Миколаївський «антимайдан» скандував «Росія!»

1 березня 2014 року ознаменувалося в Миколаєві найпотужнішою та багатолюдною проросійською акцією, причому в таких масштабах, у яких ще вчора її важко було собі уявити. Сонне і, здавалося, аморфне місто Миколаїв (останнього разу «піднімалося» хіба що після трагедії, що трапилася з Оксаною Макар), буквально «повстав».

Після 10:00 біля пам'ятника воїнам-десантникам Костянтина Ольшанського, де здебільшого базується миколаївський «антимайдан», стартував автопробіг. Для участі у ньому приїхало близько десяти автомобілів. Їх прикрасили прапорами Росії, України, Білорусії та навіть СРСР. Зі прапорами взагалі була повна демократія: висловлювалися навіть пропозиції про Андріївський прапор. Крім того, автомобілі були оздоблені і гвардійськими стрічками.

Колона мала проїхати проспектом Героїв Сталінграда, потім Пушкінським кільцем, проспектом Леніна до перетину з Херсонським шосе, а якщо вистачить часу, то ще й проспектом Жовтневим.

Проводити учасників автопробігу прийшли близько 50 прихильників. Їх пригощали чаєм та кавою з печивом.

А вже о 12:00 біля пам'ятника Ольшанцям зібралося близько 10 тис. людей. Вся площа Леніна та прилегла до неї вулиця Адміральська (не рахуючи хіба що проїжджої частини) були зайняті учасниками маніфестації та глядачами.

У більшості присутніх на грудях були пов'язані георгіївські стрічки. Маніфестанти стояли з прапорами України, Росії, а також різних політичних партій та рухів. Найбільше в юрбі було російських «триколорів». Біля пам'ятника група людей тримала розгорнутий, великий, кілька метрів, прапор Миколаєва.

Виступаючі говорили, що сьогодні сюди прийшла «прогресивна частина миколаївців», яка «не хоче, щоби на цю землю прийшов «бандерштадт», що «бандерва» захопила Київ, але не зламала Південний Схід» тощо.

Звучало також, що «22 лютого Миколаєву плюнули в обличчя» (саме цього дня на центральній площі було знесено пам'ятник Леніну) і висловлювали радість від того, що народ миколаївський активізувався, щоб «захистити себе від цих шакалів» та героїв, що їх нав'язують.

Виступаючі висловлювали незгоду з змінами, що відбулися в Україні, заявляли про своє неприйняття «нової влади», яку вважають нелегітимною, а також закликали до союзу з Росією. Кожна згадка про Росію викликала у тих, хто зібрався підвищений ентузіазм, супроводжувалося криками схвалення.

Захоплення та схвалення на мітингу викликали заклики до федералізації. Першим їх висловив екс-депутат міськради Антон Половенко, який очолює у Миколаєві обласну організацію «Російської єдності».

– Миколаїв був, є і буде російським містом. Тут ми навчалися рідною російською мовою та російською мовою мислимо. І ми не приймаємо дискримінації за мовним принципом. Ми заявляємо про те, що ми солідарні з усім Південним Сходом, який сьогодні вийшов на мітинги у всіх містах Південно-Східної України. Миколаїв, Одеса та Херсон – практично однорідні регіони, тому треба порушити питання федералізації та утворення єдиного федеративного об'єднання. У нас одне коріння! Ми називалися і Новоросія, і Таврія! Але ми несемо одні ідеали, ми розмовляємо російською, ми будуємо наше суднобудування і ми маємо його будувати. А для цього нам потрібні замовлення від Росії. Тому нікуди від Росії ми не підемо! Нам необхідно тісно співпрацювати з Російською Федерацією! Щоправда, Миколаїв? - прохрипів у мікрофон Половенко.

Після цих слів присутні почали голосно скандувати «Росія! Росія!»

- Ми підтримуємо федералізацію і за це виступатимемо! Жодної п'яди нашої миколаївської землі ми не віддамо бандерівцям і не платитимемо гроші дотаційним бандерівським регіонам! Ми повинні утримувати себе! - кричав Половенко під захоплений гомін тисяч присутніх.

Слово взяв постійний ведучий «антимайданих» мітингів у Миколаєві та один із його координаторів Костянтин Тістол.

- Ми великий-великий феномен на планеті Земля! Нам дзвонять із Москви, нам дзвонять з-за кордону! Це просто нонсенс, що ми змогли так самоорганізуватися на самому низовому рівні, від людини до людини! - говорив він у мікрофон. - Нікому не дозволимо приїжджати до нашого міста і без попиту влаштовувати вандалізм!

Тістол оголосив, що «все, що тут зроблено»: наметове містечко і все, що йому супроводжує, – було організовано силами самих учасників та за їхній власний рахунок.

