Бойову бригаду ЗСУ фактично розформували та відправили в тил: що трапилося?

Українські військові вже багато років працюють над викоріненням правоекстремізму у своїх лавах. Однак зараз важко придумати менш вдалий час та місце для з'ясування стосунків між радикалами та київським Міністерством оборони.

Вичекавши кілька драматичних тижнів, минулими вихідними Міністерство оборони змінило дислокацію 67-ї окремої механізованої бригади та провело великі кадрові перестановки. Бригада утримувала найслабше укріплений район найуразливішого міста Донецької області на сході України: околиці каналу Сіверський Донець-Донбас у Часовому Яру.

Зараз 67-му бригаду — точніше те, що від неї залишилося — перекинуто в тил, а оборону каналу, судячи з усього, взяла на себе бригада територіальної оборони.

Проблема в тому, що жодна територіальна бригада не може зрівнятися по вогневій потужності з механізованою. А захисникам каналу вона вкрай необхідна на тлі наступу набагато краще укомплектованих російських військ. Міністерство оборони України розраховує, що ситуацію виправлять нові постачання безпілотників.

Часів Яр дуже важливий. Колишнє промислове містечко з населенням 12 000 осіб розташоване на височини, з якого відкриваються підходи до стратегічно важливих міст Костянтинівки та Краматорська. Після захоплення руїн Авдіївки в середині лютого 400-тисячна російська армія розгорнулася і націлилася на Часів Яр саме через його сприятливе географічне положення.

Канал проходить із півночі на південь східною околице Часового Яру, утворюючи природний оборонний бар'єр. На його далечині розташований один невеликий район міста. Якщо російські війська його захоплять, вони скористаються ним як плацдармом, щоб форсувати канал і поринути у центр міста.

“Якщо Україна втратить контроль над Часовим Яром, це може призвести до жахливих наслідків”, — попередила українська аналітична група Frontelligence Insight.

Складне завдання захисту району спочатку випало на долю 67-ї бригади — підрозділи чисельністю 2 000 осіб на базі Добровольчого українського корпусу у складі вкрай правої політичної групи під назвою “Правий сектор”.

Колишній лідер “Правого сектору” Дмитро Ярош заявляв, що надихається особистістю Степана Бандери – українського націоналіста, який боровся із радянською владою у 1940–1950-х роках.

Внесемо ясність: у 67-й механізованій бригаді служить безліч новобранців, які не мають жодного відношення до "Правого сектору". Але у бригаді вистачало також екстремістів, і це стало проблемою.

Наприкінці січня медичний підрозділ, а також частина 1-ї штурмової роти (своєрідного елітного піхотного підрозділу, що спеціалізується на ближньому бою) були виведені зі складу 67-ї і замість неї приписані до 59-ї механізованої бригади.

Однак плутанина в бригаді лише посилювалася. Навіть майже щоденні російські атаки в районі каналу та на підступах до нього не завадили бійцям 67-ї бригади займатися внутрішніми розбірками.

Сайт Militaryland.net, який уважно відстежує ситуацію з бойовими підрозділами ЗСУ, пояснив розкол "особистими розбіжностями" всередині командування 67-ї механізованої бригади.

На початку квітня бригада почала відступати, здавши російським військам ключовий плацдарм на схід від каналу. 67-а бригада, як і інші підрозділи ЗСУ, страждає на брак боєприпасів через те, що ще в жовтні проросійські республіканці в Конгресі заблокували допомогу Україні. Проте лише снарядним голодом недавні пригоди військовослужбовців ЗСУ не пояснюються.

Українське Міністерство оборони провело розслідування. З'ясувалися подробиці багатьох скандалів, зокрема те, що офіцери 67-ї бригади кидали не пов'язаних із “Правим сектором” необстріляних новачків на передову без належної підготовки та підтримки.

Більше того, вони знущально називали добровольців "піксельними" через характерний візерунок на новій формі. Навіть на тлі загальної неприязні “Правого сектору” до аполітичних бійців ставлення до “піксельних” було ще гірше, повідомляють українські джерела: їх першими відправляли у бій, і через брак досвіду вони втрачали позиції.

Цими вихідними Міністерство оборони раптово відкликало 67-у бригаду з лінії фронту. При цьому всі керівники бригади, пов'язані з "Правим сектором", отримали нові призначення.

Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський підтримав зміни у гарнізоні Часового Яру, наголосивши на необхідності “підвищити якість підготовки, включаючи морально-психологічну складову”.

"Основне завдання цих заходів - підвищити боєздатність наших військ, зберегти життя солдатів, зірвати плани противника та забезпечити підготовку резервів", - додав Сирський. Все інше, включаючи політику вкрай правих груп, що сіє чвари, він назвав відволікаючим фактором.

Схоже, що оборона каналу тепер ляже на плечі найближчого підрозділу: 241-ї бригади територіальної оборони. Для військового командування, безперечно, стало полегшенням, що гарнізон у Часовому Яру більше не є розсадником політичного екстремізму. Однак тепер у командування виник новий головний біль.

Територіальна оборона ЗСУ – аналог Національної гвардії США. У тероборонців, як і в американських гвардійців, озброєння, як правило, старше і легше, ніж у регулярних армійських частин. Таким чином, втративши 67-ю бригаду, захисники Часового Яру також втратили їх танки та артилерію.

Сирський, схоже, усвідомлює усі ризики. Недарма він запланував потужне роботизоване підкріплення саме у Часовому Яру. Одним із головних результатів перестановок у гарнізоні Часового Яру стало "збільшення кількості високотехнологічних безпілотних комплексів різного призначення з навченими операторами", заявив Сирський.

Що ж, безпілотники мають очевидну перевагу перед живими солдатами: вони не займаються політикою.

Forbes , США