106 років джазу: секс, расова боротьба та купа загадок

Джаз святкує свій ювілей. І рівно стільки ж років точиться дискусія про те, що відрізняє джаз від інших музичних жанрів, кого вважати його винахідником і звідки узялося взагалі слово "джаз"?

П'ять музикантів піднялися ліфтом на дванадцятий поверх нью-йоркської студії звукозапису Victor Talking Machine Company. У Нью-Йорку цей Бенд добре знали. Вони виступали в білих сорочках, із застебнутими комірцями, без краваток і в чорних смокінгах із блискучими лацканами.

Пісня, яку квінтет збирався зіграти у студії, не вирізнялася ні вишуканістю, ні технічною майстерністю. У кульмінаційний момент твору кларнет імітував крик півня, корнет – іржання коня, а тромбон – корову.

До виступу Beatles на шоу Еда Саллівана їм було далеко. Втім, для історії музики цей момент був не менш значущим. Це сталося 26 лютого 1917 року, а пісня Livery Stable Blues у виконанні американського оркестру Original Dixieland Jass Band стала першим студійним записом джазу.

Це була визначна подія сама по собі, але пісня Livery Stable Blues також поставила питання, які досі переслідують джаз і всю поп-музику. Від Елвіса Преслі до Тейлор Свіфт не вщухають розмови про те, що білі музиканти надали звук і стиль "чорної" музики.

У Livery Stable Blues гурт так відверто копіював афро-американських музикантів, яких вони чули у своєму рідному Новому Орлеані, що пісню цілком можна було вважати плагіатом.

Livery Stable Blues - один із перших справжніх хітів, який розійшовся мільйоном копій за часів, коли музику купували переважно у партитурах, а не на платівках. Він також став предметом запеклих суперечок про своє авторство.

Аргументи про гарний смак та художню цінність популярної музики ми чули не раз, насамперед від батьків, схвильованих естетичним вихованням своїх чад. І тому не дивно, що суд, який вирішував питання авторства Livery Stable Blues, оголосив, що композиція є абсолютним зразком поганого смаку. А оскільки написали її люди, які навіть не мали нотної грамотності, судді ухвалили не приписувати нікому її авторство та вважати "суспільним надбанням".

Такі скарги на свою адресу джаз чує частіше за будь-які інші жанри популярної музики. Ще частіше його шанувальники сперечаються про те, що саме вважати джазом? Чи є у джазі якийсь видатний елемент? І взагалі, звідки взялося слово "джаз"?

Сто років минуло з першого запису джазової мелодії, але точних відповідей на ці питання все ще немає. Але історія Livery Stable Blues чудово демонструє, як рано було розпочато дискусію, яка досі залишається дуже актуальною.

Американське суспільство дослідження діалектів назвало "джаз" словом XX століття, хоча точної версії його походження не існує. Перших слухачів джазу найсильніше вражала його швидкість та потужна енергія. Приблизно з 1860-х в афро-американському сленгу було слово "jasm", що означало "натиск" або "енергійність".

14 ноября 1916 года газета Times-Picayune в Новом Орлеане впервые использовала термин "jas bands". Возможно, правописание слова "jas" происходило от "jasm". Но также предполагают, что это был намек на жасминовые духи, которыми пользовались проститутки в Сторивилле - знаменитом районе красных фонарей Нового Орлеана, а джазовая музыка в начале преимущественно звучала именно там.

Один из первых джазменов, Джелли Ролл Мортон, имя которого некоторое время ассоциировалось с развратом, выработал свой собственный стиль, играя на фортепиано в развлекательных заведениях. А чтобы заработать побольше чаевых, он иногда подглядывал в щелку за проститутками с клиентами и подгонял свою игру в ритм их любовных утех.

И в самом названии группы Original Dixieland Jass Band также кроется этимологическая загадка джаза. Слово "jass", как и "jas", очевидно, также имеет сексуальный подтекст, поскольку является сленговым названием женских ягодиц.

В 1983 году незадолго до своей смерти музыкант Юби Блейк рассказывал в интервью на National Public Radio: "Когда Бродвей подхватил это слово, они начали произносить его как "jazz". Хотя, на самом деле, оригинальное название было "jass", но оно имело непристойное значение, и если бы вы знали о нем, вы бы никогда не произнесли этого слова при дамах".

Есть и другая версия. Возможно, к тому времени, когда "jass" наконец добрался до Нью-Йорка, музыканты просто устали от шутников, которые постоянно соскребали с их плакатов первую букву "j".

Через несколько месяцев после записи Livery Stable Blues группа сменила в своем названии буквы "ss" на "zz", и вошла в историю именно как Original Dixieland Jazz Band.

Композиция Livery Stable Blues также частично проливает свет на то, что такое джаз, указывая корни этого жанра. Песня исполняется тремя аккордами и состоит из 12 тактов, как любая блюзовая композиция, подражающая афро-американской традиции.

Звуки худоби викликають асоціації з робітниками піснями чорношкірих рабів плантацій. Ритм кубинського танцю хабанери, властивий багатьом джазовим композиціям, відбиває вплив бадьорих карибських мелодій музику Нового Орлеана. На початку XX століття до міста щодня прибувало кілька поромів із Гавани.

Ритмічна фігура повтору у композиції нагадує традиційний прийом звернення та відповіді у баптистських госпелах. Аранжування кларнету, корнета і тромбону свідчать про вплив маршової музики, дуже популярної у Новому Орлеані під час та після Громадянської війни.

