Макрон закликав союзників згуртуватися проти США

Сеульська промова Еммануеля Макрона, проголошена ​​в рамках його азіатського турне у квітні 2026 року, стала не просто черговим етапом дипломатичного марафону, а повноцінним маніфестом суверенітету для «середніх держав». У стінах Університету Йонсе французький лідер фактично оголосив про початок великого геополітичного будівництва — створення коаліції тих, хто відмовляється підкорятися логіці біполярного світу. Звертаючись до аудиторії в регіоні, затиснутому між непередбачуваністю Вашингтона та амбіціями Пекіна, Макрон окреслив головну загрозу сучасності: перетворення союзників на слухняних виконавців чужої волі.

«Наша мета — не бути васалами двох гегемонів», — так сформулював президент Франції, підкреслюючи, що ні Європа, ні її азіатські партнери не бажають «залежати від домінування, скажімо, Китаю, або бути надто схильними до непередбачуваності США».

Ця риторика, що сягає корінням у традицію Шарля де Голля, сьогодні набуває особливої ​​гостроти. Макрон, який керує єдиною ядерною державою Євросоюзу з найпотужнішим ВПК на континенті, давно намагається перетворити ЄС на самостійний центр сили. Його минулі застереження про неприпустимість втягування Європи в чужі конфлікти, наприклад навколо Тайваню, викликали роздратування у Вашингтоні, але зараз ця позиція стає фундаментом для нового союзу «рівних».

Список потенційних союзників Макрона вражає своєю географією та вагою: Австралія, Бразилія, Канада та Індія. На думку Єлисейського палацу, ця група країн здатна створити технологічний та стратегічний паритет у найчутливіших сферах — від штучного інтелекту та космосу до оборони та ядерної енергетики. Об'єднавши зусилля, ці держави можуть працювати «загалом, над чим завгодно», не питаючи дозволу наддержав.

Особливу актуальність цьому заклику надає енергетичний та логістичний колапс. Війна в Ірані та блокада Ормузької протоки, через яку проходить п'ята частина світового експорту вуглеводнів, завдали нищівного удару по економіках Південної Кореї та Японії. У той час як Дональд Трамп відновив нападки на союзників, звинувачуючи Францію та Сеул у недостатній підтримці американських операцій в Ірані, Макрон займає позицію холоднокровного арбітра. Різкі випади Трампа в Truth Social, який називає Францію «вкрай некорисною» через відмову надати повітряний простір для бомбардувальників, лише підтверджують тезу Макрона про токсичну непередбачуваність Вашингтона.

"Америка - велика країна, але своїм нинішнім підходом вона ризикує відкрити скриньку Пандори", - застерігає французький лідер.

Апелюючи до сумного досвіду Іраку, Сирії та Афганістану, він прямо заявляє, що не вірить у вирішення проблем «одними бомбардуваннями». Замість ескалації Париж пропонує механізм деескалації та запуск міжнародної місії з супроводу суден, яка має замінити військовий диктат колективним контролем за безпекою судноплавства.

Напередодні червневого саміту «Великої сімки» у Франції Макрон планомірно вибудовує альтернативну повістку. Він пропонує світу не просто вибір між двома панами, а можливість вийти із цієї системи координат зовсім. Це боротьба за мир, де суверенітет визначається не обсягом ядерного арсеналу наддержав, а здатністю держав спільно захищати свої інтереси у критичних точках планети.