Центральна виборча комісія. Цей варіант здається фантастичним, проте нам, які вже стільки побачили за останній рік, чи варто щось відкидати або чомусь дивуватися? Але з огляду на те, що до місцевих виборів і так уже залишаються лічені місяці, навряд чи хтось на це піде.

Не варто виключати й того, що навіть якщо наступна сесія збере необхідний кворум і буде повноважною, більшість депутатів може відмовитися «брати до відома» інформацію про те, що Квасневського визнано винним у корупційному правопорушенні й що він «вже не мер». Зрештою, ніщо не завадить їм саме під час розгляду цього питання просто покинути зал, залишивши питання про зняття Квасневського без розгляду.

Не слід недооцінювати і «фактор помсти»: Стулін добре пам’ятає, як його усунули навесні 2012 року і з якою завзятістю витравлювали з будівлі мерії. Знаючи його характер, можна припустити, що він зробить усе можливе, аби Квасневський, який уособлює «ту» команду й також був причетний до його усунення, опинився в подібній ситуації – навіть якщо його відсторонення в найближчі до виборів місяці нічого не змінить.

Наскільки стійким виявиться Квасневський і на які кроки підуть його опоненти задля досягнення його відставки, стане зрозуміло вже найближчим часом.