Екранізації, які зняли так, що хочеться відразу заявити: «Та я краще книжку перечитаю!»

Екранізація літературних творів — справа складна і найчастіше невдячна. Завжди знайдуться фанати книги, незадоволені баченням режисера, сценарієм чи акторською роботою. Але часом при адаптації оригіналу творці фільмів справді допускають зайві вільності, косячать і одержують вельми сумнівний результат.

"Населений острів"

Фантастичну повість, яку брати Стругацькі написали 1969 року, ставили на сцені, а ще на її основі робили комп'ютерні ігри. Але перша екранізація побачила світ лише 2008-го. За зйомки взявся Федір Бондарчук, глядачі чекали на щось барвисте і масштабне.

Фільм став лідером прокату і навіть отримав позитивні відгуки деяких критиків, але багатьох глядачів спіткало розчарування. Роздратування викликав і вибір актора на головну роль, і візуальний ряд, і саме осмислення літературного твору, оскільки за яскравою картинкою загубилося багато ідей авторів. Частина аудиторії взагалі вирішила , що ця стрічка просто наруга над Стругацькими.

• Очевидно, що дбайлива екранізація таких текстів збере досить вузьке коло поціновувачів. Тож у спільний котел автор щедрою рукою почав сипати звичні йому атрибути касового успіху: космолети, перегони, спецефекти, декорації. І, незважаючи на окремі цікаві епізоди, замість цільної картини вийшов гучний вінегрет. © Єнотян / Kinopoisk

"Анна Кареніна. Історія Вронського»

Цей твір Толстого отримав понад 30 екранізацій, перша вийшла ще 1910-го. А творці версії 2017 вирішили переосмислити твір. Дія розвивається одразу у двох тимчасових лініях і глядачі дізнаються, як склалися долі Сергія Кареніна та Олексія Вронського.

Однак ні критики, ні глядачі такого задуму не оцінили. Багатьох збентежив і  посил , закладений режисером у стрічку. Їм здалося, що творці обійшли Кареніну і в результаті вийшло вульгарне і бездарне видовище.

• У цьому випадку самовпевненість режисера перейшла всі межі, адже він вирішив дописати історію персонажів Толстого. А акторський склад — це апогей промаху, постріл повз мішеню. © genya1409 / Kinopoisk

"Сонячний удар"

У 2014 році на екрани вийшов фільм, заснований одразу на двох творах Буніна: оповіданні «Сонячний удар» та щоденниках «Окаянні дні». За сюжетом стрічки якийсь безіменний офіцер згадує давній роман і розмірковує про долю своєї країни.

«Сонячний удар» став однією з найбільш обговорюваних прем'єр того року, але далеко не всі критики були в захваті від стрічки. Хтось нарікав на надто велику кількість другорядних персонажів та сюжетних ліній, інші звинувачували режисера у самоцитуванні. Глядачі поставилися до фільму прохолодно, у прокаті він не окупився.

• Якоїсь видатної акторської гри тут немає, сюжету теж не спостерігається, є лише безглузде злиття книг Буніна. Наші сьогоднішні творці завжди йдуть шляхом найменшого опору і завжди провалюються, бо їхня «історія» не потрібна нікому, крім них самих. © ДімаЗезуль / Kinopoisk

«Вовкодав із роду Сірих Псів»

Шанувальники творчості Марії Семенової з нетерпінням чекали на екранізацію її роману «Вовкодав». Але коли в 2006 році вийшов фільм за цим твором, багато хто залишився здивований. Режисер і за сумісництвом автор сценарію досить вільно інтерпретував оригінал і змінив деякі сюжетні лінії.

Критики лаяли фільм за вторинність, численні запозичення з класичних творів у жанрі фентезі, слабкий сюжет та безліч безглуздя. «Вовкодав з роду Сірих Псів» окупився в прокаті, але особливої ​​любові глядачів не здобув.

