Франко з часткою експресіонізму: «Украдене щастя» на сцені миколаївського театру (фоторепортаж)

У вівторок, 21 лютого на сцені в укритті Миколаївського художнього академічного драматичного театру, відбулася вистава містичної драми-колажу «Украдене щастя», за безсмертною п'єсою великого Каменяра Івана Франка.

Про це повідомляє кореспондент « Новостей-N » з місця події.

Режисер вистави Гіо Пачкорія відійшов від традиційного бачення п'єси і, за допомогою світла та яскравого гриму, створив на сцені містично-експресіоністську атмосферу та відчуття певного саспенсу. Яскравою особливістю постановки є те, що всі ролі віддано жінкам.

Коментуючи таке незвичайне рішення та звернення до творчості Франка, режисер розповів:

«Я дуже люблю цю п'єсу та обожнюю творчість Івана Яковича, і переглянув дуже багато версій «Вкраденого щастя» і мене хвилювало те, що є стереотипним в українській літературі. Стосовно літератури – наша література лише про «любовні трикутники», про страждання про якесь «селянство». І мене це трохи дратувало. Нормально, коли режисер трактує п'єсу у сучасному, актуальному баченні. Для мене не було актуальності у «любовному трикутнику». Як у житті – люди сходяться та розходяться. Ця проблема не настільки драматична, як вона описується в Івана Яковича. Я зрозумів, що треба прочитати інакше і відкрилася мені жіноча історія, жіночий біль. Критики відзначили, що вийшла постфеміністична вистава і багато хто каже, що жінкам дуже сподобається. Хотілося розкрити історію жінки. Мені це видалося дуже актуальним. Дуже актуально, коли жінка страждає не просто від чоловіків, а те, що вона принижує себе, не дає собі можливість розкритися і не дає собі бути щирою перед собою. Це мені «боліло».

Також режисер зазначив, що у театрі «Маланка» виконуватимуться лише твори української літератури у сучасному, експериментальному баченні.

У представленому сценічному дійстві акцент був зміщений так, щоб найбільш яскраво показати всю гаму почуттів та переживань і абстрагуватися від звичних сільських мотивів. Звертає увагу і приглушене, переважно синє світло, а також незвичайний грим актрис, що нагадує кіно грим епохи «великого німого».

Глядачі дуже тепло поставилися до такого незвичайного трактування класичного твору і після закінчення вистави нагородили режисера та актрис оплесками.
Директор - художній керівник Артем Свистун також високо оцінив оригінальність постановки, зазначивши, що «Украдене щастя» – це код нації.