Два світи, дві ментальності, дві долі: «Скрипка для Frau Кудрі» на сцені Миколаївського театру (фото)

У четвер, 12 лютого, на сцені Миколаївського академічного обласного театру ляльок відбулася прем'єра ліричної комедії «Скрипка для Frau Кудрі» режисера Віктора Смирнова.

Про це повідомляє кореспондент «Новин-N».

Поставлена ​​за п'єсою сучасного драматурга Олександра Володарського, вистава розповідає про емігрантку з України Оксану Кудрю (Олена Фесенко), яка, приїхавши до Німеччини, а потім опиняється у молодого, респектабельного та дещо консервативного музиканта-скрипаля Вернера Отто (Андрій Беліченко, заслужений артист України). Українці спочатку стає трохи важко, бо спосіб життя в Німеччині докорінно відрізняється від українського. Але, незважаючи на різницю у світоглядах, між двома абсолютно різними людьми виникає прихильність, а потім і симпатія. Після того, як Оксана повертається до України, Вернер знаходить її, бо бачить у ній рідну душу.

Звертає увагу, що сценічне дійство у ліричному, часом дещо курйозному ключі показує зіткнення двох характерів, двох світорозумінь – спокійного німця та експресивної українки. І за законами діалектики дві протилежності поєднуються.

Перед початком вистави режисер Віктор Смирнов розповів кореспондентові «Новин-N» :

Під час війни це перша вистава комедійного спрямування. Ця перша моя робота як режисера з акторами Миколаївського академічного театру ляльок і я вражений їхньою майстерністю та роботою. Вони дуже потужна команда. Мені приємно, що цього разу на передньому плані працюватимуть не ляльки, хоч і буде лялька, а самі актори. Я хочу показати, що вони потужні саме як драматичні актори. Ну і п'єса про дві культури – як вони можуть впливати одна на одну, як вони можуть доповнювати одна одну, навчати та «шліфувати» одна одну і що з цього «коктейлю» виходить. Ця вистава світла, позитивна і про віру в перемогу, в Україну і добро.

Щодо того, що в назві слово «Frau» написане латиницею, режисер пояснив, що під час п'єси пані Кудря стає справжньою фрау наприкінці вистави. Звернемо увагу, що мотив перетворення і піднесення жінки «з народу» початий ще Бернардом Шоу і в Кудрі, в її манері говорити, поводитися вгадуються деякі риси Елайзи Дулітл з «Пігмаліона».
Окремо було наголошено, що вистава присвячується музикантам оркестру 36-ї окремої бригади морської піхоти, деякі з яких досі перебувають у полоні, а деякі вже не повернуться ніколи.

Зазначимо, що у постановці присутня і лялька, що зображує скрипаля (Анастасія Голіченко), яка незримо присутня для персонажів  та супроводжує все дійство. Саме звуки скрипки сприймаються тією гармонією, тією «сполучною ланкою», яка сприяє потеплінню стосунків між персонажами.

Вистава була дуже тепло прийнята глядачами, оскільки вона порушує одну з найважливіших сучасних проблем – взаємодії людей з різним культурним кодом: українців-емігрантів з одного боку, та жителями європейських країн – з іншого. Режисеру вдалося розкрити яскравий драматичний талант акторів, які найчастіше ховаються за ляльками. Глядач щиро повірив у те, що побачив на сцені, а це найголовніше.