Стародавній вірус знайшли у середньовічних книгах: пергамент розкрив 3500-річну історію овечої віспи

Дослідження пергаменту, виготовленого зі шкур тварин, допомогло вченим простежити історію вірусу віспи овець протягом як мінімум 3500 років. Генетичні сліди збудника виявили серед середньовічних рукописів, включаючи знамените Йоркське Євангеліє.

Про це повідомляє Scitechdaily. 

Масштабне дослідження провела міжнародна команда вчених під керівництвом фахівців Університетського коледжу Дубліна. У роботі брали участь генетики, історики, вірусологи, фахівці з аналізу білків та реставратори.

Дослідники витягли древню ДНК вірусу з пергаменту і змогли простежити, як захворювання поширювалося серед овечих стад у Євразії в епоху бронзи та пізніше у середньовічній Європі.

Отримані дані стали першим генетичним свідченням того, що овеча віспа вражала європейські череди задовго до появи сучасних ветеринарних документів.

Овеча віспа - інфекційне захворювання, здатне швидко поширюватися серед тварин. Особливо небезпечна хвороба для молодняку ​​і за несприятливих умов може призводити до високої смертності.

Пергамент у минулому виготовляли переважно зі шкур овець, кіз та великої рогатої худоби. Навіть після обробки матеріалу в ньому могли зберігатися фрагменти ДНК тварини та сліди інфекційних збудників.

Таким чином, сторінки старовинних книг фактично перетворилися на своєрідний біологічний архів, що дозволяє встановити, які захворювання вражали тварин сотні та тисячі років тому.

В рамках дослідження вчені вивчили Йоркське Євангеліє, створене близько тисячі років тому, а також «Глосарій Корпусу» - один із ранніх англійських словників. Крім того, аналізували інші середньовічні рукописи з Британії та континентальної Європи.

На окремих фрагментах пергаменту вчені виявили ДНК вірусу овечої віспи. Це свідчить про те, що матеріал міг бути виготовлений зі шкур тварин, інфікованих цим збудником.

За словами провідного автора дослідження Луї Л'Ота, знахідка давньої вірусної ДНК змінила уявлення вчених про поширення хвороб тварин у минулому.

«Архіви та бібліотеки по всьому світу можуть зберігати генетичні сліди спалахів хвороб тварин, які відбувалися у минулому. Вивчення цих геномів допомагає зрозуміти, як еволюціонували патогени і як вони впливали на суспільство минулого. Це стосується й вірусу овечої віспи: ми довели, що він вражав євразійські стада овець протягом щонайменше 3500 років», - зазначив учений.

Особливий інтерес викликав ще один результат дослідження. Сліди вірусу знайшли на пергаменті, виготовленому зі шкір телят та кіз. Це може свідчити про випадки передачі інфекції між різними видами тварин.

Вчені зазначають, що у середньовічній Європі тваринництво мало велике економічне значення. Скотарство забезпечувало населення м'ясом, молоком, вовною та шкірою, а також було важливою частиною торгівлі. Тому відомості про давні захворювання тварин можуть допомогти краще зрозуміти, з якими економічними та соціальними проблемами стикалися спільноти минулого.

Керівник дослідження доктор Кевін Г. Дейлі зазначив, що середньовічні рукописи здатні зберігати не лише відомості про культурну та інтелектуальну історію людства, а й біологічні дані щодо поширення інфекцій серед тварин.

Нагадаємо, знайдено найстаріший вірус в історії людства