«Осучаснений» Гоголь: «Вечори на хуторі біля Диканьки» на Миколаївській сцені (фото)

У середу, 8 січня, на великій сцені Миколаївського академічного художнього драматичного театру артистами «Першого театру антрепризи та комедії» була показана вистава режисера, заслуженого артиста України Валерія Астахова «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» за однойменним безсмертним твором Миколи Гоголя.

Про це повідомляє кореспондент «Новин-N» .

Сценічне дійство, заявлене як «фантазія режисера», є, по суті, спрощеною сценічною реалізацією найяскравіших моментів з гоголівського тексту – по-перше це бажання Оксани мати черевички, яких ні в кого немає, і, по-друге, епізод, коли до матері коваля Вакули – відьми Солохи приходять залицяльники, яких вона ховає у мішки.

Через те, що  дійство максимально спрощене, глядачеві не ясна причина ненависті Чорта до Коваля, актор, який грає Вакулу, Андрій Романенко – людина зріла і виглядає дещо курйозно в ролі молодого жениха, що хоче одружитися з Оксаною. У деяких моментах виникало враження, що він не набагато молодше за  Солоху. Дещо неоднозначним здається і те, що про «чорт за плечима» ковалю повідомляє його рідна мати, а не пузатий Запорожець і знахар Пацюк. Глядач у такі моменти вважає, що мати, навпаки, повинна захищати свого сина од нечистої сили.

Звернемо також увагу, що актор, який грає дяка, виглядає недостовірно і справляє враження просто людини, що одягла хрест. Адже комізм у зустрічі Солохи і дяка полягає в тому, що служитель Божий, «особа духовного званія», на якийсь час забуває про Всевишнього,спокусившись відьмою, але як тільки починається стукіт у двері, він боїться, «що дійде до отця Кіндрата».

Зазначимо, що під час сценічного дійства «звільнені» з мішків пан голова, Дяк і Чуб йдуть разом на кутю, домовившись «мовчати про Солоху». Це виглядає нонсенсом, оскільки стає незрозуміло, який тоді сенс ховатися один від одного в мішках? Також під час зустрічі звучать досить старі та несмішні анекдоти, зокрема про сало. «Борода» у таких жартів уже, без малого, десятки років і розповідати їх знову і знову не має сенсу. Невже так не поважають глядача, що рорзповідають таке ?

За задумом творців у сценічне дійство включені й пісні, однак, зазначимо, вони є зайвими і просто затягують виставу, тим більше виконувались відомі шлягери, які не стосуються Різдвяних свят. Якщо автори захотіли здобути собі Лаври Бертольта Брехта (вистави якого не мисляться без музичних творів), то матеріал має бути однозначно авторським.

Незважаючи на деякі недоліки, сценічне дійство було з цікавістю прийнято глядачами, які нагородили акторів оплесками.