Історії про люту жадібність, яку засудив би навіть дядечко Скрудж

Жадібність і дріб'язок деяких людей, здається, просто не знають кордонів. Мало того, що близькі часом намагаються заощадити за чужий рахунок, але трапляються й такі кадри, які нахабно посягають на чуже. Подібне нехило виводить із себе, тому люди часто діляться своїми історіями в мережі, а ми відібрали з них найсмачніші, обурливі та повчальні.

• Знайома працює репетитором математики, розповідала нещодавній діалог із клієнткою.
  — В оголошенні вказано тисячу — це за місяць?
  - Ні, це за годину заняття.
  — Так це ж, якщо ви по 8 годин працюватимете, це 8 тисяч за один тільки робочий день?!... І 160 тисяч на місяць? Куди вам стільки?
  Каже, на той момент навіть не знайшлася, що відповісти. Просто очманіла від нахабства і поклала трубку. Потім ми пожартували, навіщо, мовляв, тітці математику вчити, якщо вона й так чудово вміє рахувати чужі гроші. © Wildwildworld / Pikabu
• У сестри трапилося лихо — чоловік привів додому коханку, а їй велів викидатися. Я дала притулок її у себе і всіляко підтримувала. Свого чоловіка поки що перестала запрошувати, все-таки однушка. Минуло 4 місяці. Вона жодного разу навіть продуктів не купила, не кажучи вже про комуналку. А вчора взагалі мені зарядила: «Як же добре ось так разом жити. Я за цей час стільки грошей заощадила!». У мене шок. Не знаю, як коректно попросити її знайти собі помешкання, бо вона цього робити, походу, не збирається. © Палата № 6 / VK
• Розлучилися із нареченим. Забрав із собою навіть мої вилки! Ну фіг з ним, я попросила залишити мені лише обручку на згадку, тому що робили на замовлення і дизайн вигадувала я. Але він все одно забрав і сказав із глузуванням: «Хай краще в мене лежить, а то ти в ломбард віддаси!» © Підслухано / VK

• Мама постійно намагається надути мене на гроші. О 16-й я влаштувалася на першу роботу, зарплата мізерна. Але мені одразу перестали допомагати та сказали віддавати третину. Зараз щоразу, коли йду в гості, викочують список «до чаю»: червона рибка, яловичина, моцарелла тощо. Але апогеєм стало, коли ми з чоловіком вирішили допомогти їм відремонтувати дачу своїми силами, і мама заявила: «Дочо, ну раз ви ви нашою дачею користуєтеся, давайте й будматеріали купуватимемо в складчину — майте совість, ми ж не мільйонери». Батьки небідні, пенсіонери, плюс у тата гарна робота. Люблю їх, але як мова заходить про гроші — зла не вистачає. © Підслухано / Ideer
• Жили студентами у гуртожитку втрьох у кімнаті. І один почав затискати гроші на продукти. Постійні відмазки. Якось дзвонить, просить позичити 3 тисячі. Думаємо, може дуже треба людині. А він приїжджає до гуртожитку та показує, що купив новий ноутбук. Навіть не проставився, щоби відзначити. А за півроку взагалі з'їхав.  © DenimDef / Pikabu
• Пішла в декрет із зарплати 250 тис. та значною фінансовою подушкою, про яку чоловік не знав. Усі роки шлюбу жили із роздільним бюджетом. І ось він, такий люблячий, уже через 2 місяці заявив, що я маю письмово надавати «на узгодження» список витрат, а він уже вирішуватиме, на що давати гроші, а на що — ні. І що мені нічого не потрібно, мовляв, однаково з дитиною сидиш. Розлучилася, але досі злюся. Ось що у чоловіків у голові? Чому декрет для них це привід тебе максимально принизити? © Підслухано / Ideer

• Ми з хлопцем обоє добре заробляємо, і я звикла до певних зручностей, жили ми окремо, тож не знала нюансів. Домовилися летіти на відпочинок, я беру квитки, він готель. Заздалегідь сказала, що готель потрібний на рівні, він, звісно, ​​погодився. Полетіли туди бізнесом, а замість готелю якийсь клоповник! Заявляє, ми ж у готелі спатимемо тільки, навіщо там нормальний душ, пристойний сніданок та зручне ліжко? З'їхала одразу, знайшла придатний готель, його квиток назад анулювала. Так ця безглуздя спочатку радісно намагалася вселитися в мій оплачений номер, а потім обурювалася, що самому треба квиток назад купувати. © Підслухано / VK
• У мого хлопця були проблеми по роботі, і йому довелося виїхати. Щоб бути поряд, я покинула інститут, гарну роботу, рідних та друзів та поїхала до нього на інший кінець країни. Але коли я приїхала, він повідомив, що я невдячна і взагалі повинна була закінчити інститут і заробити нам на квартиру. А все тому, що одного разу я не мав грошей навіть на продукти, і він деякий час мене постачав. © Підслухано / Ideer
• Років 10 тому зійшлися з дівчиною. Жили у мене. Я зарплату отримував готівкою, гроші вдома просто лежали у вазі на полиці, за потребою брали скільки треба. Вона півроку не працювала, потім улаштувалася. Отримала першу зарплатню. За кілька днів збирається в магазин і бере гроші з вази, хоча туди нічого не клала. Кажу, ти ж зарплату отримала. У відповідь агресивно: Це мої гроші! Питаю, мовляв, мої гроші наші, а твої це твої? У відповідь гарчить «так». Хочу зауважити, що раніше жодного разу не лаялися, навіть голос один на одного не підвищували, а тут розкрилася людина. Звелів зібрати речі та піти. © llammer / Pikabu