- Жодної копійки ми не взяли ні в кого. Люди самі приносили – хтось по 10, хтось по 20 грн, - казав Тістол.

Досить різко він висловився і про Януковича, і Партію регіонів, яких вважає зрадниками. На його думку, решта парламентських партій себе теж дискредитувала, тому треба міняти і їх. Коли ж Тістол міркував про те, що треба «вибрати мера — нормальну людину», він раптом закричав: «Ви хто такий? Заберіть руки!».

Тут важливо уточнити, що від початку на мітингу були присутні колишній директор заводу «Океан», Герой України Микола Романчук, народний депутат України від «Батьківщини» Ігор Бриченко та голова депутатської групи «Народна рада» у міській раді Олександр Болтянський. Вони спробували прорватися до виступаючого та отримати слово, проте натовп їх не пропустив. Більше того, шановним депутатам та Герою України ледь не накостиляли – від неприємностей їх урятувала міліція. У бійці, що зав'язалася, трійцю просто виштовхали з натовпу.

Як повідомили постфактум деякі миколаївські ЗМІ, коли опозиціонери спробували виїхати, частина мітингувальників була готова перевернути їх машини. Проте опозиціонерам вдалося залишити площу без травм, порваних костюмів і «пом'ятих» автомобілів. Щоправда, машину Бриченку «попинати» встигли.

Далі виступаючий, як ні в чому не бувало, висловив подяку співробітникам «Беркуту», які протягом двох з половиною місяців «брали участь у бойових діях і стримували «цю сволоту». Він попросив співробітників спецпідрозділу, якщо такі є на площі, підійти, оскільки організатори хочуть вручити їм квіти. Натовп дружно скандував: «Беркут!».

На мітингу лунали і радикальніші заклики. Один молодик, котрий представився козаком якогось «російського козацтва», сказав, що «до встановлення конституційного порядку, Миколаїв має перейти під юрисдикцію Криму» . На його думку, керівництву Криму мають підкоритись і миколаївські правоохоронці.

- Всім органам правопорядку треба зв'язатися з урядом Криму, зокрема з Аксьоновим, щоб він давав безпосередні керівництва до дії. Неприпустимо, щоби до влади приходили політикани та інші політичні повії, - сказав оратор.

Ці слова учасники мітингу сприйняли схвальним гулом та оплесками.

Лідер «Російського блоку» Євгенія Бондаренко повідомила, що отримала звернення від молодіжної організації із міста Ставрополь. У ньому активісти повідомили їй, що звернулися до президента Путіна для того, щоб допомогти організувати дружні візити до України, бо «не кидають тих, хто в них вірить». Після того, як Бондаренко зачитала частину звернення, всі учасники мітингу почали скандувати: «Росія!»

Під час одного з виступів молодий учасник почав вибиратися на пам'ятник вільшанцям. У руках мав російський «триколор». Зрозуміти, що він хоче поставити цей прапор на пам'ятник, праці не становило. Публіка захоплено проводила поглядом сміливця, а деякі учасники своїми вигуками навіть консультували, куди зробити крок, за що вхопитися.

Спочатку молодик обмотав прапором округлу конструкцію пам'ятника – не зрозумівши, що це голова одного з вільшанців. Але присутні почали відразу підказувати йому, що прапор необхідно повісити на руку, а не на голову. У результаті помилку було виправлено.

Далі присутнім було запропоновано переміститися до монумента, де ще нещодавно стояла пам'ятка Леніну, і встановити там прапор Миколаєва. Багатотисячний мітинг «антимайдану» сприйняв цю пропозицію схвально і рушив до поваленого пам'ятника вождеві пролетаріату.

До постаменту поставили сходи і на місце, де стояла статуя Леніна, поставили прапор міста . Проте, натовп дружно почав вимагати встановити поряд і російський прапор. Один із добровольців піднявся на постамент і встановив поряд з миколаївським державний прапор Росії. Натовп привітав появу прапорів дружним тисячоголосим криком «Ура!».

Частина мітингувальників пішла на Радянську, щоб колоною, з почуттям тріумфу та піднесеності, пройти центральною вулицею. Інші повернулися назад до монумента на честь вільшанців, щоб продовжити мітинг.

Учасники послухали реп у виконанні одного із артистів місцевого розливу. Далі у натовпі десь з'явився прапор партії «Свобода». Пошпарувавши його в руках, мітингувальники вирішили його спалити.

Для цього довелося докласти зусиль: синтетична тканина горіла погано. В результаті мітингувальники розвели багаття, і тільки після цього прапор був спалений . Присутні тріумфували і аплодували.

Після цього й інші мітингувальники почали вишиковуватися в колону, щоб теж пройти Радянською. Крім звичних для «антимайданівців» гасел: «Фашизм не пройде!», «Миколаїв, скоріше ганяй Бандеру в шию!», – звучало «Росія!», «Путін!» та «Референдум!».