Кілька людей, у яких звички з бідного дитинства вже в підкірку в'їлися (фото)

У житті багатьох людей бувають важкі періоди, коли коштів бракує навіть найнеобхідніше. І, звичайно, діти в таких сім'ях часто можуть навіть не помічати, наскільки нелегко доводиться батькам. Ось тільки потреба все одно залишить свій відбиток у житті кожного, хто з ним зіткнувся.

Ми не любимо заглядати в чужий гаманець, а ось спостерігати за життям людей обожнюємо. І тому просто не могли пройти повз одкровення інтернет-користувачів про те, чим для них була бідність і яких неписаних правил цієї шаленої економії їм і зараз не так просто позбутися.

• Я вже давно звик, що можна обходитися без обіду, адже "ти щойно поснідав" або "вечеря вже зовсім скоро". © Tripleshot96 / Reddit
• Мій чоловік тепер стоїть поряд і дивиться, щоб я точно поїла. Тому що мені обов'язково потрібно спочатку переконатися в тому, що всі по-справжньому ситі, а потім взагалі про свою їжу можу забути. Просто в дитинстві у нас завжди всі їли в певному порядку: спочатку люди похилого віку, потім чоловіки, жінки за 40, зовсім маленькі діти, решта жінок і підлітків. © longbathlover / Reddit

• А я все ще вважаю справжнім безумством те, що люди замовляють їжу додому абсолютно щовечора. © wildsea_ / Reddit 
• Якось у 11 років прийшла у гості до подруги. І ось її мати запропонувала нам взяти бутербродів. А вдома нам дозволяли класти на хліб не більше двох шматочків ковбаси. Ну я й роблю так само: взяла тільки одну скибочку шинки, тому що вона виявилася товщою за ті, що у нас вдома зазвичай нарізали. Мама подруги все це бачить і нервово так запитує: Що це за бутерброд такий? Поклади ще!» Я поясню, що моя сім'я завжди так робить. У результаті додому мене відправили із цілим пакетом їжі. © OriansSun / Reddit
• Завжди думала, що кондиціонером не можна користуватися самотужки. Я жила на півдні і поки не з'їхала від батьків, була впевнена, що його можна включати тільки в компанії інших людей. © AwesomePossumID / Reddit
• Однозначно ніяких рваних джинсів, навіть якщо модно. Навіщо витрачати гроші на нову річ, якщо вона виглядає як стара? ©  Abbreviations-Odd  / Reddit

• А нам не можна було нікому розповідати про те, що діялося вдома. Так, одного разу я розповіла друзям, що у нас удома ростуть гриби. Я думала, що це круто! Але моя мама дико розлютилася і сказала надалі про це мовчати. І тільки коли я вже виросла, я зрозуміла, чому вона злилася. Підлога в нашому будинку гнила... Звідси й гриби. © yavanna12 / Reddit
• О, коли мені було 8 років, у нас у ванній лежав килим (я навіть не знаю чому), а душ протікав, тож у кутку й росли гриби. Так, тоді я думав, що це найкрутіша річ на світі, і тільки через 5 років усвідомив, наскільки все було погано насправді. © ma****injy / Reddit
• Я на все життя запам'ятала, що навіть якщо щось не подобається (їжа, одяг, взуття, іграшки і так далі), потрібно просто взяти, сказати спасибі і бути вдячною за це. © FriskyArttie / Reddit
• Через наш плачевний фінансовий стан тато одного разу сказав, що мені не потрібні окуляри, мовляв, я ж не хочу бути схожим на всіх моїх 4-оких друзів, так? Так. Спойлер: вони були зовсім потрібні. © march_rogue / Reddit

• Ох, у мене вже на підкірці, що якщо хтось купує тобі їжу в ресторані, то потрібно вибирати тільки найдешевше, навіть якщо людина дозволяє замовити будь-що. Я завжди натикався на прямо-таки нищівний погляд батьків, коли замовляв щось дорожче за середній цінник у меню. А цей середній цінник там завжди був близько $10. © RaphaelSolo/Reddit
• А ми завжди дотримувалися правила «друга найдешевша річ у меню». Адже якщо замовити найдешевше, люди помітять і зрозуміють. А друге за дешевизною вже не так впадає у вічі. © LA0811 / Reddit
• Я назавжди запам'ятала, що краще не прив'язуватись до речей. Зовсім. Адже якщо вони ще пристойно виглядають, їх продадуть на якійсь барахолці, а якщо ще й дорогі, то здадуть у ломбард. Мені дарували один і той же CD-плеєр на Різдво і на день народження 3 роки поспіль, тому що його закладали, то викуповували знову. © kitchenwitchin / Reddit
• Якось я робила татові бутерброд, а він обурився тим, що я надто багато ковбаси на хліб поклала. Так я й робила дуже сумні бутерброди з одним шматком ковбаси чи шинки до самого заміжжя. Але одного разу під час приготування цього шедевра кулінарії підходить до мене сестра чоловіка і каже, що взагалі потрібно більше м'яса! © noodleblonde / Reddit

• У нас у сім'ї спочатку купалися найменші, а далі за старшинством. У тій самій воді. 1 раз в тиждень. Багато чого було... Так от, коли я вже виріс і знайшов постійну роботу, мені було просто дико мати якісь гроші, які залишалися після оплати всіх рахунків. Досі пам'ятаю паніку через позитивний баланс на картці! Так, моя зона комфорту — це жити від зарплати до зарплати, іншого просто не знав. © radicalroad / Reddit
• Пам'ятаю, як інші батьки не хотіли, щоб я приходив у гості до їхніх дітей, бо я постійно голодував. А ще ці батьки засмутилися, коли я почав навчатися за програмою для обдарованих разом з їхніми дітьми. © Olmikeyy / Reddit
• Нічого не пропаде! Мама мала фірмову страву, для приготування якої потрібно було трохи яловичого фаршу, картопляне пюре і все, що залишилося з їжі в холодильнику. І так, це було чудово. © Barneyjoe / Reddit
• А мене ось досі мене спантеличують люди, які ніби ненавидять залишки їжі. Вони говорять про те, як все дорого, але при цьому хочуть щодня щось свіже та новеньке. А я роблю лазанню приблизно на 6 порцій, заморожую їм протягом тижня або місяця. © RareSorbet / Reddit

• Я давно зрозуміла, що єдиний спосіб отримати те, що хочеться, це заробити на бажану річ самій. У результаті почала підробляти ще в 12 років, щоби всяких книжок накупити. © HunterRoze / Reddit
• Якщо чесно, я досі не можу навіть уявити собі, що купуватиму якийсь дорогий одяг. У дитинстві у мене з обновок була лише шкільна форма, і мені б радіти можливості щось купувати, але я все ще вважаю, що віддавати купу грошей за одну шмотку немає сенсу. © ThoughtIWasDale / Reddit
• Я ніколи не забуду, як у старших класах пішла побачити з хлопцем, батько якого був власником величезної будівельної компанії. Вони жили у закритому селищі з усією елітою мого містечка. А я жила у бідному районі за містом. Хлопець сердився на те, що я не хотіла, щоб він приходив до нас на вечерю або проводив мене після побачення. А я б не винесла, якби він побачив нашу пральню машинку, що стояла на ганку і протікала. © nutshell612 / Reddit
• adme