Прототип Робінзона Крузо: сам попросився на острів та жив у печері

Шотландський моряк Александр Селькірк став реальним прототипом літературного героя роману "Робінзон Крузо", написаного британським письменником Даніелем Дефо. Про цю незвичайну історію нагадало видання National Geographic.

Історія про Селькірка бере свій початок 1704 року, коли він служив боцманом на англійському каперському судні Cinque Ports. Під час стоянки біля островів архіпелагу Хуан-Фернандес моряк вступив у конфлікт із капітаном. Селькірк наполягав, що корабель перебуває в аварійному стані і може не пережити подальше плавання. У пориві відчаю чоловік зажадав висадити його на берег, розраховуючи, що незабаром за ним повернеться інше судно.

Однак доля розпорядилася інакше. Cinque Ports пішов у море і незабаром справді затонув біля берегів Південної Америки. Моряк же залишився один на острові Мас-а-Тьєрра (нині острів Робінзона Крузо), не маючи можливості подати сигнал лиха.

Александр Селкірк використовував печеру як притулок протягом більшої частини чотирьох років, поки він перебував в ізоляції на острові.

За даними Smithsonian Magazine, перші місяці самотності стали для моряка справжнім випробуванням. Він страждав від депресії, самотності та постійного страху.

Згодом Селькірк зумів пристосуватися до умов дикої природи. Чоловік полював на диких кіз, що залишилися на острові після попередніх мореплавців, ловив рибу і збирав фрукти. Одяг шив зі шкір тварин, а житло облаштував у лісистій частині острова, захищеній від вітрів.

Особливу роль у його виживанні відіграли книжки, насамперед Біблія. Як зазначає The Guardian, Селькірк читав її вголос, щоб зберегти здатність говорити та не втратити розум.

Він також приручив диких кішок, які захищали його від щурів і скрашували самотність.

Порятунок прийшов 2 лютого 1709 року, коли до острова підійшли англійські судна Duke і Duchess під командуванням мореплавця Вудса Роджерса. Моряки спочатку прийняли людину за дикуна. Чоловік був одягнений у шкури, насилу говорив, зате з дивовижною спритністю пересувався місцевістю. За спогадами Роджерса, Селькірк бігав швидше за матросів і мав чудову фізичну форму, попри роки самотності.

Після повернення в Англію історія Селькірка швидко стала сенсацією. Про нього писали газети й говорили мандрівники. Саме ці публікації, як вважають дослідники, лягли в основу роману Дефо, що вийшов 1719 року і миттєво став бестселером.

Сучасні історики наголошують, що реальна доля Селькірка була куди менш романтичною, ніж образ Робінзона Крузо. Його ізоляція супроводжувалася важкими психологічними кризами, страхом і боротьбою за виживання. Проте саме цей досвід зробив історію моряка однією з найбільш вражаючих в епоху Великих географічних відкриттів.