Пити як у Ремарка: що, як і навіщо п'ють у «Тріумфальній арці»

«Тріумфальна арка» вийшла у 1945 році і головним чином була присвячена, мабуть, найактуальнішій та найгострішій на той час проблемі гуманізму, людяності. Людства, яка то дивним чином проявляється в людях, то навпаки – відсутня за визначенням на тлі популяризації нацистських ідей у ​​Німеччині, Італії, Австрії тощо. Дія роману відбувається у Франції у 1938-39 роках. Головний герой – Равік, учасник Першої Світової війни, німецький хірург, який не має громадянства, живе в Парижі та оперує пацієнтів замість менш кваліфікованих французьких хірургів.

Він – один із безлічі емігрантів без паспортів або будь-яких інших документів, які постійно перебувають під загрозою арешту та висилки з країни. Тим не менш, Париж у «Тріумфальній арці» малюється таким собі останнім острівцем мирного життя, в якому парижани, що співчувають, здають номери готелів біженцям і євреям, невинним ні в яких злочинах і переслідуваних на ґрунті національності. Свого часу Равік вже досить сьорбнув горя і поневірянь: він дозволив собі сховати від гестапо двох людей, що розшукуються нацистами, за що він розплатився муками, смертю коханої дівчини і висилкою в концентраційний табір. Перебравшись до Парижа, Равік спочатку повністю зосереджується на своїй роботі, щоб хоч якось відволіктися від пережитого горя, але потім знайомиться з чарівною італійкою Жоан Маду і безнадійно закохується в неї.

И литературоведы, и гурманы в области алкоголя сходятся на том, что Ремарку стоило бы поставить памятник за оду кальвадосу в «Триумфальной ярке», где герои пьют его при каждом удобном случае, сопровождая этот процесс, как правило, какими-то возвышенными комментариями. Именно кальвадос в романе является не только способом отвлечься от ужасов окружающей реальности, но еще и символом любви Равика и Жоан Маду. И в этом есть, разумеется, есть отсылки к биографии самого писателя. Прообразом Жоан Маду, любви главного героя, была легендарная Марлен Дитрих, с которой у самого писателя был изнурительный и бурный роман. Дитрих на людях предпочитала пить шампанское, но когда оставалась в компании Ремарка, именно кальвадос подогревал их и без того взрывоопасные отношения.

Ремарк вообще был большим знатоком алкоголя: он разбирался в роме, коньяке и кальвадосе, о котором за пределами Нормандии (бывшей на тот момент маленькой деревушкой) и не слышали. Дело в том, что во времена писателя о кальвадосе никто толком не слышал, а французские власти даже не считали нужным облагать производство этого алкоголя налогами, поэтому он долгое время был, так сказать, «кустарным», для личного употребления. Да и цена этой «яблочной водки» долгое время держалась в несколько раз ниже привычных алкогольных напитков. Ремарк, призванный в армию в 1916 году, распробовал его во времена Первой мировой войны, потому что кальвадос попал в паек французских солдат. А затем и воплотил свое увлечение в «Триумфальной ярке», пристрастив к этому напитку своего главного героя.

Цитаты: 

Пить как у Ремарка: 

Кальвадос  Slaur Sardet Maitre Pierre

bit