Тріумф гідності над злом: фільм «Сліди» про вцілілих після окупації покажуть на Docudays UA

Документальний фільм “Сліди” режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк увійшов до національного конкурсу DOCU/УКРАЇНА 23-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Українська прем’єра відбудеться 6 червня у київському кінотеатрі “Жовтень” за участі команди та героїнь фільму.

Світова прем’єра відбулася на Берлінському міжнародному фестивалі у 2026 році, де фільм здобув Глядацький Приз. Також “Сліди” став найкращим фільмом документального конкурсу на фестивалі MOVIES THAT MATTER у Гаазі. Ця нагорода дає можливість подання на премію “Оскар” у категорії “Найкращий документальний повнометражний фільм”.

Про що фільм “Сліди”

Фільм розповідає про пошук справедливості українськими жінками, які пережили сексуальне насильство та тортури, вчинені під час російської агресії. Автори виходять далеко за межі прямого фіксування воєнних злочинів. В центрі уваги – спільнота вцілілих жінок, які відмовляються мовчати про пережите.

Картина створює колективний портрет травми через історію Ірини Довгань – колишньої полонянки, а тепер активістки, яка документує свідчення постраждалих жінок на деокупованих територіях України. Водночас фільм фокусується на відновленні через силу солідарності жінок, які стоять пліч-о-пліч, та осмислює можливість надії посеред руйнівних слідів війни.

Героїні фільму – жінки із різних регіонів України, від Донбасу до Херсона та Київщини. Це підприємниці, фермерки, вчителька української мови та літератури, держслужбовиця. Усі вони пережили насильство під час окупації або в умовах незаконного ув’язнення. І зарз є членкинями громадської організації SEMA Україна, яка працює у сфері протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом (СНПК).

Надія, стійкість та боротьба за справедливість

Мета картини – підняти тему сексуального насильства і тортур під час війни, а також розповісти про подолання травми і силу до боротьби за справедливість. Як зазначає режисерка Аліса Коваленко, яка сама пройшла через полон у 2014 році, фільм не лише про біль, а й про тріумф людської гідності над злом:

“Я не раз чула: “Це дуже важливий фільм, але я не знаю, чи зможу його дивитися – боюся, що не витримаю емоційно”. І мені дуже хочеться, щоб люди змогли переступити цей внутрішній страх і стигму, адже наш фільм – не лише про біль і жахи. У ньому є світло, надія, тріумф людської гідності над злом. Ця надія звучить не лише в історіях постраждалих від воєнних злочинів СНПК, які змогли відновитися, а й знайшли в собі силу боротися за справедливість, – вона може бути надихаючою для всіх нас. Цей фільм – про подолання травми, про відновлення і стійкість, які сьогодні надзвичайно важливо артикулювати”.

Команда вже провела низку показів та подій у рамках адвокаційної кампанії з актуалізації діалогу навколо одного з найбільш замовчуваних та стигматизованих злочинів війни – СНПК. Кампанія підвищує обізнаність, посилює голос постраждалих, формує громадську думку в позиціонуванні та просуванні потерпіло-орієнтованих підходів у перехідному правосудді.