Про особливості допиту терористів у Європі та Росії

Щоб розібратися в тому, що привело чотирьох головорізів у російський концертний зал, важливо пам'ятати, що всі вони з одного з тих внутрішньоматерикових невимовних "станів" на глибокому сухоптті, де, якщо тобі не знайшлося роботи на місцевій калійній шахті, і ловити особливо нічого.

Власне, і поглянути до ладу теж нема на що. Суцільний гравій – миля за милею. У гаражі гонщика "Формули-1" і то більше краси. Іноді, після шостої години їзди, на узбіччі трапляється купка мужиків у липових “адідасах” за незрозумілою картковою грою, для якої навіщось потрібні камінці, гральні кості та гілки. Перемагає той, хто має найбільші вуса.

Зрідка в місцеве містечко в'їжджає машина з британськими номерами та дірками у дверях на місці замків. І тоді вусаті мужики злізуть зі своїх пластикових стільців біля сірої від пилу узбіччя і підійдуть захоплюватися його безглуздою стереосистемою з товкучки. Більше про цю глухомані і сказати нічого.

Однак, схоже, одного разу до цієї четвірки підійшов хтось і запропонував цілих 20 фунтів уперед, якщо вони вирушать на концертний майданчик у Москві, розстріляють якнайбільше народу, підпалять будівлю і ошиватимуться поблизу, доки їх не заарештують. І, мабуть, їх так допекла нудьга, що всі вони дружно погодилися.

Проверни вони свій теракт у якомусь у Норвічі, Осло чи Зальцбурзі, було б логічно припустити, що після арешту влада запитає, хто був цей таємничий "хтось". І не менш логічно, що вони скажуть: Знати не знаємо. А потім був би розгляд, де б після довгих пересудів про душевне здоров'я та права людини їм би дали по будинку і трохи грошей на додачу.

Але вони вирушили не в Норвіч, не Осло і Зальцбург. А в Росію, де, якщо ти заявиш слідчому, що не знаєш, звідки гроші, він битиме тебе молотком по ліктях, поки ти не згадаєш. І ось тут мене охоплює дивне протиріччя.

Я давній шанувальник серіалу 24, де Кіфер Сазерленд грав секретного агента США Джека Бауера. Він міг за лічені хвилини вивідати у терориста, де зберігається ядерна бомба. Джек, оком не моргнувши, діставав пістолет, прострілював лиходію колінну чашечку і незворушно пояснював, що, якщо той не заговорить, то він всадить кулю ще й у другу.

Причому не лише Бауер. Так робили й інші Джей Бі - Джеймс Бонд, Джейсон Борн. Коли їм була потрібна інформація, вони витягували її через біль. Уявіть, що хтось візьме до заручників членів вашої родини. Та ви станете прокручувати його через м'ясорубку, аби він назвав вам адресу!

Це, мабуть, резонний підхід. І саме тому я маю до російської влади деяку симпатію. Вони виловили винуватців цього воістину страшного теракту і не знали, чи будуть атаки ще. Тому їм треба було скоріше дізнатися ім'я замовника, а годинник цокав, тому в хід пішли електроди і чорт знає що ще. Зважаючи на все, одного з терористів нагодували власним вухом.

Ми не знаємо, що саме злочинці повідомили після такого прийому, але я не сумніваюся ні секунди, що сам Конор Макгрегор не втримав би язика за зубами, якби через його яєчка пустили електрику напругою 80 Вольт. А четверо суворих мужиків, які готувалися до цієї місії все життя, просиджуючи дупи на пластикових стільцях та відрощуючи бороди? Тут і до ворожки не ходи: застукали усіх, як милі.

І в результаті поліція затримає цього "когось", і сьогоднішнього ранку, поки ми лопаємо ситний великодній сніданок у родинному колі, він давитиметься власним членом, поки не видасть владі всю свою організацію поіменно.

Давайте поглянемо правді у вічі: він же розуміє, що знаходиться в Росії, де вам вимазають дверну ручку нервово-паралітичною отрутою за підозру, що ви живете в Солсбері або, можливо, починаєте опозиційну партію. А вже його-то вони і зовсім повісять догори дригом в холодильнику років так на 30 без жодної задньої думки.

Виходить, що катування працює. Ще б пак — і ось тут мене обурює сум'яття, адже ясна річ, що тортури — це погано. Якщо дозволити державі гратися з електродами та іншими штуками, вона напевно почне з терористів та педофілів, але дуже скоро катуватиме людей за неоплачені штрафи за паркування. Так уже держави влаштовані.

Будьте впевнені: якщо британському уряду офіційно дозволили б витягувати інформацію плоскогубцями, Алану Бейтсу та його колегам (заступник начальника поштового відділення, що розкрив низку зловживань з боку начальства, його історія лягла в основу популярного у Великобританії серіалу - прим. перекл.). стоматолога. Якщо чесно, я б швейцарському уряду і катувати людей не довірив би. Я в принципі швейцарцям не дуже довіряю. Ви хоч одного швейцарського поліцейського бачили? Дайте йому нахабного банкіра і лещата для пальців, і він напевно неабияк збудиться від передчуття.

А ще є доказ, що інформації, отриманої через тортури, довіряти не можна. Жодної хвилини не сумніваюся, що це правда. Якби мене тримали в камері за звинуваченням у злочині, якого я не скоїв, мені вистачило б легкого дискомфорту, щоб зізнатися. До того ж у всіх “глухарях” на додачу.

Так що так, нашу службу безпеки, мабуть, міцно дратує, коли вони знають достеменно, що у них під вартою винуватець, якому відомі всі подробиці теракту, що готується, але все, що вони можуть, — пригостити його чашкою чаю. Але так і має бути.

The Times , Великобританія