Грізний «Моссад» зазнав невдачі в Ірані – що пішло не так?

Війна між Ізраїлем та Іраном продемонструвала межі можливостей сучасної розвідки. Незважаючи на серію безпрецедентно точних операцій, ізраїльській розвідувальній спільноті не вдалося досягти головної стратегічної мети — колапсу правлячого режиму. Сьогодні «Моссад» стоїть на порозі масштабної кадрової чистки, а уряд Біньяміна Нетаньяху намагається знайти винних у тому, що тактична перемога не перетворилася на стратегічний тріумф.

Про провали знаменитої ізраїльської розвідки в Ірані пише турецьке видання Türkiye 

Помилка у кодах системи

На початку конфлікту "Моссад" продемонстрував вражаючі результати, використовуючи глибоко законспіровану мережу агентів. Ліквідація верховного лідера Алі Хаменеї та фігур з його найближчого оточення мала, за задумом Тель-Авіва, спровокувати системний параліч. Однак, як зазначає експерт із тероризму Ерджан Читліоглу, ізраїльський аналіз іранського суспільства виявився фатально невірним.

«Вони не змогли розшифрувати коди системи і припустилися помилок у розрахунках», — пояснює Читліоглу.

Розвідка зробила ставку на етнічну фрагментацію Ірану, розраховуючи на невдоволення курдів, белуджів, арабів та тюркських народів. Але аналітики випустили з уваги потужний консолідуючий чинник — релігійну ідентичність. Ігнорування ваги ієрархії шиїтів (зокрема, школи джафаритів) призвело до того, що після «обезголовлення» верхівки середні ешелони влади не тільки не розсипалися, але і згуртувалися, відповівши на агресію організованим опором.

Фактор Пекіна та Москви

Другою несподіванкою для ізраїльсько-американського альянсу стало пряме технологічне втручання Росії та Китаю. Іранська армія отримала доступ до розширених розвідданих та передових систем ППО.

Знаковою подією, що змінила правила гри в повітрі, стало знищення винищувача F-35. Використання китайських радарів та технологій радіоелектронної боротьби позбавило ізраїльську авіацію колишньої невразливості, змусивши командування ВПС виявляти крайню обережність при вході до іранського повітряного простору.

Особливо важкими виявились наслідки для розвідувальної мережі, яку «Моссад» десятиліттями створював в Ірані. Основну мережу інформаторів ізраїльської розвідки всередині країни було виявлено та нейтралізовано. Значна їх частина перейшла на бік іранських спецслужб, перетворившись на подвійних агентів. Ізраїль фактично втратив очі та вуха у критично важливих адміністративних структурах Тегерана.

Пошук винних: від Барнеа до Гофмана

Усі ці невдачі призвели до негайного пошуку цапів-відбувайлів. Біньямін Нетаньяху, якого критики вже охрестили «м'ясником Гази», поклав відповідальність за поразку на чинного главу «Моссаду» Давида Барнеа.

На його місце призначено Романа Гофмана, колишнього військового секретаря прем'єра. В ізраїльській пресі його описують як технократа, «схожого на всіх інших, але без кіпи». Ця заміна розглядається експертами не просто як ротація, а як спроба Нетаньяху повністю підкорити собі розвідувальний апарат на тлі невдоволення військових, що наростає.

Політичне виживання Нетаньягу

Для чинного прем'єр-міністра продовження війни залишається єдиним способом відстрочити судові провадження у корупційних справах. Незважаючи на те, що військова ситуація дозволила йому заморозити процеси, розпочаті ще у 2023 році, суспільна довіра стрімко падає.

Мухаммед Тарик, експерт із Ізраїлю, зазначає, що «всі умови, які раніше працювали на користь Нетаньяху, тепер обернулися проти нього». Армія зазнає втрат, розвідка деморалізована, а опозиція вказує на те, що тактика нескінченних ліквідацій лише зміцнює іранську систему, замість її зруйнувати.

Іранська кампанія показала, що точкові вбивства лідерів не здатні замінити глибоке розуміння соціальної та адміністративної структури супротивника. Зміна керівництва «Моссаду» — лише початок глибокої кризи всередині ізраїльської системи управління.