Втрата форми, алкоголізм і образа на тата: як склалася доля "найсильнішого хлопчика" з України

Колишній "найсильніший хлопчик світу" Річард Сандрак, більш відомий як "Маленький Геркулес", приголомшив, як змінилося його життя.

У вірусному інтерв'ю газеті Metro тепер уже невпізнаваний "міні Шварценеггер" розповів, що його, здавалося б, неймовірне дитинство було сповнене зловживань і маніпуляцій.

"Коли люди говорять про дитячі спогади, вони зазвичай асоціюються з чимось позитивним. Я не можу сказати, що це так", - поділився 32-річний Сандрак в інтерв'ю виданню. "Для мене це було щоденним явищем, коли мій батько піддавав мене фізичному та емоційному насильству".

Народившись в Україні в сім'ї чемпіона світу з бойових мистецтв і матері-зірки аеробіки, цей вундеркінд із гарними м'язами, здавалося, був приречений стати відомим завдяки своїй фізичній формі.

Сандрак тренувався щодня, коли йому було 5 років. У віці 8 років він міг витиснути втричі більшу вагу, ніж його тіло, і міг похвалитися твердими, як скеля, грудними м'язами та пресом, які були настільки чітко окреслені, що мали вигляд як фотошоп.

Після еміграції до США Сандрак швидко підкорив світ, беручи участь у змаганнях з бодибілдингу в усьому світі і завоювавши титул "найсильнішого хлопчика планети".

За часів розквіту "маленького Геркулеса" він спілкувався з такими легендами, як Арнольд Шварценеггер і зіркою "Неймовірного Галка" Лу Феріньо, і навіть отримав роль у фільмі "Крихітний Тарзан".

Річард також з'являвся на телебаченні в прайм-тайм, спілкуючись з Джиммі Кіммелом, Говардом Стерном та іншими медійними особистостями.

Однак у успіху Сандрака був і темний бік. Тривожні дзвіночки пролунали з виходом 2005 року документального фільму "Найсильніший хлопчик у світі", в якому розповідалося про виснажливі тренування, які доводилося витримувати дитині, зокрема сувору "дієту спортсмена", позбавлену ласощів, якими насолоджувалися діти його віку в 1990-х роках.

У результаті у нього розвинулася неприродна статура з небезпечно низьким рівнем жиру в організмі.

Хлопець також зазнав жахливого психічного та фізичного насильства з боку свого батька та тренера Павла Сандрака, який змушував його піднімати вагу та займатися бойовими мистецтвами до "восьми годин на день".

"Мій батько часто впадав у приступи люті, і те, що починалося як звичайне тренування, закінчувалося тим, що я по 12 годин відпрацьовував потрійний подвійний удар ногою", - пригадав Сандрак. "Було стільки разів, що я не можу порахувати, коли просте тренування перетворювалося на справжнє захоплення заручників".

Дитину навіть змушували присідати під час перегляду телевізора. Що ще гірше, Сандрак каже, що він навіть не обирав бодибілдинг як кар'єру – його "фізично змусили", як він каже.

"Мій батько був дуже жорстоким. Я рано навчився не просити зупинитися. Треба зціпити зуби і продовжувати робити те, що тобі кажуть", - додав Річард.

Порятунок прийшов приблизно 2003 року, коли батька Сандрака ув'язнили і депортували до України після особливо жорстокого нападу на його матір Ліну того ж року.

"Ми з сестрою не знали, що можемо викликати поліцію. Мені було надто страшно, щоб зробити цей драматичний крок. Але насильство погіршувалося, і я просто пам’ятаю, як сидів біля телефону, намагаючись ухвалити це рішення", – згадує він. "І я зателефонував їм, сказав їм не вмикати сирени, вони прийшли і забрали його. Відтоді це був ковток свіжого повітря".

Відсутність батька мала трансформаційний вплив на підлітка, який нарешті отримав свободу торувати свій власний шлях.

Сандрак покинув важку атлетику у віці 16 років, щоб займатися іншими видами спорту: гімнастикою, плаванням, стрибками у воду, баскетболом та скейтбордингом.

"Важка атлетика в певному сенсі була майже як ПТСР", - каже він. "Це було пов'язано з моїм минулим. Я втомився від того, що все будується навколо мого тіла".

На жаль, через своє войовниче виховання Сандрак виявився "соціально невмілим і нездатним належним чином спілкуватися" з однолітками, як риба, витягнута з води.

Зрештою, він звернувся до алкоголю, що здавалося нормальним, враховуючи, що він випив свою першу краплю у віці 9 років і зазнав впливу алкогольного життя дитини-зірки в Лос-Анджелесі.

"Я багато веселився, і що б я не робив, я завжди намагався, щоб поруч був алкоголь", - згадує Сандрак, який на найнижчій точці свого падіння випивав по пляшці текіли на день.

Падіння на дно стало для Сандрака тривожним дзвіночком, який врешті-решт кинув пити і вже понад рік не вживає алкоголь.

"Я провів більшу частину свого дорослого життя, просто перебуваючи в депресії та зациклюючись на минулому, а потім постійно докоряючи собі за погані справи", — каже він. "Сам того не усвідомлюючи, я використовував алкоголь як втечу. І речі, від яких я рятувався, були просто повсякденним життям. І в якийсь момент це наздоганяє вас. Я завжди був або розбитим, або це вплинуло на мою здатність ефективно спілкуватися зі своєю дівчиною. Я впадав у важкі депресивні стани, а потім іноді також злився, і мені доводилося виходити з дому. Декілька разів у мене були камені в нирках. Вперше, мабуть, це було недостатньо дно".

Після свого другого досвіду вживання алкоголю та спричинених стресом каменів у нирках – "найболіснішого досвіду, який він коли-небудь отримував" – Річард потрапив до лікарні, щоб отримати необхідні ліки, щоб кинути алкоголь без абстиненції. Він кинув курити марихуану, яка спричиняла у нього напади тривоги, а через тиждень і алкоголь.

"Останній день, коли я пив, був 31 жовтня 2023 року – я ніколи не почувався краще. Я оглядаюся на весь цей досвід, і це має вигляд як жахіття", — зізнається він. "Все було якось туманно, і було багато емоцій, які я не контролював".

Сьогодні чоловік насолоджується спокійним існуванням як менеджер з роздрібної торгівлі в Лос-Анджелесі, де він живе зі своєю дівчиною-юристкою і двома котами, Міко і Мушу.

Попри те, що Річард залишив бодибілдинг позаду, він не повністю відмовився від фітнесу: зараз він розглядає кар'єру персонального тренера та дієтолога.

"Коли я озираюся на все, через що мені довелося пройти, мені здається, що я озираюся на життя іншої людини", - сказав він. "І я б сказав, що загалом задоволений тим, ким я є сьогодні".

Позбувшись своїх демонів і нарешті знайшовши задоволення, Річард проводить більшу частину свого вільного часу на полі для гольфу, баскетбольному майданчику або в піших прогулянках пагорбами Сімі та горами Сан-Габріель. Він залишається дуже близьким зі своєю мамою і насолоджується ясністю та здоров’ям, які приносить тверезість.

Сандрак додав, що він не бачив свого батька, який, за його словами, так і не перепросив за свої дії, відколи його депортували, і не має жодного інтересу у відновленні стосунків з ним.

"Я завжди триматиму на нього образу. Кажуть: "Пробач і забудь". Я, можливо, готовий пробачити, але я ніколи не забуду", - зізнався він.