• Після багаторазового прочитання книги нарешті дійшли руки подивитися фільм. Краще б не доходили. Після перегляду я мав лише одне запитання: «А режисер взагалі книгу в руках тримав?» Схоже, далі назви в нього не пішла. Ну чи він обмежився коротким змістом. Можна було б заплющити очі навіть на те, що фільм дуже боляче віддає жалюгідною пародією на «Володаря кілець», якби хоч сюжет був у порядку. Але режисер перекинув усе від початку до кінця. © victoria511 / Kinopoisk

«Угрюм-річка»

Телефільм за романом В'ячеслава Шишкова вийшов 1968 року. Тоді творці картини використовували лише кілька сюжетних ліній із книжки і намагалися охопити весь твір. Цей недогляд вирішили виправити у серіалі 2021 року.

Режисер зміг зібрати гарний акторський склад, у головних ролях знялися Юлія Пересільд, Олександр Балуєв та Наталія Суркова. Для зйомок пошили понад 100 костюмів. Але глядачі не оцінили масштабу та загалом поставилися до серіалу прохолодно.

• На мій погляд, творці серіалу дуже погано знайомі з першоджерелом. Їхній варіант навіть можна було б прийняти, але кінцівка перекреслила все. Це таке марення собаче, що я мимоволі замислилася: це я така недалека і не зрозуміла творчий задум автора чи мені дурню згодували? Сподіваюся, що перше, але гадаю, що друге. © maskaeva555 / Kinopoisk

«Дубровський»

Незакінчений роман Пушкіна екранізували 9 разів, причому у різних країнах. У стрічці 2014 року режисер вирішив перенести дію з ХІХ століття у наші дні. Володимир Дубровський став успішним юристом, а Маша – випускницею англійського коледжу. Далеко не всі глядачі оцінили такий сміливий хід.

• Фільм не хочеться критикувати за огріхи, його хочеться критикувати за те, що він взагалі побачив світ. Прочитавши інструкцію, я вирішив, що постмодернізм знайшов себе не лише в літературі, а й у кіно. Але, на жаль, переосмислити класику і дати в руки офіцеру ХІХ століття мобільник – це різні речі. © Igor_Shulgin / Kinopoisk

"Шерлок Холмс"

Пригоди знаменитого детектива та його друга Ватсона настільки полюбилися кіношникам, що ті екранізували їх понад 200 разів. 2013 року вийшов черговий серіал, заснований на оповіданнях Конан Дойля. Дія так само відбувається у вікторіанській Англії, але історії деяких персонажів були змінені.

Так у Холмса почався тривалий роман з Ірен Адлер, а в серці доктора Ватсона несподівано зародилася любов до місіс Хадсон. Серіал отримав неоднозначні відгуки. Більшість критиків хвалили операторську роботу, а ось до режисера та виконавців головних ролей було багато претензій. Глядачам теж не надто сподобалася нова інтерпретація.

• Це не екранізація книг про  Шерлока Холмса , а якийсь студентський капусник, підготовлений за тиждень. Сюжет розвивається вкрай мляво, акторської гри немає, злагодженого тандему Холмс-Ватсон також немає. З героями другого плану взагалі жахіття — таке враження, що їх просто привезли на знімальний майданчик і сказали: «Імпровізуйте!» © MIF / Kinopoisk

«Ходіння по муках»

Епопею Олексія Толстого було екранізовано тричі, востаннє — у 2017 році та у телевізійному форматі. 12-серійний телефільм розповідає про долю сестер Каті та Даші, охоплюючи часовий проміжок з 1914 по 1919 роки. «Ходіння по муках» здобуло премію «Золотий орел», але частина глядачів скептично поставилася до цієї стрічки.

