Понад півстоліття сім'я з Миколаївщини створює традиційну українську вишивку

Традицію української вишивки понад 50 років зберігає родина Заблоцьких. Майстриня Тетяна, її діти та онуки прикрашають тканину в різних техніках — хрестиком і гладдю.

За ці роки вони створили 156 рушників, деякі з них — у «таврійському стилі», пише «Суспільне».

Тетяна Заблоцька родом із Волині, а на Миколаївщину переїхала 40 років тому.

«Почала вишивати, можна сказати, ще в третьому класі. Мене навчила мати. Коли приїхала на Миколаївщину, продовжувала це робити», — розповідає майстриня.

Гладдю та хрестиком Тетяна вишиває понад пів століття. Працює переважно у стилі «Таврійський розпис».

«Вишиваю сорочки та рушники. Зараз збираюся зробити ще чотири рушники різної тематики, але "таврійський розпис" люблю більше. Чому? Бо він вишивається швидше, ніж хрестиком. Хрестиком треба рахувати за схемою, а гладдю — намалював і сидиш, вишиваєш», — пояснює Заблоцька.

За фахом Тетяна — учителька трудового навчання. Нині вона проводить заняття з вишивки для дітей у місцевій бібліотеці.

«Я б день і ніч вишивала. Іноді думаю: люди читають книги, а мені ніколи, бо вишиваю. Прийшла, щось приготувала, відпочила — і одразу беру вишивку. Скільки можу, стільки й вишиваю», — розповідає майстриня.

З дитинства дочка Тетяни Ольга разом із сестрою в’яже гачком.

«Вишивка — це справжній ідентифікаційний код нації. У нашій родині, мабуть, найголовніші — рушники, адже їх вишито так багато. До речі, хоч би який чоловік зайшов до нас, він теж навчався вишивати, і весільні рушники ми робили разом», — каже Ольга.

Ще одна дочка Тетяни, Зоя, навчає своїх дітей вишивати хрестиком і вважає важливим продовжувати сімейну справу. У стилі «Таврійського розпису» вишиває й онука майстрині Вікторія, яка допомагає бабусі створювати весільні рушники.

Разом із родиною Тетяна вже створила понад 150 рушників.