«Хотілося б, щоб росіяни просто пішли», - американський астронавт вперше в Миколаєві

Війна в Україні принесла чимало тягот та поневірянь її жителям і стала своєрідним «холодним душем» для всього світового співтовариства, яке добряче розслабилося за останні десятиліття, і явно не очікувало в самому серці Європи виникнення конфлікту такого масштабу, з такою кількістю жертв і руйнувань. До ходу війни та її розвитку прикута увага світових лідерів та громадських діячів у різних точках світу, і багато з них намагаються допомогти не лише своєю благодійністю, а й своєю працею безпосередньо тут, на місці.

В даний час на Миколаївщині знаходиться астронавт НАСА Девід Карл Хілмерс, який здійснив чотири космічні польоти на шатлах: STS-51J (1985, «Атлантіс»), STS-26 (1988, «Діскавері»), STS-36 (1990, «Атлантіс»), STS-42 (1992, «Діскавері»). Незважаючи на свій солідний вік – 73 роки – він зберігає бадьорість, перебуває тут і допомагає місцевим жителям – консультує їх, зокрема у питаннях здоров'я. Останні дні він провів у Снігурівці, яка, як відомо, перебувала вісім місяців під окупацією.

У своєму досить щільному графіку доктор Хілмерс виділив двадцять хвилин на інтерв'ю з кореспондентами «Новин-N» та відповів на наші запитання.

 

Напад РФ на Україну несподіваним не став

 

- Наш інтерес до Вас обумовлений насамперед тим, що ви перший американський астронавт, який приїхав до нашого міста. Раніше у нас бували лише радянські космонавти. Тому Ваш приїзд – це подія для Миколаєва. Ви вперше приїхали до України?

- Так, раніше я ніколи тут ще не був.

- Ви приїхали у дуже лихі часи для нашої країни. Які Ваші перші враження про Україну?

- Для багатьох із нас, які живуть в Америці, події в Україні стали шоком. Ми бачимо, як руйнуються міста, все перевернуто з ніг на голову. І коли я сюди приїхав, то побачив, що люди продовжують жити, продовжують виконувати свої обов'язки. На мене це справило дуже гарне враження. Коли ми їхали з Києва сюди, я бачив поля, засіяні пшеницею, і для мене це показник того, що життя продовжується, незважаючи на війну. Я побачив, що українці – дуже відважні, хоробри люди, які можуть протистояти всім небезпекам та всім складностям у житті.

- Чи сподобався Вам Миколаїв?

- По-перше, він розташований у чудовому місці. По-друге, тут чудова архітектура. По-третє, тут мешкають і працюють чудові люди. Гарне місто, і я вдячний усім, хто допомагає відновлювати його.

 

- Ви два дні працювали у складі медичної місії в районі, який тривалий час перебував під російською окупацією. Які ваші враження про психологічний стан людей, які приходили на прийом?

- Коли я розмовляв зі своїми пацієнтами, у багатьох із них були не лише фізичні проблеми, а й психологічні. Тому що, як вони мені розповідали, після пережитої окупації багато хто з них досі залишається без дому, без даху над головою. Але я був вражений, як люди налаштовані на протистояння, на виживання. І ще я був вражений тією кількістю відбудованих будинків, які вже є на цей час після того, як вони були зруйновані.

- Коли Ви вперше почули про напад Росії на Україну, яким було Ваше перше враження?

- Я ще за місяць до початку війни, до початку нападу стежив за періодикою, за повідомленнями розвідки. І я був підготовлений до того, що буде напад. Не скажу, що напад став таким несподіваним. Все до цього йшло.

- Як пересічна людина, як мешканець планети Земля – як Ви можете охарактеризувати дії великої країни, яка без жодного приводу, без причини нападає на набагато слабшого та меншого за розмірами сусіда?

- Можна багато чого сказати із цього приводу. Але одне з перших слів, яке спадає на думку, коли я починаю думати про ці події, – це булінг. Друге слово, яке напрошується – егоїст. Егоїст, який хоче забрати собі все, у тому числі й те, що йому не належить. І він це робить, не надто замислюючись про наслідки.

- Як Ви вважаєте, чим закінчиться ця війна?

- Моя надія, як і надія, мабуть, і українців також – що війна закінчиться відновленням кордонів України разом із Донбасом, Луганськом, Кримом. Хотілося б, щоб росіяни просто пішли. Але надії на це мало.

- Ви досить багато часу присвятили службі в армії, маєте звання полковника корпусу морської піхоти США. Ви літали на бойових літаках. На Вашу думку, якщо Сполучені Штати ухвалять рішення про постачання в Україні винищувачів F-16, чи зможе це суттєво вплинути на військову ситуацію?

– Гадаю, що зможе. Не стільки сам літак, хоча це дуже хороша бойова машина, а ті технології, які в ньому втілено, комп'ютерні системи, встановлені в цьому літаку. Вони, звичайно, дадуть свій результат і могли б допомогти Україні. Є ще досконаліші літаки. Але я не думаю, що США зараз розглядають питання передачі цих літаків.

 

 

«Сподіваємося, що астронавти знову висадяться на Місяці»

 

- І, нарешті, питання з приводу астронавтики, оскільки до цієї галузі ви маєте пряме відношення. Ви чотири рази літали на космічних човниках. Напевно, це була найамбітніша програма НАСА після «місячної» програми. Проте Сполученим Штатам довелося цю програму закрити. Було втрачено два кораблі та загинули 14 астронавтів. На вашу думку, програма “Space Shuttle” була помилкою НАСА, чи це був крок уперед в освоєнні космічного простору?

- Не знаю, чи можна назвати цю програму амбітною. Але вона справді одна з наймасштабніших і дуже важливих з усіх, які були і є. Але амбіції наші дещо вищі – ми хочемо ще раз полетіти на Місяць, освоїти Марс і т.д. Після втрати двох шатлів, останній був у 2003 році, ми літали у космос ще вісім років. Програма "Space Shuttle", скоріше за все, закрилася не тому, що вона не була успішною. Просто шатл вже застарів і розвивалися вже нові кораблі, переходили вже до нових програм.

- Проте після закриття цієї програми вже багато років Сполучені Штати не мають свого корабля.

- Так, ми розраховували, що ми швидко зможемо замінити шатли на щось інше. Але нещодавно з'явилися Space X, які дуже вдало виступають у цій програмі. Розробляються нові програми, у тому числі щодо космічної станції. І ми сподіваємось, що протягом найближчих двох років наші астронавти знову висадяться на Місяці.

- Дякую за інтерв'ю та удачі Вам у Вашій діяльності.