• Цей серіал з «Ходінням по муках» А. Толстого має дуже мало спільного. В основному це деякі діалоги та імена персонажів. Робота сценариста жахлива. Не можна так вільно підходити до реальних історичних персонажів. Якщо вигадуєте щось своє, не переписуйте історію, а просто давайте героям вигадані імена та прізвища. © MIF / Kinopoisk

"Собаче серце"

Телевізійний фільм Володимира Бортка за повістю Михайла Булгакова спочатку викликав обурення у критиків, але незабаром був визнаний класикою і розійшовся на цитати. Екранізація завоювала кілька премій, а образи професора Преображенського та Шарікова у виконанні Євгена Євстигнєєва та Володимира Толоконнікова запам'яталися всім.

При цьому деякі глядачі зазначають, що фільм, дотримуючись тексту літературного твору, спотворює його дух. І незважаючи на те, що стрічка вийшла чудовою, Булгаковим тут ніби й не пахло.

• Не дивіться цей фільм, якщо не хочете втратити інтерес до оригінальної повісті та творчості Булгакова загалом. Тут менш талановитий режисер виїжджає на повісті талановитішого письменника. Шкода, що було вирізано або замінено комічні сцени, в яких Булгаков геніальний. Гострий і чуйний гумор – це його коник. © BETSY1.0 / Kinopoisk

"Герой нашого часу"

Роман Михайла Лермонтова, який розповідає про пригоди Печоріна, так і  проситься на екран. Головний герой неоднозначний, але має яскраву харизму, та й антураж тут цікавий. Не дивно, що за мотивами твору було знято 9 фільмів. Але серіал 2006 року не дуже сподобався глядачам, хоча багато хто хвалив атмосферу та мальовничі краєвиди.

• Тут немає тонкощі, багатогранності та чуйності. Бездушна, але барвиста бовдур замість поступового розкриття персонажів. Якість зйомки хороша, але порушена хронологія оповідання, яку задумав Лермонтов. Підбір акторів – на 2 бали з 10. Костюми та декорації непогані. © dgromov91 / Kinopoisk

"Золоте теля"

У 2006 році на екрани вийшла чергова екранізація роману І. Ільфа та Є. Петрова. У режисерське крісло запросили молоду Юлліану Шилкіну, для якої серіал став першим великим проектом. Роль Остапа Бендера дісталася Олегу Меньшикову. Обидва рішення багатьом видалися сумнівними.

Незважаючи на те, що серіал повніше передавав літературний твір, ніж фільм 1968 року, проект вважається провальним.

• Я вважаю, що серіал зняли дарма. Якщо не могли знайти потрібних акторів, не варто було й братися. Так, новий варіант ближче до оригіналу, але таке враження, що з геніальної комедії склепали нудну, сіру та посередню мелодраму. © sipungora / Kinopoisk

"Майстер і Маргарита"

Мало того, що роман Булгакова — досить складний твір для екранізації, то ще й багатьом режисерам з різних причин так і не вдавалося  взятися за цей проект. Ні Ельдар Рязанов, ні Елем Клімов, ні Володимир Наумов не змогли зняти власні версії «Майстра і Маргарити».

Коли у 2005 році вийшов серіал Володимира Бортка, багато хто завмер у передчутті. Стрічка отримала кілька нагород, але далеко не всі критики поставилися до неї прихильно. Вони лаяли скромний бюджет телефільму, не найвдаліший вибір акторів і надто незграбне дотримання тексту оригіналу. А глядачів розлютили спецефекти, декорації, реквізит та операторська робота, які з великої книги зробили дешевку.

• Екранізація рядкова до огид, з прямолінійним декларуванням думок персонажів. Режисер виклав точну хронологію подій роману, але втратив, можливо, головну складову кіно — атмосферу. Когось показують, вони щось говорять, щось роблять, але все повз. Внутрішній вогонь відсутній, немає ні краплі натхнення темою, натомість усі рядки в рядок з текстом Булгакова. Мабуть, режисер визнав, що цього достатньо, завдання-мінімум виконано. © ОЛЕКСІЙ_МЕК / Kinopoisk