Внаслідок цього у музичних магазинах міста було повно мідних та дерев'яних духових інструментів, і музиканти, звичайно, не могли пройти повз. Фортепіано у композиції бере свій початок від музичного жанру регтайм, який вважається попередником джазу.

А жартівливий настрій пісні вказує на вплив менестрелів – поетів-музикантів, які висміювали расове протистояння між білими та чорними. Вони пародіювали рухи та стиль чорношкірих музикантів – та їх виступи, безсумнівно, були одним із найпопулярніших жанрів американської музики з 1840-х до 1920 року.

Але якщо менестрелі сміялися з негритянської музики, багато інших білих музикантів, і зокрема Original Dixieland Jass Band, цілком серйозно запозичили афро-американські музичні традиції.

Музична ДНК композиції Livery Stable Blues недвозначно свідчить про вплив чорношкірих артистів і доводить, що джаз є афро-американською музикою, навіть якщо і записали його вперше білі музиканти.

Поєднання африканських барабанних ритмів та карибських мелодій у цій композиції, як і у всьому джазі загалом, нагадують про період в історії з 1817 до 1843 року. Тоді чорні раби з Африки, Карибів і американського Півдня щотижня збиралися на площі Конго в Новому Орлеані, щоб пограти музику і поділитися своїми традиціями.

Креоли Нового Орлеана, які були нащадками змішаних шлюбів афро-американців та білих, зазвичай ідентифікували себе більше з європейською культурою, ніж африканською.

После того, как законом Джима Кроу в 1890 году креолов уравняли в правах с "черными", им было разрешено играть только с афро-американскими музыкантами. Это привнесло темп и виртуозность в черную музыку, поскольку многие креолы имели классическое музыкальное образование.

И следовательно, джаз возник из этой амальгамы стилей и музыкальных форм.

Круг замкнулся

Впрочем, кого именно считать изобретателем джаза, если все же надо определить одного человека, вопрос сложный. Некоторые говорят, что Элвис Пресли или Чак Берри изобрели рок-н-ролл, другие утверждают, что DJ Kool Herc или Grandmaster Flash создали хип-хоп.

Ник Ларокка, который в Original Dixieland Jass Band играл на трубе, а также был автором композиций, утверждал, что джаз изобрел именно он.

Хоча більше цього звання, напевно, заслуговує корнетист Бадді Болден. Або навіть креольський музикант Мортон, який, безумовно, першим записав джазову партитуру і вважав себе винахідником цього жанру.

Як зазначає історик джазу Гері Хіддінс, "Ларокка перетворився на расиста і робив несправедливі заяви про те, що джаз винайшли білі хлопці, і вони були першими, а чорношкірі почали їх копіювати, - і подібні до кліше расового фанатика з півдня".

У своїй книзі 1936 Swing That Music Луї Армстронг спробував встановити історичну справедливість. Він написав, що Original Dixieland Jass Band був "першим видатним джазовим оркестром". Ларокка створив інструментальну обробку, якої ще ніхто не робив, але це були старі пісні, що прозвучали по-новому.

Пізніші заяви Ларокка, пише Армстронг, повністю відповідають давній традиції білих американських артистів, які багато запозичували в афро-американській культурі, але принижували її публічно, щоб виправдати свій плагіат.

Але навіть найвідданіших прихильників Original Dixieland Jass Band бентежать не лише расистські висловлювання музикантів та присвоєння ними чужої культури. Поганий смак (недоречність звуків тварин) і дуже слабка техніка виконання роблять групу схожою на комедійні виступи менестрелів.

Але ті, хто гаряче стверджує, що певний гурт чи музикант "не є справжнім джазом", насправді просто ламають списи через неважливі дрібниці. Це нескінченна внутрішня боротьба знавців джазу.

Джаз взагалі нерідко звинувачують у поганому смаку, але такі ж скарги отримували пізніше рок-н-рол та хіп-хоп. Зазвичай це кажуть люди, які не дуже розуміються на музиці.

У 1910-20-х роках редакція The New York Times постійно публікувала статті про небезпеку джазу, посилаючись на те, що ця музика походила із борделів.

Лише через кілька місяців після того, як Livery Stable Blues став хітом, влада Нового Орлеана закрила всі розважальні заклади Сторівілля.

Эдвард Бэкстер Перри написал в популярном музыкальном журнале Etude, что музыка в стиле регтайм, к которой он также отнес ранние джазовые песни, например Livery Stable Blues и еще более популярную композицию Original Dixieland Jass Band, написанную в 1917 году, Tiger Rag, - это "синкопы сумасшедших".

"Сторонников такой музыки надо лечить, как бешеных собак, хорошей дозой свинца. Является ли эта музыка этапом декадентской культуры, который быстро пройдет, или инфекционным заболеванием вроде проказы, покажет только время".

Такі нападки на джаз як від тих, хто з ним ніяк не пов'язаний, так і інсайдерів, трапляються і сьогодні. Навіть Міа Еммі Стоун із "Ла-Ла Ленда" оголошує, що ненавидить джаз. А герой Райана Гослінг Себ, сам джазовий піаніст, постійно твердить про те, що є джазом, а що ні, і якщо у джазу майбутнє. Джаз - це "одночасно конфлікт і компроміс, він помирає, але щоразу воскресає знову".

За сторічну подорож від Livery Stable Blues до "Ла-Ла Ленда" джаз повністю змінився, але суперечки навколо нього залишилися незмінними.

Можливо, настав нарешті час припинити джаз обговорювати та почати його слухати.