• Живу біля моря, родичі приїхали і нахабніли до кінця. Я б, може, й стерпіла, але син запитує, чому вони не живуть у готелі, беруть їжу з холодильника і нічого не купують, без попиту беруть його речі тощо. Я й сама собі такі запитання ставлю. Тим більше, що у рідному місті, коли ми приїжджали, вони нами взагалі не цікавилися: зі святами не вітали, приїхали без подарунка синові та майже без грошей. Упевнено, що я їх годуватиму. © Підслухано / VK
• Прийшла працювати баріста. За підсумком втюхaли ще й обов'язки контент-менеджера. Я подумала, що зроблю послугу собі: кав'ярня не дуже популярна, а так більше клієнтів — більше чайових. Ось тільки варто було мені все розкрутити, доклавши божевільну кількість сил за мінімум грошей, як мене поперли. Так просто! Хазяйка сама стала за прилавок і сказала забути до неї дорогу. Я їм тупо зробила шикарну рекламу на половину мінімалки за подібне, то ще як бариста їм гроші приносила. Нахабство людей не має меж! © Палата № 6 / VK
• З чоловіком разом зі школи, обидва із бідних сімей. Пройшли разом усі кола пекла, тепер він на добрій посаді із пристойною зарплатою. На час декрету я — домогосподарка. Тут чоловік почав помічати, що колготки, помади, сукні, маски та інше не безкоштовні. Та гаразд? Сказав, що коли нам було по 17 років, я виглядала чудово і без зайвої мішури. Окей, тиждень не фарбувалася особливо, одягалася в джинси та футболку, бо в рваних панчохах якось не дуже на вулицю виходити. Звиклий до доглянутої мадам, він усе усвідомив. Жаль, що мені не 17 років. © Підслухано / VK

• Як же мене дратують люди, які «забувають» віддавати борги. Перестала спілкуватися із колегою з цієї причини. Набридли ці нескінченні: «Ой, ти йдеш у магазин, купи мені печиво/булочку/кефірчик, я гроші тобі потім віддам!» А коли я кілька разів нагадувала, вона зі скривдженим обличчям казала: «А що, я хіба не віддала? А мені здається, я віддавала... Ну гаразд, на...». © Палата № 6 / VK
• Досить довго відкладав гроші на покупку машини, накопичилося близько 300 тис. Якось дзвонить мені друг, з яким знайомий років 20, просить позичити йому тисяч 200, термінові сімейні обставини. Грошей дав, не став розпитувати, продовжив відкладати на машину. Настав час отримати борг назад, звісно «не можу віддати всю суму, є 50, інше частинами». Дружити ми перестали, раз на місяць доводиться нагадувати йому про себе, а востаннє взагалі мене вивів із себе. Скинув мені на карту 5 тисяч, потім зателефонував і сказав щось на кшталт: «Ти, напевно, вже витрачаєш мої гроші в ресторанах, а я їх від родини відриваю!» А найцікавіше, займав він, виявляється, щоб купити нову машину. © SuperMikhail / Pikabu
• Я одружена, двоє дітей. Моя мама постійно дорікає мені грошима, які я витрачаю на себе. Останньою краплею стало те, що я джинси собі за дві тисячі купила! За два роки перші джинси! "Краще б дітям купила щось, а сама в секонд-хенд одягнешся", - сказала вона. © Підслухано / Ideer

• Через півроку прийняла рішення розлучитися, тому що чоловік виявився тим ще зрадником. Але вчора з'ясувалося й дещо гірше — він дрібний крихітник. Прийшов відбирати свій подарунок — фотоапарат, зі словами: «Не хочу, щоби ти на нього своїх дружків знімала». Придумали б якийсь сканер на рівень дріб'язковості було б не так прикро розчаровуватися. © Підслухано / Ideer
• Ми з чоловіком уже близько 10 років у шлюбі. Весь цей час я орю як кінь, а він — так, на підхваті. Зайнялися ідеєю купити свій будинок. Вже й на перегляди їздили, вибрали землю та хату. Іпотеку вирішили брати на мене. І тут чоловік заявляє, що хоче зробити шлюбний договір, мовляв, він боїться після розлучення залишитися ні з чим і хоче, щоб у разі чого будинок залишився у нього. Я, чесно кажучи, шокований. © Підслухано / Ideer
• Шабашим із товаришем з обробки. Приїхали подивитись квартиру. Елітка. Але грошей у людей обмаль, тому що іпотека. Завдання пофарбувати стелі та переклеїти шпалери. Обраховуємо лише обдирку, фарбування, поклейку. Шпалери починають обдиратися із шаром шпаклівки, стеля після ґрунтовки йде тріщинами. Всі ці додаткові роботи не вважаємо, увійшли до становища, немає грошей у людей. І потім нам привозять шпалери. Кожен рулон коштує як наша зарплата за місяць. Припекло у нас тоді знатно. Виявляється, коли немає грошей, то їх немає для працівника. © comcom / Pikabu

Гроші часто стають каменем спотикання у людських взаєминах. Фінансові питання, проблеми та зобов'язання якнайкраще розкривають людину і, на жаль, зривають маски навіть із найближчих людей.