Немислимі секрети краси минулого, дізнавшись які можна і чаєм ненароком поперхнутися (фото)

Деколи лайфхаки минулих епох по догляду за собою виглядають настільки дивовижно, що хочеться витріщити очі і поставити запитання: «А що, тоді правда так робили?» Навіть кілька десятків років тому суспільство ще народжувало подібні ідеї. Ми вирішили розповісти про б'юті-фішки минулого, які зараз здаються шаленими. А багато хто зовсім небезпечний для здоров'я.

Наприкінці XIX століття чистої шкіри домагалися за допомогою пігулок з миш'яку.

Щоб позбутися прищів, жінки ковтали таблетки на основі миш'яку, які з'явилися на ринку косметики у 1890-ті роки. Жінки також вірили, що цей засіб допомагає усунути почервоніння і ластовиння і в цілому досягти світлого кольору обличчя.

Однак отруйна речовина, окрім того, що отруювала організм, ще й призводила до зайвої пігментації на всьому тілі.

Жителі Південно-Східної Азії фарбували зуби у темний колір

Традиція фарбувати зуби в чорний колір була особливо популярною в Японії з X по XIX століття. Цей ритуал називався охагуро. Зазвичай процедурі піддавалися дівчата, що вийшли заміж. Чорні зуби тут вважалися за символ краси. Фарбування зубів практикувалося і в інших країнах Південно-Східної Азії, наприклад, у деяких регіонах Китаю та у В'єтнамі.

У В'єтнамі через процедуру проходили всі люди, які досягли статевозрілого віку. Так вони показували свою готовність створити сім'ю, а ще – приналежність до цивілізованого світу. Білі зуби тут вважалися атрибутом виключно звірів, дикунів та нечистої сили, а тому негарними.

В'єтнамські чоловіки використовували для ритуалу червону фарбу, а жінки чорну. Вважається, що на початку XX століття цей звичай поступово зжив себе. Однак у 1930-х роках більшість сільських мешканців все ще фарбували зуби. І в ХХІ столітті можна зустріти в'єтнамців із темними зубами.

У XIX столітті жінки носили металеві корсети, які здавлювали внутрішні органи та кістки.

Корсет 1885 - 1887 років.

У 30-х роках XIX століття в корсетах з'явилася фурнітура з металу. З того часу в них поступово почали впроваджувати дедалі більше деталей із цього матеріалу.

Так, 1879-го винайшли металеві пластини. Вони вставлялися спереду, щоб притиснути живіт і зробити його плоским. У 1880-х роках корсети вже робили з металевим каркасом у формі пісочного годинника: адже на той час у моді була вкрай вузька талія.

Цей предмет гардеробу часом так сильно тягли, що здавлювали грудну клітку. У результаті жінок часто зміщувалися органи, порушувалося травлення і ламалися ребра.

За часів Марії-Антуанетти були в моді вени, що просвічуються.

У у вісімнадцятому сторіччі французька королева Марія-Антуанетта задала тренд. Шкіра рук мала здаватися такою прозорою, щоб крізь неї були помітні вени. Заради цього дівчата спеціально малювали лінії синім олівцем у місцях, де проступали судини.

До речі, мода на так звану прозору шкіру була не нова. У Британії XVII столітті жінки вже підтримували цей тренд: вони промальовували вени на грудях синьою фарбою.

Давньогрецькі чоловіки боролися з випаданням волосся засобом на основі голубиного посліду

Існує думка , що давньогрецький лікар Гіппократ, що сам страждав від випадання волосся, створив засіб для лікування цієї проблеми. Воно являло собою суміш кмину, кропиви, хрону та голубиного посліду. Засіб необхідно було наносити на голову. Винахід так і не приніс результатів. 

В епоху Відродження жінки вкорочували зуби

У  XIV-XVII століттях великі зуби не були в пошані. Чим вони були коротшими, тим красивішою вважалася жінка. Тому багато дівчат заради того, щоб зуби здавалися меншими, спеціально підпилювали їх.

На початку XX століття винайшли машинку для створення ямочок

У 20 - 30-х роках минулого століття було запатентовано пристрій, що створює ямочки на щоках та підборідді.

Спочатку воно було ремінцем, який прив'язувався до підборіддя. З обох боків ремінця вставлялися гумові насадки, які давили на щоки і тим самим залишали глибокі сліди на шкірі. Згодом було також зроблено насадку для підборіддя.

Передбачалося, що якщо одягнути пристрій на ніч, то протягом усього наступного дня на обличчі будуть помітні милі ямочки. Однак незабаром стало зрозуміло , що механізм не працює. Більше того, він може бути небезпечним. Тому новинка досить швидко втратила популярність.

У вікторіанську епоху білу усмішку прагнули отримати будь-якими, навіть небезпечними способами.

У період із 1837 по 1901 рік біла посмішка вважалася стандартом. Заради неї люди часом чистили зуби по 5 разів на день. Паста більше була схожа на скраб. Вважалося, що чим більша у неї абразивна консистенція, тим краще вона відчищає зуби. Тому в пасту додавали крейду, хінін і навіть деревне вугілля, яке з часом викликало запалення ясен.

Також люди використали небезпечні хімічні речовини. Наприклад, відбілювали зуби розчином азотної кислоти або ціаністого калію.

А в одній книзі з медицини тих часів розповідається історія про двох дантистів, які під виглядом відбілюючого засобу продавали сірчану кислоту. Через кілька днів після її застосування зуби чорніли та ставали такими чутливими, що їх доводилося видаляти.

У XVII-XVIII століттях дівчата прикрашали обличчя наклейками

Ще у XVI столітті в арсеналі модниць з'явилися спеціальні косметичні пластирі, якими маскували шрами, прищі та інші дефекти шкіри.

У 1600-1700-х роках такі пластирі перетворилися на справжні прикраси. Декоративні наклейки мали різні форми: серця, зірки, геометричні фігури і т. д. Деякі наклейки не тільки виконували роль декору, але й символи. Наприклад, прикраса на правій щоці означало, що жінка одружена.

До 1830-х років дівчата носили перуки, змащені яловичим жиром

Щоб досягти об'ємної копиці волосся, жінки у XVIII столітті і навіть ще на початку XIX століття робили хитромудрі перуки з каркасом з дерева і дроту, всередину якого клали бавовну, шерсть і солому. Саме волосся змащували яловичим, а також свинячим або ведмежим жиром, щоб вони не втрачали форму. Такі зачіски були вогненебезпечні, а ще призводили до появи шрамів на шкірі голови та до педикульозу.

Італійки не видаляли волосся на тілі

Жінки видаляють волосся на тілі різними способами з найдавніших часів. Наприклад, Клеопатра використовувала для цього цукрову суміш. Проте в Італії жінка з волоссям на тілі, навпаки, завжди вважалася привабливішою.

Італійці були переконані, що такі дівчата більше зосереджені на турботі про сім'ю, аніж на своїй красі. В останні десятиліття, щоправда, місцеві жителі вже майже не дотримуються цієї старовинної традиції. Але в минулому столітті багато італійських жінок ще не вдавалися до процедур звільнення від волосся.

Навіть актриса Софі Лорен з'являлася на публіці з голеними пахвами. Вона, до речі, передбачила світовий тренд. У 60-70-х роках повсюдно стало модно відмовлятися від видалення волосся на тілі.