Вчені заявили, що космічне рентгенівське випромінювання може свідчити про приховану структуру часу

У новому дослідженні фізики пропонують радикальне переосмислення так званих мостів Ейнштейна-Розена, які згодом стали відомі як «кротові нори». У 1935 році Альберт Ейнштейн і Натан Розен описали математичний міст між двома симетричними копіями простору‑часу, але він не був задуманий як шлях для подорожей. Сучасна інтерпретація показує, що цей міст може бути не тунелем у просторі, а зв’язком між двома мікроскопічними напрямками часу.

Автори пояснюють, що закони фізики не розрізняють минуле й майбутнє, тому для повного опису квантових процесів потрібно враховувати обидва напрямки часу. У звичайних умовах ми ігноруємо «дзеркальну» складову, але поблизу чорних дір чи в колапсуючих і розширюваних всесвітах вона стає необхідною. Саме тут природно виникають мости Ейнштейна-Розена.

Ця концепція пропонує вирішення інформаційного парадоксу чорних дір. За класичним описом, інформація про об'єкти, що потрапили всередину, зникає після випаровування чорної діри, що суперечить квантовій механіці. У новій моделі інформація не зникає, а переходить у дзеркальний напрям часу, зберігаючи повноту й причинність без потреби у «екзотичній» фізиці.

Дослідники також звертають увагу на космічне мікрохвильове випромінювання, яке демонструє невелику, але стійку асиметрію. Це може бути свідченням прихованої структури часу. У такій картині Великий вибух не був абсолютним початком, а квантовим «відскоком» між двома фазами еволюції всесвіту.

Таким чином, мости Ейнштейна-Розена не є фантастичними тунелями для подорожей, а фундаментальним елементом квантового опису гравітації. Вони вказують на те, що час у глибинних масштабах може текти в обох напрямках, а наш всесвіт може мати історію ще до Великого вибуху.